1.2. Визначення поняття суті грошей

Визначення суті грошей і фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії.

Поняття грошей привертало увагу спеціалістів з часів їх виникнення. З цього приводу англійський економіст Ендрюс писав: "Хоча гроші були в числі перших господарських явищ, які привернули до себе увагу людини, і з того часу перебувають у центрі економічних досліджень, не існує навіть відносної згоди в питанні про те, що варто позначити цим словом".

На основі аналізу літературних джерел про гроші американський економіст Осборн зазначав: "Багато авторів не дають чіткого формулювання поняття грошей, тож доводиться виводити його з контексту" де вживається це слово".

Водночас у популярній на Заході науковій літературі даються достатньо близькі за змістом визначення поняття грошей:

1. Гроші — це засіб оплати товарів і послуг, засіб вимірювання вартості та засіб збереження (накопичення) вартості.

2. Гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші (К. Макконнелл, С. Брю).

3. Гроші визначаються як всякий товар, що функціонує як засіб обігу рахункової одиниці та засіб збереження вартості (Л. Харріс).

Загальновизнаним є походження грошей з розвитку товарного виробництва й обміну. Різні товари впродовж історії використовувалися як гроші. Звідси, безумовно, можна вважати, що родовою ознакою грошей є їх товарне походження. Відомо також: усі товари, котрі слугували грішми, використовувалися як еквівалент для обміну на інші товари. Отже, можна запропонувати таке визначення поняття грошей як економічної категорії:

Гроші — особливий товар, що слугує загальним еквівалентом.

Суттєві риси грошей як специфічного товару:

— гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів і послуг;

— маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються на абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність або багатство;

— грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність, тобто здатність активу обмінюватись на будь-які товари або блага.

1.3. Форми грошей, причини та механізм їх еволюції

Визначальними передумовами становлення грошових відносин були поглиблення суспільного поділу праці та багаторівнева спеціалізація виробництва і суспільної діяльності людини. Водночас зауважимо, що грошовий обмін — це не лише результат, а й важливий чинник розвитку і поглиблення суспільного поділу праці та її спеціалізації.

Появі грошей передувала епоха товарного, або бартерного обміну. Однією з умов бартерного обміну є збіг потреб двох учасників цієї дії. Грошовий обмін долає цю обмеженість, суттєво полегшує обмін товарів і послуг, скорочує трансакційні (операційні) витрати обігу, знижує комерційний ризик і створює умови асинхронізації обмінних операцій у часі.

У працях К. Маркс подає класифікований за змістом аналіз розвитку форм вартості, який істотно розширює можливості теоретичного осмислення історичного процесу виникнення грошей (табл. 1.1):

Таблиця 1.1. Розвиток форм вартості грошей

Форма вартості	Схема	Властивості
Проста		Пов'язана з безпосереднім (бартерним) обміном товарів різних споживчих властивостей
Повна (розгорнута)		Властива більш високому ступеню розвитку поділу праці, коли ринкові пропонуються окремі товари, які обмінюють на всі інші товари
Загальна		Один товар, що систематично обмінюється на інші, став загальним еквівалентом, до якого прирівнюється решта товарів
Грошова		Товар T1 у загальній формі ввібрав у себе ознаки, притаманні грошовій одиниці

Причинами виникнення епохи товарних грошей є: локальність ринків; функціональне відокремлення, що призвело до множинності товарів на роль грошей.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Упродовж тривалого часу в обігу використовувались повноцінні монети, реальний ваговий вміст яких відповідав номінальній вартості.

З другої половини XIX ст. становище змінилось: номінальна вартість монет починає відходити від їх реальної вагової вартості; в обігу з'являються розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їх вагову вартість; емісія таких монет стає прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей і витратами на їх емісію, отримав назву сеньйораж. Сеньйораж присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

Для багатьох країн з функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу, тобто одноразової або паралельної емісії золотих і срібних монет. Потім роль загального еквівалента закріпилась за благородними металами внаслідок таких їх фізичних властивостей, як однорідність, портативність, довільний поділ та ін.

Наприкінці XIX ст. завершилась демонетизація срібла (втрата ним грошових функцій), і роль загального еквівалента закріпилася за золотом. З 30-х років XX ст. кредитні гроші перестають обмінюватися на золоті й срібні гроші — відбувся процес демонетизації золота, основними причинами якого були:

— монополізація виробництва, яка призвела до того, що товарне виробництво підривається усуспільненням виробництва, стихійне ціноутворення звільняє місце монополістичному ціноутворенню, золото витісняється кредитними грішми з обігу в скарб;

— єдність і протиріччя золота в тому, що воно поєднує унікальні властивості загального еквівалента вартості з рисами цінного сировинного товару;

— політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.

Епоха паперових грошей — це епоха грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це також епоха і банківських грошей, що функціонують на безготівкових засадах, і грошей, які поступово трансформуються в електронні системи та знаки.