Тема 5. Ринкова діагностика майна підприємства.

5.1. Сутність діагностики майна і ринкової цінності підприємства.

5.2. Правові основи ринкової оцінки підприємства та його майна.

5.3. Методологія підходів до оцінки підприємства (бізнесу).

Загалом вирізняють визначення двох видів вартості підприємства (з урахуванням проміжних рішень):

1) оцінка підприємства (майнового комплексу) як діючого (on-going-concern);

2) оцінка ліквідаційної вартості підприємства (майнового комплексу) (у розрахунку на його ліквідацію, що передбачає припинення бізнесу).

Якщо підприємство оцінюється як діюче (яке зберігає робочі міс­ця), то його природно оцінювати в рамках так званого дохідного під­ходу. Цей підхід передбачає, що ринкова вартість бізнесу визначаєть­ся майбутніми доходами, які можна одержати, продовжуючи бізнес. При цьому на оцінку ринкової вартості підприємства не повинна впливати (не повинна в ній враховуватися) вартість того майна, яке має підприємство і необхідне для продовження бізнесу та життєдія­льності підприємства. У разі продажу такого майна (подібна перспек­тива дозволила б включити його ринкову вартість в оцінку вартості підприємства) продовження бізнесу, який на ньому заснований, стане неможливим і унеможливить попереднє припущення про оцінку під­приємства як діючого.

Оцінка підприємства як діючого реалізується і в рамках так звано­го ринкового підходу. Він зводиться до того, що для оцінки ринкової вартості закритої або такої, що не має розміщених на фондовому рин­ку акцій, відкритої компанії серед відкритих компаній з достатньо лі­квідними акціями знаходять компанію-аналог (тієї ж галузі, того ж розміру, яка використовує ту саму систему бухгалтерського обліку в частині методів обліку товарно-матеріальних цінностей та амортиза­ції, того самого «віку» і т.ін.), яку оцінює сам фондовий ринок, і, з відповідними коригуваннями, переносять цю оцінку на підприємство, яке розглядається.

Ліквідаційна вартість підприємства оцінюється переважно в рам­ках так званого майнового (витратного) підходу. Його зміст полягає в оцінці ринкової вартості чистих, за винятком заборгованості, акти­вів підприємства. Воно відштовхується від оцінки ринкової вартості всіх активів (майна) підприємства - матеріальних (реальних і фінан­сових) і нематеріальних, незалежно від того, як вони відображені (і чи відображені взагалі) в бухгалтерському балансі підприємства.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

• створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

• реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна);

• виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

• визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

• приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

• переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

• оподаткування майна згідно з законом;

• визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

• в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках:

• застави державного та комунального майна,

• відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю,

• визначення збитків або розміру відшкодування,

• під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є:

• зазначення майна, що підлягає оцінці;

• мета, з якою проводиться оцінка;

• вид вартості майна, що підлягає визначенню;

• дата оцінки;

• строк виконання робіт з оцінки майна;

• розмір і порядок оплати робіт;

• права та обов'язки сторін договору;

• умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання;

• відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

• порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

Звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) є документом, що містить:

• висновки про вартість майна та

• підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Дозвільними документами на право здійснювати оціночну діяльність є:

• кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (видається ФДМУ);

• сертифікат суб’єкта оціночної діяльності (видається ФДМУ і надає право на внесення суб’єкта ОД до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності).

Державне регулювання оціночної діяльності полягає у:

• забезпеченні формування та розвитку інфраструктури оцінки майна в Україні,

• об'єктивності та законності її проведення, у тому числі відповідності оцінки майна нормативно-правовим актам з оцінки майна,

• впровадженні в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил оцінки майна,

• забезпеченні суспільних інтересів у питаннях оцінки майна,

• створенні конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та навчальних закладів, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів,

• проведенні оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Основними напрямами державного регулювання оціночної діяльності є:

• контроль за дотриманням єдності нормативно-правового та організаційного забезпечення оцінки майна;

• забезпечення норм і рівня професійної підготовки оцінювачів та контроль за їх додержанням;

• контроль за виконанням оцінювачами та суб'єктами оціночної діяльності умов здійснення оціночної діяльності;

• організаційне забезпечення роботи Наглядової ради та Екзаменаційної комісії;

• видача кваліфікаційних свідоцтв та сертифікатів;

• визнання статусу саморегулівних організацій оцінювачів та контроль за додержанням ними правил громадського регулювання оцінки майна, визначених цим Законом, забезпечення їх широкого залучення до регулювання оціночної діяльності;

• контроль за додержанням законодавства суб'єктами оціночної діяльності та іншими суб'єктами під час проведення оцінки майна;

• сприяння встановленню єдиних норм та правил оцінки майна в Україні, що базуються на міжнародних нормах і правилах;

• ведення Державного реєстру оцінювачів та Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності;

• інші напрями діяльності для реалізації функцій державного регулювання оціночної діяльності.