Стадії алергічної реакції

Стадія імунологічних реакцій (сенсибілізації, підвищеної чутливості) – при першому контакті алергену з клітинами імунної системи змінюється реактивність, виробляються специфічні антитіла або імунні лімфоцити до даного антигену.

Стадія патохімічних змін (патохімічна) – при повторному попаданні алергену в організм, в рідких середовищах або в тканинах утворюються комплекси алерген і антитіло (або алерген + ім. лімфоцити), які викликають: активізацію ферментів, зміну білків плазми крові, звільнення із клітин крові та тканин медіаторів алергії (гістамін, серотонін, лейкотриєн, гепарин, простогландинів, анафілаксія, лімфокінінів і інших), утворення нових речовин.

Стадія патофізіологічних виявів – результат дії на тканини системи медіаторів алергії, ферментів, комплексу антиген і антитіло. Клінічно проявляється: зміною кровообігу, підвищенням проникливості судин, спазмом гладеньких (непосмугованих) м’язів внутрішніх органів, порушення функції коагуляційної, антикоагуляційної, фібринолітичних систем організму, подразненням нервових рецепторів, запаленням, некрозом, дистрофіями.

Типи алергічних реакцій

Алергічна реакція негайного типу (АРНТ) розвивається клінічно через 15-20 хв (зв’язана з готовими антитілами) До них відносяться: анафілактичний шок, атопічна бронхіальна астма, поліноз, набряк Квінке, кропив’янка, сироваткова хвороба, гострий гломерулонефрит, реаматоїдний артрит, феномен Артюса.

Алергічна реакція сповільненого типу (АРСТ) розвивається клінічно через декілька годин, діб (зв’язана з виробленням імунних лімфоцитів) До них відносяться: алергічний контактний дерматит, інфекційно-алергічна форма бронхіальної астми, реакції відторгнення трансплантата, інфекційні хвороби (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, мікози), аутоімунні реакції та захворювання.

Класифікація П.Джелі і Р.Кумбс 1963 р. з доповненням:

І тип – анафілактичний (реаліновий) – утворення антитіл з високою активністю (анафілактичний шок, атонічна бронхіальна астма, набряк Квінке, поліноз).

ІІ тип – цитотоксична – утворення антитіл, які фіксуються на клітинах меншенях, викликають їх загибель (гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тиреоідіт, міокардит, нефрит, гепатит і інш.).

ІІІ тип – імунокомплексний – утворення імунних комплексів в рідких середовищах з активацією комплементу (сироваткова хвороба, феномен Аттюса, гломерулонефрит, системний червоний вовчок, ревматоїдний артрит).

ІV тип – клітинно-опосередкований – утворення сенсибілізованих лімфоцитів та медіаторів алергії - лімфокінінів (аутоалергічні реакції, контактний дерматит, відторгнення трансплантату, при інфекційних та паразитарних інфекціях).

V тип – рецепторно-опосередкований – антигенами виступають медіатори, гормони, які або стимулюються (1) або пригнічуються (2) функції.

(1 – гіпертиреоз, 2 – міастенія, цукровий діабет).

Анафілаксія – алергічна реакція негайного типу, що виникає при парантеральному введенні алергену.

Феномен Артюса (сіднична реакція) – виникає у пацієнта при неодноразовому введенні в одне місце медикаментозних препаратів, проявляється гіперемією, свербіж, ущільнення, некрозом.

Анафілактичний шок – викликається лікувальними препаратами

( вакцини гормони, сироватки, антибіотики).

Характерно – порушення дихання (приступи бронхіальної астми), серцево-судинної системи (тахікардія, падіння артеріального тиску), внутрішніх органів (блювота, біль у животі, кров’янисті випорожнення). Хворі гинуть від серцево-судинної недостатності.

Десенсибілізація – зниження чутливості організму до антигенного подразника.

Специфічна – проводять шляхом парентерального введення (по схемі) того ж алергену, який викликає сенсибілізацію (для зменшення титру алергічних антитіл або утворення антигенблокуючих антитіл).

Неспецифічна – проводять шляхом введення антигістамінних препаратів, імунодепресантів, глюкокортикоїдів.