1. Резерви зростання продуктивності:

   • поліпшення організації виробництва: створення додаткових робочих місць, скорочення втрат робочого часу;

   • підвищення фондовіддачі: підвищення фондовіддачі, при­дбання фондів, якнайповніше використання фонду часу, підви­щення інтенсивності навантаження;

   • підвищення ефективності використання оборотних коштів: нарощування обсягів оборотних фондів, скорочення браку та від­ходів сировини, скорочення норм витрат на одиницю продукції, ліквідація наднормативних виробничих запасів, скорочення три­валості виробничого циклу, збільшення кількості оборотів;

2. Резерви скорочення залишків нереалізованої продукції:

• підвищення якості та конкурентоспроможності товарів;

• поліпшення роботи збутових служб: максимальна автоматиза­ція складання комерційних угод, розробка типових форм контрак­тів, залучення більшої кількості оптових і роздрібних торговців;

• підвищення ефективності маркетингових заходів: інвесту­вання в рекламні акції, розробка та презентація на ринку товарної марки, сегментація ринків та чітке цінове позиціонування товару.

5. Діагностика ринкового та екологічного середовища підприємства.

Мета: вивчення ринкового середовища та рівня екологічної без­пеки підприємства, оцінка їхнього впливу на господарську діяль­ність підприємства, а також визначення можливості нейтралізації ризиків і знаходження резервів підвищення ефективності діяльності.

Діяльність будь-якого підприємства починається з маркетингового аналізу, основ­ними завданнями якого є:

• Вивчення платоспроможного попиту на продукцію, ринків її збуту й обґрунтування планів виробництва та реалізації.

• Аналіз факторів, що обумовлюють еластичність попиту на продукцію, оцінка рівня маркетингових ризиків.

• Оцінка конкурентоспроможності продукції та пошук резер­вів її підвищення.

• Розробка стратегії, тактики та методів активізації попиту,стимулювання збуту.

• Оцінка ефективності реалізації продукції.

Аналіз починають з визначення попиту на продукцію підприємства.

На рівень попиту впли­ває багато чинників:

• ціна товару,

• його якість,

• доходи покупців,

• пре­ференції споживачів,

• ціни на взаємозамінні товари,

• очікування спо­живачів,

• насиченість ринку,

• відсоткові ставки за вкладами тощо.

Оцінка результатів діяльності підприємства зумовлює необ­хідність урахування господарських ризиків.

Причини виникнення ризику неприйняття ринком продукції підприємства можна умовно підрозділити на:

1. Внутрішні:

   • помилковий прогноз ринкового попиту;

   • помилкова цінова політика підприємства;

   • зниження конкурентоспроможності продукції внаслідок низької якості сировини, ненадійності устаткування, недостат­ньої кваліфікації робітників тощо;

   • неефективна організація збуту та реклами;

2. Зовнішні:

• неплатоспроможність покупців;

• підвищення відсоткових ставок за вкладами;

• демографічні фактори;

• політичні фактори;

• інше.

Дослідження виконання підприємством вимог екологічно­го законодавства дає змогу запобігти великим проблемам у майбутньому. Так, виконуючи екологічне законодавство за гранично допустимими нормами, підприємство має постійно стежи­ти за зміною відповідних нормативно-законодавчих актів (що особливо актуально з огляду на спроби України запровадити єв­ропейські стандарти).

У процесі діагностики екологічного становища підприємства необхідно звернути увагу на такі чинники:

• наявність очисних споруд, їхній стан та використання, а також

• дослідити вплив виробництва на довкілля.

• Окремо зазначаються (за наявності таких) факти тимча­сової заборони (зупинки) чи припинення діяльності підприємства або його окремих виробничих підрозділів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього середовища.

• Звертає­ться увага на наявність та належний стан споруд, устаткування, пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, дотримання лімітів використання природних ресурсів, випадки порушення екологічних стандартів, вимог екологічної безпеки, а також порівнюються розміри штрафних санкцій за ці порушення плати за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюють­ся в межах граничне допустимих величин.

Залежно від напрямів діяльності підприємства виділяють

такі види економічної діагностики:

Відмінності між економічним аналізом та економічною діагностикою.

Перелік завдань економічного аналізу, для вирішення яких можуть бути використані економіко-математичні методи аналізу (EMM):

• оцінка розробленого за допомогою EMM плану виробництва про­дукції;

• оптимізація господарської програми, розподілу її по цехах і кіль­кості продукції (робіт);

• оптимізація розподілу і господарських ресурсів, розкрою матеріалу, визначення напруженості норм;

• оптимізація рівня уніфікації складових частин виробу і засобів технологічного оснащення;

• встановлення оптимальних розмірів підприємства, цеху, ділянки і т.Ін.;

• визначення оптимального асортименту виробів;

• визначення найбільш раціональних маршрутів внутрішньозаводсь­кого транспорту, розміщення складів;

• визначення меж доцільності проведення капітального ремонту, ра­ціональних термінів експлуатації устаткування і заміна його но­вим;

• встановлення і порівняльний аналіз економічної ефективності ви­користання одиниці ресурсу кожного виду з погляду оптимального варіанта рішення;

• визначення внутрішньогосподарських втрат у зв'язку з можливим оптимальним рішенням.

Послідовність етапів проведення економічної діагностики:

1. Визначення мети (цілі) і задач (завдань).

2. Розробка програми (плану), у якій ставиться чітка задача (завдання) відносно об'єктів і характеру діагностики (строки (терміни), відповідальні особи (обличчя,осіб), форми, методи, техніка і т.п. ). У програмі (плані (плану,планові)) визначаються (обумовлюються,призначаються):

а) об'єкт діагностики (структура або процес, технологія, операція, процедура);

б) суб'єкт діагностики (хто проводить (здійснює,провадить,проведе));

в) період, за який (яку) виконується діагностика;

г) оформлення результатів діагностики (звіт, висновок (ув'язнення,укладання), розрахунок економічної ефективності або описова характеристика);

д) термін проведення (здійснення) аналітичних операцій;

е) кому направляються (спрямовуються) результати діагностики і як вони повинні бути використані.

3. Установлення (Встановлення) послідовності виконання.

4. Вибір і обґрунтування методів проведення (здійснення).

5. Визначення і підбор (добір) необхідної інформації.

6. Проведення (Здійснення) аналізу шляхом вивчення, узагальнення вихідних (вихідні) даних (дані), групування (групування) і порівняння однорідних показників; виявлення зв'язків (сполучень), закономірностей, протиріч; кількісної і якісної оцінки окремих показників, обліку (урахування) впливу різноспрямованих факторів.

7. Узагальнення результатів аналізу.

8. Підготовка висновків (виводів) за основними напрямками (направленнях) діагностики, їхня конкретизація.

9. Оформлення звіту (висновку (ув'язнення,укладання,висновки)) за підсумками діагностики.

Вихідні дані для проведення економічної діагностики класифікуються в такий спосіб:

1. Загальні відомості про підприємство.

2. Інформація про систему управління техніко-економічною діяльністю підприємства, що включає відомості:

• а) про вид (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, матрична) і структуру керуючої системи (структурні організаційні схеми, штатні розписи);

• б) про процеси управління (комплекти положень про відділи, служби, посадові інструкції, функціональні таблиці, регламентація прав, розпорядок робочого дня, графіки проведення (здійснення) нарад, технологічні карти масових адміністративних і інженерних процедур, системи оцінки якості роботи і контролю виконання, проекти покращення умов праці ІТП і службовців (службовцях), системи обробки зовнішнього і внутрішнього документообігу, підготовки розпорядницької документації, розмноження, доставка і зберігання документації, секретарського обслуговування і т.д. );

• в) про оргтехніку (системи внутрішнього зв'язку (сполучення) і сигналізації, механізованого табельного обліку(урахування), диспетчеризації, механізації множних, розрахунково-обчислювальних, креслярсько-графічних робіт, планування службових (службові) приміщень і робочих (робітниках) місць, меблі й устаткування (обладнання) службових (службові) приміщень).

3. Спеціальні відомості (зведення) про технології виробничого (виробничої,виробничих) процесу й основні (основні) виробничі (виробничі) результати: встановлених і сформульованих керівництвом (посібником,порадником) планів і програм; первинні документи, накладні, забірні карти, інвентаризаційні відомості, штатні розклади, особові рахунки, табелі виходу на роботу); комплекти положень про відділи, служби, посадові інструкції, функціональні таблиці, регламентація прав, креслярсько-графічна, проектно-кошторисна, технологічна документація.

4. Інформація про економічну діяльність підприємства.

5. Дані про фінансові результати. Зміст цього етапу полягає в тому, що цінність окремо узятого фінансового показника зростає в міру нагромадження інших. Скажемо, інформативність показника, що характеризує обсяг реалізації за квартал, підвищується, якщо існує вибірка схожих показників за останні два роки - тоді на основі наявної динаміки можна будувати прогнози.

6. Інформація про трудові ресурси і соціальний розвиток підприємства.

7. Відомості (Зведення) про загальну (спільну) ефективність техніко-економічної діяльності підприємства (матеріали спеціальних досліджень, результати аналізу резервів підвищення ефективності; результати техніко-економічних розрахунків; дані науково-дослідних установ (заснувань); матеріали узагальнення передового досвіду, нормативи, типові розробки, міжгалузеві і галузеві методичні рекомендації, стандарти, технічна документація; матеріали зовнішньо відомчого (відомчий), позавідомчого (позавідомчий) (державні (державна,державне,державну,державний) органи, наукові установи, аудит (аудита)) і суспільного (громадського) контролю.

До вихідних даних для проведення техніко-економічного аналізу в процесі економічної діагностики підприємства також відносяться (ставляться) результати порівняльного рейтингового аналізу, матеріали маркетингових досліджень, дані (дана,дане,дану,даний) про світовий закордонний (зарубіжний) досвід, друкована фінансова звітність, матеріали спеціалізованих інформаційних агентств і неформальних джерел. Вихідна інформація має особливості залежно від галузевої і технологічної специфіки виробництва (проведення) і виду (вигляду) аналізу. Наприклад, для аналізу результатів виробничої діяльності вихідними даними є (являються) відомості (зведення) про стан (становище,майно,багатство) підприємства, обсяг (об'ємі,обсягу,обсягові,об'єму,об'ємові) й асортимент випускаємої продукції та виконуваних робіт, надаваних (подаваних) послуг і відповідності стану (становища,майна,багатства,стани) підприємства цілям розвитку. Для цього вивчаються й аналізуються звітні і нормативні документи, статистичні дані.