28. Способи уточнення фактичного кранового навантаження при обстеженні конструкцій.
Нормативні вертикальні навантаження, які передаються колесами мостових і підвісних кранів, визначаються за паспортними даними або за наслідками зважування кранів.
При зважуванні вертикальний розрахунковий тиск мостового крана визначається по формулі:
де mk - кількість коліс з одного боку крана; gт, Gкр - власна вага візка і моста крана; L - проліт моста крана; d - мінімально можлива відстань від осі візка до осі даного ряду; Gг - максимальна величина корисного вантажу, що фактично піднімається, на крюку крана; ’k - коефіцієнт надійності по власній вазі візка і моста крана, що приймається ’k = 1 при визначенні ваги за наслідками зважування і ’k = 1,05 при визначенні ваги за паспортними даними (якщо проводилося посилення конструкцій крана, то слід врахувати вагу елементів посилення); г - коефіцієнт надійності по вантажу, що піднімається, що приймається за наслідками спеціальних досліджень, а за відсутності даних по таблицям для мостових крюкових, грейферних і магнітних кранів.
Значення F приймається не більше вказаного в державних стандартах на крани.
При визначенні вертикальних навантажень кранів допускається враховувати фактичне розміщення зон обслуговування кранів і наближення візка до ряду колон, якщо розміщення і габарити постійно встановленого в будівлі устаткування таке, що порушення цих обмежень фізично неможливе, або встановлені обмежувачі переміщень кранів по шляхах і візків по мосту крана.
29. Характерні три зони періоду експлуатації конструкції в залежності від інтенсивності відмов.
І
зона – період пристосування (виникнення
випадкових помилок).
ІІ зона – зона технічної експлуатації, включає розробку заходів по капітальному, поточному ремонту. Чим краще обслуговування, тим більша ця зона.
ІІІ зона – зона фізичного зношення (накопичення пошкоджень, які поступово зростають). Відповідає періоду вичерпування несучої здатності – зона граничних станів.
Графік характерний не тільки для пром. споруд, а й для інших технічних систем.
30. Принцип класифікації дефектів і пошкоджень елементів сталевих конструкцій згідно дбн 362-92.
Дефекти сталевих конструкцій в основному є наслідком відступів від правил виробництва робіт, помилок, допущених при проектуванні, виготовленні і монтажі конструкцій. Найхарактерніші дефекти, що впливають на працездатність і експлуатаційну придатність конструкцій:
- невідповідність якості сталі умовам роботи конструкції;
- тріщини, вирізи і вириви;
- відхилення геометричних розмірів від проектних;
- непрямолінійність елементів;
- відхилення від проектного положення конструкцій і їх елементів;
- неточна підгонка елементів у вузлах сполучення, розцентровка;
- відсутність окремих елементів або необхідних з'єднань;
- неякісне виконання зварних швів (неповномірність швів, підрізи, непровари, пропали, тріщини, шлакові включення, пори і ін.) і болтових або заклепувальних з'єднань (ослаблення, відсутність болтів або заклепок і ін.);
- неякісне виконання болтових або заклепкових з’єднань (послаблення, відсутність болтів або заклепок);
- дефекти антикорозійного захисту і ін.
Пошкодження сталевих конструкцій, що з'являються і розвиваються під час їх експлуатації, є, як правило, наслідок грубих порушень правил технічної експлуатації або помилок, допущених при проектуванні. Причинами їх можуть бути також дефекти виготовлення, транспортування і монтажу. Характерними пошкодженнями, що впливають на працездатність і експлуатаційну придатність конструкції, вважаються:
- руйнування захисних покриттів і корозії металу;
- розриви і тріщини в основному металі і швах;
- викривлення, місцеві вигини, жолоблення;
- ослаблення болтових і заклепувальних з'єднань;
- вирізи в елементах або повний демонтаж елементів;
- перепали розплавленим металом;
- деформації, викликані перевантаженнями або нерівномірними осіданнями і креном фундаментів;
- абразивний знос.
Знайдені під час огляду дефекти і пошкодження повинні оперативно оцінюватися з точки зору небезпеки руйнування конструкцій. В тих випадках, коли така небезпека існує, вимагається вжити термінових заходів по її ліквідації (розвантаження конструкцій, тимчасове розкріплювання, ремонт і т. п.).