- •1.Поняття терміна «культура».
- •2. Ґенеза терміна «культура».
- •4.Функції культури
- •5. Виток і становлення понять «етнос», «нація» і «на
- •6. Специфічні риси української національної культури
- •7. Роль української ментальності у формуванні української культури
- •8. Українська національна ідея та ідейний зміст української культури.
- •9. Етапи суспільно-історичного розвитку України та процес формування української нації.
- •11.Культура епохи раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •12. Вплив античної та римсько-християнської культури на давню українську культуру.
- •13.Доба зарубинецької культури. Розвиток матеріальної і духовної культури венедів.
- •15.Розвиток держави Київська Русь. Діяльність Володимира Великого. Прийняття християнства.
- •16.Духовна культура давніх слов’ян.
- •17.Розвиток мистецтва Київської Русі: архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •18.Писемність, літописання, література в Київській Русі.
- •19.Галицько-Волинське князівство. Діяльність князя Данила Галицького.
- •20. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держав.
- •21. Культурні здобутки українського козацтва
- •22. Україна у XVII – xviiі ст. Діяльність Києво-Печерської , Почаївської, Чернігівської книгодрукарень.
- •23. Розвиток філософії та науки в Україні у другій половині xvіі – xviіі ст.
- •24. Г.Сковорода – визначний філософ і поет.
- •25.Українське бароко. Архітектурні пам’ятки 17-18 ст. Діяльність Шеделя, Григоровича-Барського, с. Ковніра, Яновського, Старченка та ін.
- •26.Образотворче мистецтво в Україні у XVII – xviiі ст.
- •27. Театр і музика в Україні у XVII ст. Творчість м.Березовського, а.Веделя, д.Бортнянського.
- •28. Історичні літописи Самовидця, Самійла Величка, Гр. Грабянки. Думи і пісні.
- •29. Розвиток духовного життя в Україні у xviiі – xiх ст. Система середньої та вищої освіти.
- •30.Розвиток живопису в Україні у перш. Пол. Xiх ст. Діяльність с.Васильківського, м.Пимоненка, м.Ярошенка.
- •31.Розвиток української літератури перш. Пол. Xiх ст. Творчість і.Котляревського, п.Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка, е.Гребінки та ін.
- •32. Розвиток музики в Україні у xiх ст.
- •33. Розвиток театру в Україні у xiх ст.
- •34. Діяльність м. Шашкевича, і. Вагилевича, я. Головацького Руська трійця.
- •35.Українська література другої половини xiх ст. Творчість Нечуя-Левицького, Карпенка-Карого, Кропивницького, Старицького. Розвиток реалізму.
- •36.Освіта і просвіта в українській культурі у хіх столітті.
- •37.Фольклористика й етнографія. Розвиток української науки: п.Чубинський, п.Житецький, м.Зібер, с.Подолинський, п.Юркевич та ін.
- •38.Розвиток української літератури хіх ст.: провідні тенденції та художні стилі.
- •39.Архітектура другої половини хіх ст.
- •40.Культурний поступ на західноукраїнських землях у хіх ст.
- •41.Кирило-Мефодіївське товариство й культурне самоутвердження української нації.
- •43. Національно-культурне піднесення 20-х років в Україні як передумова розбудови освіти та науки.
- •44.Література і театр на тлі нових національних і соціальних реалій: літературні течії та гуртки 20-х рр., новаторське сценічне мистецтво, українська кінематографія.
- •45.Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість м.Хвильового.
- •46.Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •47.Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •48. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в. Вернадського, м.Грушевського, а. Кримського, с. Єфремова, м. Василенка, м. Яворського.
- •49. Українська естрада. В.Івасюк.
- •52.Розвиток музичного мистецтва: г.Верьовка, л.Ревуцький, с.Людкевич, г. Майборода, б.Лятошинський, м. Скорик, л.Дичко. Українська естрада. В.Івасюк.
- •55.Образотворче мистецтво в Україні в 20 ст. Основні напрямки розвитку.
- •56.Культурне життя в Україні в 30-х рр. «Розстріляне відродження».
- •57.Українська культура в період політичної відлиги (1956 –1961рр.).
- •58.Соціокультурна ситуація 70-80-х років в Україні.
- •60.Культуротворча робота української еміграції в 20-30-х рр.
- •61.Літературне оновлення 60-х рр. Творчість л.Костенко, д.Павличка, і.Драча, м.Вінграновського, в.Стуса та ін.
- •61.Літературне оновлення 60-х рр. Творчість л.Костенко, д.Павличка, і.Драча, м.Вінграновського, в.Стуса та ін.
- •62.Соціалістичний реалізм в українському мистецтві 30-70 рр. Образотворче мистецтво андеґраунду.
- •63.“Українізація” 20-х років як соціокультурний процес.
- •64.Розвиток науки та освіти у перші пожовтневі роки.
- •65.«Літературна дискусія» 1925 – 1928 рр. Та її наслідки для розвитку української культури.
- •66. Досягнення і втрати української культури 30-х років.
- •67. Художньо - творчі угруповання 20 - х років XX ст.. Та їх роль у розвитку української культури.
33. Розвиток театру в Україні у xiх ст.
Попри урядові переслідування українства, у другій половині ХІХ ст. українське театральне мистецтво продовжувало розвиватися. Українські п’єси ставилися на сценах російських театрів, користуючись значною популярністю, а українські актори робили славу російському театру.
У 1881 р. міністр внутрішніх справ Росії Лоріс-Меліков скасував заборону українських вистав, що сприяло зростанню кількості театральних труп і відродженню українського театру. Проте цей дозвіл було обставлено всілякими обмеженнями. Так, зокрема, заборонялося ставити п’єси на історичну і соціальну тематику, перекладні п’єси. Українські трупи були зобов’язані разом з українськими виставами ставити ще й російську з такою самою кількістю акторів. Ці заборони негативно позначалися на тематиці українських вистав, які обмежувалися висвітленням селянського життя.
Наприкінці 70-х рр. завершилося становлення новітнього, професійного, власне українського театру. Він виник на базі аматорських колективів, що діяли в 60–70 рр.. У 1882 р. під керівництвом М.Кропивницького в Єлисаветграді було створено першу українську професійну трупу, до складу якої ввійшли М.Садовський, М.Заньковецька, О.Маркова, І.Бурлака та ін. Після гастролей до Києва у 1883 р. до трупи Кропивницького приєдналась аматорська трупа М.Старицького, який і очолив театр.
Незважаючи на визнання глядачів і театральних фахівців, життя українського театру було складним. У 1883 р. київський генерал-губернатор заборонив на 10 років гастролі трупи Кропивницького у Київській, Чернігівській, Полтавській, Волинській та Подільській губерніях. На резонне запитання, чому українському театрові дозволяється виступати в Петербурзі та Москві, але забороняється в Києві, відповів: «Там театр – мистецтво, тут – політика».
Проте зупинити розвиток українського театрального мистецтва вже було неможливо. У 80–90-ті рр. діяло близько 30 невеличких труп, які ставили українські п’єси. У 1891 р. в Києві було засновано перший постійно діючий театр.
На ниві драматургії плідно працювали Михайло Старицький (1840–1904), Марко Кропивницький (1840–1910), Іван Тобілевич (Карпенко-Карий, 1845–1907). Кращі драматурги були також провідними режисерами і керівниками театральних труп.
М.Кропивницький написав понад 40 оригінальних чи перероблених з інших творів театральних п’єс, в яких відтворював побут України та її залежне становище. Тонко відчуваючи народну душу він давав надзвичайно живі й дотепні сцени з народного життя.
На західноукраїнських землях український професійний театр було засновано 1864 р. актором і режисером О.Бачинським при культурно-освітньому товаристві «Руська бесіда». У 70-ті рр. театральні діячі з Наддніпрянської України, зокрема М.Кропивницький, надали йому значну допомогу. У 1869 р. виникли аматорські театральні гуртки при чернівецькій «Руській бесіді». Значному піднесенню театрального мистецтва сприяло створене 1884 р. С.Воробкевичем «Руське літературно-драматичне товариство».