- •Тема1. Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві
- •1.1. Предмет і завдання історії туризму
- •1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- •1.3. Історичні етапи розвитку туризму.
- •1.4. Значення туризму для історії людства
- •Тема 2. Подорожі в стародавньому світі
- •2.1. Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі
- •2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії
- •2.3. Подорожі стародавніх греків
- •2.4. Подорожі в стародавньому Римі
- •2.5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі
- •2,6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
- •Тема 3. Подорожі в епоху середньовіччя
- •3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
- •Розвиток мореплавства в vіі-хv ст. В Арабському світі
- •3.3. Подорожі вікінгів у уііі-хіі століттях
- •Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя
- •3.4. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в х-хv століттях
- •Тема 4. Розвиток подорожей в епоху просвітництва (хvіі-хvііі ст.)
- •4.1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва
- •4.2. Подорожі та географічні відкриття XVII-XVIII століть
- •4.3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII—XVIII століттях
- •4.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва
- •4.5. Українські землі в туристичній картографи XVII століття
- •Тема 5. Розвиток туризму в світі
- •XX століття
- •5.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття
- •5.2. Туристична діяльність Томаса Кука
- •5.3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій
- •Тема 6. Розвиток туризму в україні
- •6.1. Розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття
- •6.2. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
- •Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст» — 1914 р,)
- •6.3. Розвиток туризму в срср в 20-зо-і рр. XX століття
- •Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в срср
- •Характер та основні види туризму в срср
- •Тема 7. Формування професійних здібностей фахівців з туризму.
- •Формування поведінкового стандарту фахівця готельного і туристичного бізнесу, можна визначити наступні компоненти його структури:
- •Список літератури, що рекомендується і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
2,6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
Подорожі в античні часи здійснювались завдяки тому, що люди навчились складати карти, вимірювати морські глибини, визначати координати міст, островів, чітко визначати по зорям пройдену відстань, використовувати силу вітру, морських течій, будувати та вдосконалювати транспортні засоби (особливо кораблі), будувати дороги, створювати та залишати нащадкам наукові праці про оточуючий світ.
За своїм характером подорожі стародавніх фінікійців були дослідницькі та торгівельні. Подорожі стародавніх греків Були дослідницькими, торгівельними і з метою закріплення свого політичного панування. Подорожі римлян були загарбницькими, рекреаційними і, в останню чергу, пізнавальними.
Історичне значення подорожей в античні часи полягає у тому, що:
розвивались науки про оточуючий світ, культура та мистецтво;
здійснювались географічні відкриття та освоювались нові землі;
встановлювались економічні та культурні відносини між народами.
Тема 3. Подорожі в епоху середньовіччя
(V — ПЕРША ПОЛОВИНА XV ст.)
План:
Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
Розвиток мореплавства в VІІ-ХV ст. в Арабському світі
Подорожі вікінгів у УІІІ-ХІІ століттях
4. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в Х-ХV століттях
3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
З падінням у V ст. Римської імперії закінчилась ціла епоха, яка дала світові багато досягнень майже в усіх сферах життя. Розвиток матеріальної культури забезпечив достатньо високий рівень комфорту в містах, де склалась певна інфраструктура, яка забезпечувала всім необхідним мандруючих по великих просторах імперії. Саме подорожі сприяли формуванню системи географічних і країнознавчих знань. Безумовним досягненням античної культури було твердження відомих філософів, що Земля — куля.
Знищення стародавнього Риму ознаменувало початок нової культурної епохи, яку прийнято називати Середньовіччям. Ця назва була дана пізніше гуманістами, які визначили таким чином період між античною культурою та часом відродження античних традицій у Європі. Хронологічними межами європейського Середньовіччя вважають здебільшого, ключові дати в історії європейської цивілізації: падіння Римської імперії та початок епохи Великих географічних відкриттів.
Основні чинники, які прямо чи опосередковано вплинули на розвиток подорожей в Середні віки та на розвиток туризму в майбутньому:
розвиток економіки (збільшення міст, розвиток торгівлі, поглиблення процесу спеціалізації праці);
міграції (початок епохи Середньовіччя характеризується як епоха «Великого переселення народів»);
політичні чинники (перерозподіл сфер впливу, міждержавна та між корпоративна боротьба);
релігійні чинники (розквіт та ствердження світових релігій, формування релігійних центрів, утворення релігійних орденів, розвиток прочанства, хрестові походи); в даний період релігійні чинники були однією з головних груп чинників, оскільки релігія на то час мала великий вплив на світогляд людей, внутрішню політику, міждержавні відносини, на соціально-економічні відносини в цілому;
розвиток науки та мистецтва (створення перших європейських університетів, організація та проведення карнавалів, відвідання визначних історичних) місць, формування центрів культури та мистецтва).
Основними видами подорожей у Середні віки були:
пізнавальні мандрівки з метою дослідження оточуючого світу (хоча наука в Середні віки розвивалась повільно, все ж здійснювались наукові відкриття, особливо географічні);
релігійні подорожі (прочанство);
завойовницькі походи (у тому числі хрестові походи); мандрівки з метою торгівлі;
розважальні мандрівки (на свята, ярмарки, карнавали);
подорожі з метою оздоровлення.
Подорожі пілігримів у Палестину почались вже в III—IV століттях. В IV ст. в Єрусалимі був побудований храм Гробу Господнього, який є й нині основною святинею та центром прочанства усього християнського світу. Вже в VI ст. для прочан з Галлії (Франція) був складений маршрут (суходільний), від берегів Рони до Йордану.
Починаючи з IX ст., прочанство стало різновидом публічного покарання та засобу зняття вини. В XI ст. католицька церква замінила прочанством церковне покаяння. Грішники повинні були залишити свою батьківщину і були приречені поневірятися подібно Каїну. Прочан приймали скрізь, і замість платні за проживання та їжу господарі просили молитися за них. Часто прочани не мали ніякого іншого захисту в дорозі, крім хреста, а путівною зіркою вважали свого ангела-охоронця. Особливу «сервісну службу» для прочан виконував лицарський Орден госпітальєрів (іоанітів). Він взяв свій початок від шпиталю при монастирі Діви Марії в Єрусалимі, де ще задовго до арабського панування приймали та лікували прочан. Але після того, як головою цього закладу став Герард, створюється братство, формується його статут, який затвердив римський первосвященик в XII столітті.
Найбільше масове пересування людей у середньовічній Європі відбувалося за часів хрестових походів, що здійснювалися лицарями, релігійними діячами та купцями з європейських країн, які вирушали на Близький Схід заради влади та багатств. Слідом за ними рухались на Схід священики і прочани в супроводі незлічених юрб знедолених з метою пошуку кращої долі. Хрестові походи були на той час найграндіознішим переміщенням великих мас населення на далеку відстань.
Проте, незважаючи на різноманітні мотиви подорожей, усі вони розширювали світогляд людини, вчили її адаптуватися до різних умов, які змінювались під час подорожі, загартовували людину фізично і духовно.
Характер подорожей в середні віки був, в основному, стихійним. Здійснювались за індивідуально спланованим маршрутом. Але деякі подорожі мали організований характер; наприклад, прочанство.
Недоліком майже всіх подорожей було те, що в них піддавалися великій небезпеці життя та здоров'я мандрівників. В Середні віки людське життя коштувало дуже мало.
Одним із чинників, що призвів до значних міграцій великої кількості населення, були хрестові походи. Основні причини хрестових походів:
протистояння християнського і мусульманського світів, тобто релігійні;
економічні, тобто бажання європейців володіти багатствами Сходу;
політичні (перерозподіл сфер впливу та загарбання нових територій).
Хрестові походи почалися з кінця XI ст. і тривали наступних 200 років. Безумовно, хрестові походи з гуманістичної точки зору мали негативний характер, але, незважаючи на це, були і позитивні наслідки:
пожвавилась торгівля на Середземному морі, першість у цій торгівлі перейшла до міст Північної Італії (Венеція, Генуя, Флоренція); європейці познайомились з новими культурами землеробства (стали вирощувати рис, гречку, цитрусові), навчились виготовляти шовкові тканини, дзеркала, краще обробляти метали; відбулися зміни в побуті (на Заході стали мити руки перед їжею, купатись у лазнях, змінювати нижній одяг).
Про все це свідчить, зокрема, книга Марко Поло «Про різноманітність світу», яка правдиво відображала культуру та побут того часу і довго слугувала керівництвом для складання географічних карт. (Марко Поло — відомий венеціанський купець і мореплавець, жив у ХШ столітті).
