3. Корпоративне управління

Корпоративне управління має розглядатись як передумова розвитку бізнесу. Впровадження ефективної системи корпоративного управління дає пряму фінансову вигоду, позитивно впливає на фінансові показники діяльності акціонерного товариства, підвищує інвестиційні переваги. Корпоративне управління – це  комплексна система внутрішніх і зовнішніх механізмів, спрямована на узгодження інтересів всіх суб’єктів корпоративних відносин і реалізації ефективного інвестиційного процесу в акціонерному товаристві для максимізації його ринкової вартості. Сутність корпоративного управління полягає в тому, що воно є, з одного боку, цілеспрямованою діяльністю системи виборних та призначених органів, через яку спрямовуються і контролюються товариства, а з іншого, – системою правил та поведінки між зацікавленими особами з метою максимізації прибутку, зростання капіталізації товариства та підвищення його конкурентоспроможності.

Для досконалого корпоративного управління необхідно досягти ефективної фінансово-господарської діяльності та інвестиційної привабливості підприємств.Для ефективної діяльності підприємства необхідно дотримуватися таких дій: удосконалити механізм управління ризиками і систему внутрішнього контролю; поліпшити корпоративну соціальну відповідальність; удосконалити політику прозорості й розкриття достовірної інформації. налагодження співпраці підприємств з органами державної і місцевої влади; налагодження стосунків підприємства з фінансовими посередниками через процес аутсорсингу, тобто передачі підприємствами функцій депозитарію щодо виконання інвестиційної політики; надання пільг інвесторам тощо.

Таким чином, забезпечення стійкого фінансово-господарського стану підприємства, зростання його ринкової вартості та інвестиційної привабливості за сучасних умов господарювання не можливе без переходу до корпоративної моделі управління, що передбачає максимально повне задоволення потреб всіх груп суб’єктів, зацікавлених у діяльності конкретного підприємства.

Отже, вартість підприємства зростає коли на основі якісного корпоративного управління  приймаються виважені та обґрунтовані управлінські рішення, що призводять до покращення інвестиційної привабливості підприємства.

Задача

Показники фінансової стійкості

Показ.Фін стійк.

1.К.автон.=Ус.роз.Ір.380/Бал.р.640

2.К.ф.ліверед.=Ус.роз.Ір380/(Бал.р.640-Ус.роз.Ір.380)

3.Трив.фін.циклу=Тропер.циклу-ПОкз

4.Трив.опер циклу=ПОмайб.ОА+ПОдз

5.ПОмат.ОА=360,(с/в/(Потбіол.А+Нез.вир.+ГП(р.130)+Т(р.140)

6.ПОдз=360/(ЧД/(векселі+ДЗ+чис.реал.вар.(р.160)+за бюд.+за вид.авн.+з нарах.Д+Ін.пот.ДЗ))

7.ПОкз=360/((с/в/(векселі+КЗр.530+з.одерж.аван+з бедж.+з позаб.+зі страх.+з опл.пр.+Ін.пот.з.))

8.ДЗ/КЗ=ПОдз/ПОкз

9.Кманеврен.=(УС.роз1р.380-Ус.роз.Ір.80) / Ус.роз.Ір.380

10.Обсяг чис.Ап-ва=(Ус.роз.Ір.380+Ус.р.ІІІр.480)

11.Рент.А=(ЧПРр.220/бал.р.640)*100

12ТрОА/Вир.=(Ус.рІІ2 р.260-Ус.р1р.260)/(Д2-Д1)

13.ФОП=СОЧ*сер.з\п*12

14.Пр.Приб.=Д/СОЧ

15.Пр.Приб/сер.з/п=Пр.Приб./сер.з/п

Показники ліквідності

- загальної ліквідності

Кзл= Оборотні активи/ Поточні зобов’язання;

Кзл= ф.1ряд260 / ф.1ряд.620

- поточної

Кпл= (Оборотні активи – запаси)/поточні зобов’язання;

- абсолютної

К.а.= Грошові активи/Поточні зобов’язання;

- чистий оборотний капітал

Чок = поточні активи - поточні пасиви;

Білет №7

1.  Витратний (майновий) підхід в оцінці бізнесу розглядає вартість підприємства з точки зору понесених витрат. Балансова вартість активів і зобов'язань підприємства внаслідок інфляції, змін кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило не відповідає ринковій вартості. В результаті постає задача проведення коригування балансу підприємства. Для здійснення цього заздалегідь проводиться оцінка ринкової вартості кожного активу балансу окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, врешті, з ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість всіх його зобов'язань. Результат показує оцінну вартість власного капіталу підприємства. Базовою формулою при витратному підході є: 

Власний капітал = Активи  — Зобов'язання 

Даний підхід представлений двома основними методами: 

• 
методом вартості чистих активів; 

• 
методом ліквідаційної вартості. 

Розрахунок методом вартості чистих активів включає декілька етапів:

1. Оцінюється нерухоме майно підприємства по ринковій вартості.

2. Визначається ринкова вартість машин і устаткування.

3. Виявляються і оцінюються нематеріальні активи.

4. Визначається ринкова вартість фінансових вкладень, як довгострокових, так і короткострокових.

5. Товарно-матеріальні запаси переводяться в поточну вартість.

6. Оцінюється дебіторська заборгованість.

7. Оцінюються витрати майбутніх періодів.

8. Зобов'язання підприємства переводяться в поточну вартість.

Оцінка об’єкту нерухомості підходом витрат зумовлюється поведінкою раціонального покупця, який заплатить за об'єкт не більше мінімальної суми, необхідної для його будівництва або виготов­лення, та типового продавця, який ставить за мету повернути витрачені на будівництво кошти. Витратний підхід застосовують переважно при оцінці об’єкту малої приватизації, мало ліквідних та унікальних об’єкту, що потребують оцінки по заміщенню та для визначення страхової вартості.

При визначенні вартості за витратним підходом прийнято використовувати концепцію відновної ва­ртості, яка передбачає два основних способи оцінки: оцінка вартості відтворення і оцінка вар­тості заміщення. Отримана в результаті розрахунків відновна вартість корегується на величину фізичного зносу. Визначення фізичного зносу нерухомого майна.

2.Підхід Єгєрева ґрунтується на дослідженні впливу параметрів виробничого та фінансового циклів на віртість бізнесу.Критерій не зменшення вартості бізнесу при здійсненні поточної діяльності. Для цикла, що не зменшує вартість бізнесу, грошовий потік від погашення дебіторської заборгованості повинен перевищувати грошовий потік від погашення кредиторської заборгованості (з врахуванням необхідної доходності і ставки дисконтування).

3  Корисність і витрати в сукупності складають ту величину, яка є основою ринкової ціни, що розраховується оцінювачем і яку можна визначити як ринкову вартість. Таким чином, бізнес, як певний вид діяльності, підприємство і фірма, як його організаційна форма в ринковій економіці, задовольняють потреби власника в прибутках, для отримання яких затрачуються певні ресурси.

Бізнес, підприємство та фірма володіють всіма ознаками товару і можуть бути об'єктом купівлі-продажу . Але це товари особливого роду. І особливості ці зумовлюють принципи і методи оцінки.

По-перше, це товар інвестиційний, тобто товар, вкладення в який здійснюються з метою віддачі в майбутньому. Витрати і доходи роз'єднані в часі. Причому розмір очікуваного доходу не відомий, має характер вірогідності, тому інвестору доводиться враховувати ризик можливої невдачі. Якщо майбутні доходи з урахуванням часу їхнього отримання виявляються менше витрат на придбання інвестиційного товару, він втрачає свою інвестиційну привабливість. Таким чином, поточна вартість майбутніх доходів, які може отримати власник, є верхньою межею ринкової ціни з боку покупця.

По-друге, бізнес є системою, але продаватися може як вся система в цілому, так і окремо її підсистеми і навіть елементи. В цьому випадку руйнується його зв'язок з власним конкретним капіталом, конкретною організаційно-економічною формою, елементи бізнесу стають основою формування іншої, якісно нової системи. Фактично товаром стає не сам бізнес, а окремі його складові.

По-третє, потреба в цьому товарі залежить від процесів, які відбуваються як всередині самого товару, так і в зовнішньому середовищі. Причому, з одного боку, нестабільність в товаристві приводить бізнес до нестійкості, з іншого боку, його нестійкість веде до подальшого наростання нестабільності і в самому товаристві. З цього витікає ще одна особливість бізнесу як товару - потреба в регулюванні купівлі-продажу.

Задача

для №19 ГП без борговий = ЧП+А+дельта ВОК+-дельта КВ

Білет №8

1 Термін «вартість» переважно використовується для характеристики витрат, що виникають при формування та використанні капіталу.

Вартість – характеризує витратну сторону під-ва: обсяг інвестицій власників у під-во.

Цінність – хар-зує корисність під-ва: здатність приносити дохід власникам.

Цінність – здатність діючого під-ва нарощувати обсяг власного капіталу його власників, який вони інвестують в це під-во.

2. Прийнятність викор як інструмента управління (рівень складності для розуміння усіма зацікавленими особами), здатність показника виступати індикатором створення (руйнування) вартості (цінності) під-ва, рівень забезпечення погодження інтересів та менеджерів під-ва 9сприяння розв’язанню агентської проблеми), здатність моделі слугувати базисом побудови системи механізмів створ нової вартості, спрямованість на мотивацію працівників під-ва та ступінь достовірн моделі.

Білет№9