- •Тема1. Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві
- •1.1. Предмет і завдання історії туризму
- •1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- •1.3. Історичні етапи розвитку туризму.
- •1.4. Значення туризму для історії людства
- •Тема 2. Подорожі в стародавньому світі
- •2.1. Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі
- •2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії
- •2.3. Подорожі стародавніх греків
- •2.4. Подорожі в стародавньому Римі
- •2.5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі
- •2,6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
- •Тема 3. Подорожі в епоху середньовіччя
- •3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
- •Розвиток мореплавства в vіі-хv ст. В Арабському світі
- •3.3. Подорожі вікінгів у уііі-хіі століттях
- •Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя
- •3.4. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в х-хv століттях
- •Тема 4. Розвиток подорожей в епоху просвітництва (хvіі-хvііі ст.)
- •4.1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва
- •4.2. Подорожі та географічні відкриття XVII-XVIII століть
- •4.3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII—XVIII століттях
- •4.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва
- •4.5. Українські землі в туристичній картографи XVII століття
- •Тема 5. Розвиток туризму в світі
- •XX століття
- •5.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття
- •5.2. Туристична діяльність Томаса Кука
- •5.3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій
- •Тема 6. Розвиток туризму в україні
- •6.1. Розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття
- •6.2. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
- •Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст» — 1914 р,)
- •6.3. Розвиток туризму в срср в 20-зо-і рр. XX століття
- •Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в срср
- •Характер та основні види туризму в срср
- •Тема 7. Формування професійних здібностей фахівців з туризму.
- •Формування поведінкового стандарту фахівця готельного і туристичного бізнесу, можна визначити наступні компоненти його структури:
- •Список літератури, що рекомендується і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
3.3. Подорожі вікінгів у уііі-хіі століттях
Субцивілізація вікінгів існувала з середини VIII до початку XII століття. Вікінгами (назва давньонорвезького походження, у перекладі означає «воїн», «пірат», «морський розбійник, який мешкає в бухтах») називали жителів-язичників Північної Європи, які здійснювали військові походи на Європейські країни в VIIІ-ХІ століттях. Кожне плем'я вікінгів мало свій напрямок завоювань. Шведи йшли, в основному, на Схід та на землі Русі (їх у нас називали варягами), данці — на узбережжя Англії та Франції. Один шлях, відносно географічного розташування, залишався виключно норвезьким — це шлях на Захід через північну Атлантику.
Нормани мали чудові кораблі типу «річка-море», на яких вони здійснювали плавання, як в океані, так і в мілководних річках. Навігаційних приборів вікінги не знали. У відкритому морі вони орієнтувались по сонцю, зірках і по морських теплих та холодних течіях, або ж через косяки тих чи інших видів риб. Для Європи вікінги були справжнім лихом. В церквах навіть з'явилась спеціальна молитва: «Боже, спаси нас від норманів...». Відкупитись від вікінгів було майже неможливо; вони з задоволенням брали викуп, але потім поверталися знов.
На півдні Європи вікінги створили дві держави: герцогство Апулію та королівство Сицилію. Правляча ж на Русі династія Рюриковичів, засновником якої був варяг Рюрик, проіснувала з 862 до 1598 року.
Попри усі провини вікінгів, їм належать і заслуги. Вони змогли вивести європейську торгівлю з кризи, яка була викликана арабськими завоюваннями і захопленням арабами основних міжконтинентальних торгових шляхів.
Заслугою вікінгів були й важливі географічні відкриття.
Спочатку норвежці ходили до Шетландських та Гебридських островів, до острову Мен, потім до Фарерських островів, а в середині IX ст. досягли Ісландії. Самий ризикований і довгий шлях був в Гренландію. Перший, хто дослідив туди шлях, був відомий авантюрист Ерік Рудий. Здійснив він свою подорож приблизно в 983-985 рр. і заснував на південно-західному узбережжі норманські колонії, які відокремлювала від Північної Америки протока Дейвіха, перетнути яку не було складним для тих, хто мав досвід пересування в океанських просторах. І це зробив його син Лейф Еріксон у 1000 році. На старому, але міцному судні він відправився на захід, перетнув останній короткий відрізок відстані, і щастя посміхнулося йому, він досяг узбережжя Північної Америки. Недаремно Лейф Еріксон відомий в історії як Лейф Щасливий. Потім вікінги здійснили ще декілька експедицій до берегів Північної Америки, десь 5 або 6 на протязі 20 років, тобто до 1020 року. Про цю довгу та ризиковану подорож розповідають скандинавські саги («Сага про Еріка Рудого», «Сага про Гіслі»).
З кінця VIII до початку ХП ст. Скандинавія була наймогутнішим морським регіоном Європи. В той час, коли англійці, франки та жителі південних європейських країн майже не віддалялись від берегів внутрішнього (Середземного) або близьких морів, вікінги сміливо виходили у відкритий океан і зробили ряд важливих географічних відкриттів.