- •Обстеження будівельних конструкцій
- •Підсилення сталевих конструкцій
- •1. Ціль і необхідність обстеження конструкцій.
- •2. Класифікація станів конструкцій та їх характеристика.
- •3. Терміни служби металевих конструкцій і фактори, що впливають на них.
- •4. Відмови конструкцій та їх причини, що пов'язані з проектуванням.
- •5. Відмови конструкцій та їх причини, що пов'язані з виготовленням.
- •6. Відмови конструкцій та їх причини, що пов'язані з експлуатацією будівель та споруд.
- •8. Види обстеження конструкцій. Склад робіт при обстеженні.
- •7. Дефекти і пошкодження конструкцій. Класифікація.
- •9. Ознайомлення з об'єктом при обстеженні. Перелік технічної документації яку необхідно одержати в організації чи підприємстві для ознайомлення при обстеженні.
- •10. Відмови конструкцій та їх причини, що пов'язані з транспортуванням і монтажем.
- •11. Аналіз проектної та іншої технічної документації на будівельні конструкції при їх обстеженні.
- •12. Визначення якості виготовлення і монтажу будівельних конструкцій, а також якості експлуатації на підставі вивчення відповідності технічної документації при обстеженні.
- •13. Обміри конструкцій при обстеженні та виявленні дефектів і пошкоджень.
- •14. Види корозії металевих конструкцій та її причини.
- •15. Визначення властивостей металу конструкцій при їх обстеженні.
- •16. Визначення придатності сталі для зварювання при обстеженні конструкції.
- •17. Особливості уточнення навантаження при обстеженні конструкцій.
- •18. Характеристики впливу середовища на стан металевих конструкцій.
- •19. Вплив високих і низьких температур на сталеві конструкції будівель та споруд.
- •20. Вплив кранового навантаження на металеві конструкції.
- •21. Вплив механічних діянь на будівельні конструкції з умовах експлуатації.
- •22. Виявлення резервів несучої здатності металевих конструкцій.
- •23. Особливості перевірних розрахунків елементів, які мають пошкодження або дефекти.
- •24. Методика спеціального обстеження конструкцій та склад робіт, які виконують при обстеженні.
- •25. Складання звіту про технічний стан будівельних конструкцій за результатами їх обстеження.
- •26. Порівняльний аналіз корозійної стійкості конструктивних елементів в залежності від форми та розмірів їх поперечного перерізу.
- •27. Призначення та форми відомостей дефектів, які складають при обстеженні конструкцій.
- •28. Способи уточнення фактичного кранового навантаження при обстеженні конструкцій.
- •29. Характерні три зони періоду експлуатації конструкції в залежності від інтенсивності відмов.
- •30. Принцип класифікації дефектів і пошкоджень елементів сталевих конструкцій згідно дбн 362-92.
- •31. Економічне обґрунтування проведення реконструкції та варіанта підсилення конструкції чи окремого елемента
- •32. Три способи підсилення металоконструкцій.
- •33. Граничний рівень початкових напружень в металевому елементі при його підсиленні під навантаженням із застосуванням зварювання.
- •34. Вимоги до проектування підсилення конструкцій (відносно скорочення робіт з підсилення, застосування матеріалів для підсилення, виготовлення підсилювальних елементів, способу їх прикріплення).
- •35. Класифікація підсилювальних елементів в залежності від умов їх роботи та критерії за якими перевіряють міцність підсилених елементів.
- •40. Схеми та особливості підсилення позацентрово-стиснутих колон.
- •41. Схеми підсилення колон виробничої будівлі та поперечної рами в цілому.
- •42. Підсилення крокв’яних ферм способом зміни конструктивної схеми.
- •43. Розрахунок прикріплення підсилювальних елементів при підсиленні способом збільшення перерізу.
- •44. Перевірка стійкості підсиленого стиснутого елемента крокв’яної ферми.
- •45. Суть перевірки міцності підсилених металевих балок способом збільшення перерізу за критерієм розвинутих пластичних деформацій.
- •51. Підсилення металевих балок підведенням шпренгелів. Конструювання і основи розрахунку.
- •52. Підсилення металевих балок підведенням затяжок. Конструювання і основи розрахунку.
- •53. Особливості розрахунку кінцевих ділянок зварних швів для кріплення підсилювальних елементів при підсиленні способом збільшення перерізу.
- •54. Способи прикріплення підсилювальних елементів при підсиленні збільшенням перерізу і основи розрахунку.
- •55. Способи підсилення підкранових балок.
- •56. Раціональний спосіб підсилення прогонів. Схема и основи розрахунку.
- •58. Черговість прикріплення елементів металевих ферм способом збільшення перерізу та черговість накладання нових швів при підсиленні з’єднань у вузла шляхом збільшення довжини швів.
- •59. Черговість прикріплення елементів підсилення зварюванням при двобічному підсиленні балок.
- •60. Схема однобічного підсилення головної балки площадки прокатним тавром. Аналіз цих двох варіантів з точки зору витрат на підсилення.
51. Підсилення металевих балок підведенням шпренгелів. Конструювання і основи розрахунку.
При наличии свободного пространства под центральной частью балки эффективными могут быть схемы «д» и «е» с одно- или двустоечным шпренгелем. При использовании этих схем следует обеспечить конструктивные методы раскрепления точек перегиба шпренгеля из плоскости системы.
52. Підсилення металевих балок підведенням затяжок. Конструювання і основи розрахунку.
Рекомендуется также способы усиления балок с помощью дополнительных затяжек (схемы «ж» и «з»)
53. Особливості розрахунку кінцевих ділянок зварних швів для кріплення підсилювальних елементів при підсиленні способом збільшення перерізу.
Концевые участки шпоночных швов присоединения элементов усиления к основному стержню или узловым фасонкам должны обеспечивать передачу продольных усилий на элементы усиления и вовлечение их в совместную с основным стержнем работу. Их толщина может назначаться большей, чем толщина связующих швов. Минимальные длины концевых участков подсчитываются по формуле
см, (31)
где ; Ar - площадь поперечного сечения элемента усиления.
При усилении изгибаемых элементов (N = 0) следует принимать .
4.17. Минимальный катет сплошных швов, крепящих элементы усиления, определяется выражением
. (32)
Концевые участки швов могут назначаться с увеличенным катетом, а их прочность (при расчетной длине 85bwkf) проверяется по формуле
.
54. Способи прикріплення підсилювальних елементів при підсиленні збільшенням перерізу і основи розрахунку.
При усилении статически нагруженных конструкций III и IV классов, эксплуатируемых при температуре выше минус 30° С в неагрессивной, среде, рекомендуется использовать прерывистые (шпоночные) швы (рис. 16, а). Шаг шпонок следует принимать максимально допустимым по расчету, но не свыше 80imin в растянутых и 40imin в сжатых элементах усиления. Здесь imin - минимальный радиус инерции элемента усиления относительно его собственной центральной оси.
Для конструкций I и II классов использование прерывистых швов не допускается.
Рис. 16. Присоединение элементов усиления
а - прерывистыми швами; б сплошными швами; в - на болтах
4.15. Расчет непрерывных участков шпоночных швов осуществляется на сдвигающее усилие
, (29)
где Qmax - наибольшая поперечная сила в пределах длины элементов усиления.
Для сжатых стержней Qmax ³ Qfic, где Qfic - условная поперечная сила для усиленного стержня, определяемая по п. 5.8 СНиП II-23-81*;
Sr - статический момент элемента усиления относительно центральной оси усиленного сечения; аw - шаг шпонок шва (см. рис. 16, а).
4.16. Минимальные длины участков шпоночных швов определяют по выражению
см, (30)
где aw - коэффициент, характеризующий распределение усилий между швами, прикрепляющими элемент усиления к основному стержню и равный доле общего усилия Т, относящийся к рассматриваемому шву. Здесь и далее под bw, gw и Rw подразумеваются значения bf и bz, gwf и gwz, Rwf и Rwz, принимаемые по п. 11.2 СНиП II-23-81* для двух расчетных сечений. Длину участка шпоночного шва следует принимать не менее 50 мм.
Концевые участки шпоночных швов присоединения элементов усиления к основному стержню или узловым фасонкам должны обеспечивать передачу продольных усилий на элементы усиления и вовлечение их в совместную с основным стержнем работу. Их толщина может назначаться большей, чем толщина связующих швов. Минимальные длины концевых участков подсчитываются по формуле
см, (31)
где ; Ar - площадь поперечного сечения элемента усиления.
При усилении изгибаемых элементов (N = 0) следует принимать .
4.17. Минимальный катет сплошных швов (рис. 16, б), крепящих элементы усиления, определяется выражением
. (32)
Концевые участки швов могут назначаться с увеличенным катетом, а их прочность (при расчетной длине 85bwkf) проверяется по формуле
.
Применение болтов (рис. 16, в) для присоединения элементов усиления рекомендуется в случаях, когда:
болтовые соединения технологически более удобны;
материал усиливаемого элемента не допускает применения сварки;
желательно избежать возникновения дополнительных сварочных напряжений и деформаций.
Проектировать соединения следует с учетом минимального ослабления сечений. С этой целью диаметр болтов следует принимать минимальным, а их размещение задавать со сбитым шагом по отношению к существующим болтам или заклепкам. Шаг промежуточных соединений принимается не более 40i в сжатых и 80i в растянутых элементах усиления и определяется по формуле
, (34)
где [Nв]min - минимальная несущая способность болта (по сдвигу, срезу или смятию, определяемая по п. 3.5 СНиП II-23-81*).
Прочность концевых участков соединений элемента усиления проверяется по формуле
, (35)
где n - количество болтов на концевом участке соединения (см. рис. 16, в); ав - расчетный шаг болтов.
