- •1.1. Раціоналістична й еволюційна концепції походження грошей
- •1.2. Визначення поняття суті грошей
- •1.3. Форми грошей, причини та механізм їх еволюції
- •1.4. Вартість грошей
- •1.5. Функції грошей
- •1.6. Світові гроші
- •Розділ 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм
- •2.1. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати
- •2.2. Неокласичний варіант розвитку класичної теорії грошей
- •2.3. Внесок Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
- •2.4. Сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії
- •2.5. Зближення концепцій монетаристів і неокейнсіанців у їхніх рекомендаціях щодо грошово-кредитної політики в сучасних умовах
- •Розділ 3. Грошовий обіг і грошові потоки
- •3.1. Поняття грошового обігу як процесу руху грошей
- •3.2. Поняття грошового потоку
- •3.3. Структура грошового обігу
- •3.4. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг
- •3.5. Швидкість обігу грошей
- •3.6. Закон кількості грошей, необхідних для обігу
- •3.7. Механізм поповнення маси грошей в обігу
- •3.8. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг
- •Розділ 4. Грошовий ринок
- •4.1. Суть і структура грошового ринку
- •4.2. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші
- •4.3. Механізм формування пропозиції грошей
- •4.4. Рівновага на грошовому ринку та процент
- •4.5. Грошовий ринок та інфляція
- •Розділ 5. Грошові системи
- •5.1. Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи
- •5.2. Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого й кредитного обігу
- •5.3. Державне регулювання грошової сфери як головне призначення грошової системи
- •5.4. Грошово-кредитна політика центрального банку: суть, типи, стратегічні цілі. Інструменти грошово-кредитного регулювання
- •5.5. Фіскально-бюджетна політика в системі державного регулювання ринкової економіки. Сеньйораж і монетизація бюджетного дефіциту
- •5.6. Суть, причини та наслідки інфляції
- •5.7. Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ
- •Розділ 6. Кредит у ринковій економіці
- •6.1. Кредит: необхідність, суть, теорії, форми та види Необхідність кредиту
- •Суть кредиту
- •Теорії кредиту
- •Форми та види кредиту
- •6.2. Процент за кредит
- •6.3. Функції та роль кредиту
- •Розділ 7. Кредитні системи
- •7.1. Поняття кредитної системи
- •7.2. Банківська система: принципи побудови, цілі та механізм функціонування
- •7.3. Центральні банки, їх функції та операції
- •7.4. Комерційні банки та класифікаційні ознаки їх видів
- •7.5. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути
- •7.6. Міжбанківські об'єднання
- •7.7. Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення
- •7.8. Нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків
- •8.1. Поняття валюти, валютний курс і конвертованість валют
- •8.2. Валютний ринок: суть та основи функціонування
- •8.3. Суть і необхідність валютного регулювання
- •Структура платіжного балансу
- •8.4. Валютні системи, їх призначення
- •8.5. Здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку
- •8.6. Валютний дилінг у банках
- •8.7. Правила переказу іноземної валюти за межі України
- •8.8. Використання готівкової валюти на території України
- •8.9. Міжнародні розрахунки на валютному ринку (банківський переказ, інкасо, акредитив)
- •8.10. Моделювання обмінного курсу валют
- •9.1. Загальна характеристика фондового ринку
- •9.2. Регулювання фондового ринку
- •9.3. Інструментарій фондового ринку
9.3. Інструментарій фондового ринку
Державні (муніципальні) цінні папери (ДЦП) — це боргові зобов'язання держави (місцевих органів влади) у формі цінних паперів.
Основні цілі випуску державних цінних паперів:
— фінансування поточного бюджетного дефіциту (з метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери);
— регулювання грошової маси в обігу (випуск державних ЦП є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси);
— касове виконання державного бюджету (передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами і видатками);
— згладжування нерівномірного надходження податкових платежів (у деяких випадках розрив між доходами і видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів, а випуск державних ЦП може усунути цю причину);
— забезпечення комерційних банків ліквідними активами (розміщуючи свої активи у державні цінні папери, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар).
Існує кілька способів первинного розміщення державних цінних паперів:
— аукціон;
— відкритий продаж (цінні папери продають усім, хто бажає);
— індивідуальне розміщення (продаж державних цінних паперів окремим інституціональним інвесторам або приватним особам).
Муніципальні цінні папери (МЦП) випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, пов'язаних з об'єктами громадського користування.
Характерні особливості муніципальних цінних паперів:
— за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним ЦП, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;
— за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;
— здебільшого мають неринковий характер;
— доходи на такі цінні папери, зазвичай, не оподатковуються;
— можуть бути іменними і на пред'явника;
— під час випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.
За типом забезпечення МЦП класифікуються:
— облігації під загальне зобов'язання (це незабезпечені боргові зобов'язання, тобто заставних зобов'язань емітент на себе не бере; випускаються для фінансування проектів, що не приносять доходів);
— облігації під дохід від проекту (погашаються за рахунок доходів від проекту, для фінансування якого їх було випущено);
— облігації під конкретний податок (гарантією виконання зобов'язань за цими облігаціями є надходження до місцевого бюджету певного виду податку);
— облігації під заставу нерухомості (забезпечуються будівлями, спорудами, земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності).
Українські державні та місцеві цінні папери
Основними видами вітчизняних ДЦП є:
— облігації внутрішньої державної позики (ОВДП);
— казначейські зобов'язання (векселі);
— депозитні сертифікати НБУ;
— приватизаційні папери;
— цінні папери, що розміщуються за кордоном.
ОВДП — цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до держбюджету та підтверджують зобов'язання держави відшкодувати власникові номінальну вартість ЦП у передбачений ними термін з виплатою фіксованого процента (якщо інше непередбачено умовами випуску).
ОВДП емітуються з початку 1995 р. Первинне розміщення відбувається на УМВБ. Обов'язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів, яке є гарантом своєчасного погашення облігацій. Генеральний агент — НБУ. Спосіб розміщення облігацій — з дисконтом на аукціоні. Форма облігацій — дематеріалізована (записи на електронних рахунках). Операції з ОВДП можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.
Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, які розміщуються серед населення, засвідчують внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.
Казначейські зобов'язання є:
— довгострокові — від 5 до 10 років (КМУ);
— середньострокові — від року до 5 років (КМУ);
— короткострокові — до року (Мінфін України).
Казначейські зобов'язання можуть мати форму векселів. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", вексель — ЦП, що підтверджує безумовне зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власникові векселя. Векселі можуть випускати Мінфін, НБУ і Державне казначейство.
Депозитний сертифікат НБУ — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і процентної плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.
Приватизаційні папери — вид державних цінних паперів, що підтверджують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Серед державних цінних паперів, розміщених за кордоном, є облігації державної зовнішньої позики України.
Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішенням місцевих Рад народних депутатів лише на пред'явника, і кошти, отримані від реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів, позабюджетних фондів.
Згідно зі Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", акція — цінні папери без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді AT і членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку в вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації AT.
Акції класифікуються за такими критеріями:
— місце розміщення (акції, що обертаються на національному та міжнародному ринках);
— форма розпорядження (акції на пред'явника й іменні);
— права власника (акції прості та привілейовані);
— вигляд (акції у документарній і бездокументарній формах).
На міжнародному ринку ЦП обертаються акції транснаціональних компаній двох видів: євроакції й американські депозитні свідоцтва.
В іменній акції зазначається ім'я власника — лише він є акціонером і користується відповідними правами.
Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред'явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.
Прості акції не гарантують власникам дивідендів — останні виплачуються з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов'язкових платежів, а також дивідендів на привілейовані акції, однак дають право голосу. Привілейовані акції гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації і дають пріоритетне право на участь у розподілі майна AT за його ліквідації, але не дають власникові права голосу.
Бездокументарна форма випуску акцій — це запис у комп'ютері (обліковий запис), що підтверджує права власності на ЦП.
У США, Канаді, Англії та деяких інших країнах привілейовані акції мають такі види:
— кумулятивні привілейовані акції (невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції);
— не кумулятивні (власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату);
— привілейовані акції з часткою участі (дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди на прості акції перевищують цю суму);
— конвертовані (можуть бути обміняні на певну кількість простих акцій);
— привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригується (дивіденди на ці акції не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів);
— ретрективні (власник такої акції може змусити корпорацію погасити її);
— підпорядковані (деякі AT випускають привілейовані акції різних класів з різними правами стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу).
В Україні можуть випускатися такі види акцій:
— іменні прості;
— іменні привілейовані;
— на пред'явника прості;
— на пред'явника привілейовані.
До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів; порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди, назва AT, рік виплати дивідендів.
На сумарну номінальну вартість акціонерам може видаватися сертифікат, який не є ЦП і реквізити його не регламентуються.
До боргових ЦП суб'єктів господарювання належать:
— облігації підприємств (організацій);
— депозитні й ощадні сертифікати;
— векселі.
Облігації підприємств — це вид боргових цінних паперів, що слугують цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Емітент несе зобов'язання перед власниками облігацій про їх викуп в обумовлений термін і виплату доходу.
За формою розпорядження облігації класифікуються на іменні та на пред'явника, а за формою випуску — на купонні (мають купони, за якими виплачуються проценти) і безкупонні.
За строком обігу облігації є:
— короткострокові (до року);
— середньострокові (від 1 до б років);
— довгострокові (понад 5 років);
— вічні (не передбачають остаточного погашення).
За способом забезпечення облігації поділяються на заставні (ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власникові облігації надається право отримати заставне майно у власність за несплату боргу) та беззаставні (не забезпечені майном емітента. Причинами їх випуску можуть бути: нестача фізичних активів для застави; фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг).
За способом виплати доходу облігації класифікуються на:
— процентні облігації (погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого процента);
— безпроцентні облігації (не передбачають виплати процента);
— кумулятивні (процент є кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника);
— облігації з "плаваючим курсом" (дохідність змінюється залежно від існуючих процентних ставок, але має встановлений мінімум);
— двовалютні облігації (розміщення та виплата доходів здійснюється в одній валюті, а погашення — в іншій);
— облігації з участю у доходах (дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів).
Залежно від місця обігу облігації є внутрішні та міжнародні (євроноти — короткострокові ЦП з плаваючою ставкою; єврооблігації — випускаються на великий термін і розміщуються на фондових ринках кількох країн).
Згідно з українським законодавством облігації можуть бути іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу.
Депозитні й ощадні сертифікати банків — це письмові свідоцтва комерційних і ощадних банків про депонування певних коштів, які засвідчують права власників на отримання після заздалегідь встановленого терміну депозитів і процентів на них. Різниця між депозитними й ощадними сертифікатами полягає в тому, що перші призначені для юридичних осіб, другі — для громадян (США, Росія).
Українське законодавство не робить різниці між депозитними й ощадними сертифікатами. Згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу", ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів на нього.
Ощадні сертифікати є строкові або до запитання, іменні та на пред'явника.
Вексель, як уже зазначалося, підтверджує забезпечене зобов'язання сплатити в зазначений термін борг. Борг може сплачуватися самим боржником — простий вексель, а також боржником чи іншою особою — переказний вексель.
На відміну від боргових розписок векселі мають властивість обігу — за допомогою передавального напису вони можуть переходити з рук до рук. Ця властивість забезпечує векселям можливість:
— виступати як засіб кредитування;
— прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;
— слугувати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;
— замінювати низку бартерних операцій.
Вексельний обіг регулюється згідно з Женевською конвенцією 1930 р., до якої приєдналася Україна, а також з національними правовими нормами.
Векселі випускаються на спеціальних бланках, котрі векселедавці купують у НБУ за посередництвом комерційних банків. Векселі видаються лише в оплату за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів державних установ і комерційних банків.
До похідних ЦП належать:
— інвестиційні сертифікати;
— варанти;
— опціони;
— ф'ючерси;
— форварди.
Інвестиційний сертифікат — ЦП, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу в вигляді дивідендів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати вартості однієї акції, що належить засновникам. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду.
Варант — ЦП, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (впродовж установленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну. Володіння варантами дає власнику змогу отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій.
Опціон — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на продаж) у термін, визначений у ньому, зазначену кількість базового активу за зафіксованою ціною.
Ф'ючерс — стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, що засвідчує зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу в визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладання контракту.
Емітентом ф'ючерсу є створена фондовою (товарною) біржею або торговельно-інформаційною системою клірингово-розрахункова палата чи розрахунково-кліринговий банк. Правила організації торгівлі ф'ючерсами передбачають можливість відмови будь-якої з сторін ф'ючерсного контракту від його виконання лише за згодою іншої сторони контракту, а також право покупця ф'ючерсного контракту на продаж цього контракту впродовж строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту. Ф'ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з ЦП і фондового ринку.
Форвардний валютний контракт — це угода між двома банками, яка має на меті запобігти ризикам щодо змін у майбутньому курсів і процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум місяць від дати укладання угоди).
Мета форвардних валютних контрактів — здійснення хеджування зміни депозитних ставок, або мінімізація ризиків від зміни курсу валют. Рівень ризику за форвардним валютним контрактом є різницею між узгодженою сторонами процентною ставкою за форвардним валютним контрактом і ставкою (чи її аналогом) залучення кредитів першокласними лондонськими банками (LIBOR) на дату розрахунків за цим контрактом.
Сурогати ЦП — фінансові інструменти, що мають вигляд ЦП, але законодавством як такі не визнані.
Свідоцтва про депонування акцій з'явилися на українському ринку в 1993—1994 pp. як своєрідні замінники акцій російських підприємств. Мета цих свідоцтв — обійти законодавчо встановлені Росією вимоги щодо емісії іменних акцій: депозитні свідоцтва дозволяли знеособлювати акції і продавати їх на українському ринку. Власники таких свідоцтв мають проблему отримання дивідендів, за якими треба їхати до іншої країни.
Білети — дають право на володіння часткою акцій.
Житлові сертифікати — боргові зобов'язання фірм, що спеціалізуються на операціях з нерухомістю або будівництві житла.
Запитання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте розвиток фондового ринку XIX—XX cm.
2. Як розвивається фондовий ринок в Україні?
3. У чому полягає суть фондового ринку?
4. Проаналізуйте сектори фондового ринку за способами розміщення цінних паперів.
5. Назвіть принципи функціонування фондового ринку.
6. У чому суть регулювання обігу цінних паперів?
7. Розкажіть про державно-правове регулювання фондового ринку.
8. Які Ви знаєте основні законодавчі акти, що регулюють фондовий ринок в Україні?
9. Назвіть завдання і функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
10. Охарактеризуйте регулювання фондового ринку через непряме втручання держави у ринок.
11. Які основні риси та функції саморегулювання фондового ринку?
12. Які завдання і функції учасників саморегулювальних організацій фондового ринку?
13. У чому суть технічного інвестиційного аналізу? Лінійного графіка ціни закриття? Біржового графіка? "Японського свічника"? Точкової діаграми?
14. Охарактеризуйте фондові індекси залежно від виду ринку, що оцінюється, від виду цінних паперів, що оцінюються, і від способу розрахунку індексів.
15. Назвіть етапи процесу первинного розміщення цінних паперів.
16. У чому зміст поняття "андерайтинг"?
17. Розкажіть про відкрите та закрите розміщення цінних паперів.
18. Проаналізуйте складові статуту та правила фондової біржі.
19. Які-функції клірингового банку?
20. У чому сутність лістингу та делістингу?
21. Яке призначення брокерської контори фондової біржі?
22. Охарактеризуйте методи "простого аукціону'' та "подвійного аукціону".
23. Які Ви знаєте види операцій на фондових біржах?
24. Проаналізуйте функції та завдання брокерів і дилерів.
25. Розкажіть про організацію позабіржовогоринку цінних паперів.
Тести
1. Батьківщиною фондової біржі вважається:
а) порт Амстердам;
б) порт в Англії;
в) порт Антверпен;
г) Нідерланди;
ґ) Голландія.
2. Одну з перших у світі фондових бірж було створено:
а) на початку XVI ст.;
б) на початку XVII ст.;
в) на початку XVIII ст.;
г) наприкінці XVI ст.; ґ) наприкінці XVII ст.
3. Нью-йоркську фондову біржу було створено:
а) у 1531 p.;
б) у 1869 p.;
в) у 1817 p.;
г) у 1873 p.;
ґ) у 1895 р.
4. Початок фондового ринку в Україні датується:
а) XVIII ст.;
б) XVII ст.;
в) XVI ст.;
г) XIX ст.
5. На новій фондовій біржі приймаються акції корпорацій обсягом не менше:
а) 5 %;
б) 10 %;
в) 15 %;
г) 25 %;
ґ) 35 %;
та стажу бездоганної роботи корпорацій не менше:
а) 5 років;
б) 4 років;
в) 3 років;
г) 2 років;
ґ) року.
6. На позасписковому біржовому ринку обслуговуються компанії зі стажем роботи'.
а) 5 років;
б) 4 роки;
в) 3 роки;
г) 2 роки;
ґ) року;
та обсягом продажу своїх акцій на біржі не менше:
а) 35 %;
б) 25 %;
в) 15 %;
г) 10 %;
ґ) 5 %.
7. "Ведмежий ринок" розрахований на суб'єктів:
а) що купують з розрахунком на зниження цін;
б) що купують з розрахунком на підвищення цін;
в) що продають з розрахунком подальшого зниження цін;
г) що продають з розрахунком подальшого підвищення цін.
8. "Бичачий ринок" розрахований на суб'єктів:
а) що продають з розрахунком подальшого зниження цін;
б) що продають з розрахунком подальшого підвищення цін;
в) що купують з розрахунком на підвищення цін;
г) що купують з розрахунком на зниження цін.
9. До споживачів фондового ринку належать:
а) органи місцевої влади;
б) домашні господарства;
в) органи центральної влади;
г) підприємства;
ґ) інституціональні інвестори.
10. До постачальників фондового ринку належать:
а) домашні господарства;
б) органи влади;
в) органи самоврядування;
г) підприємства;
ґ) інституціональні інвестори.
11. До учасників, котрі обслуговують фондовий ринок, належать:
а) аудиторські фірми;
б) органи влади;
в) консалтингові фірми;
г) портфельні інвестори;
ґ) домашні господарства.
12. До органів, які регулюють діяльність учасників фондового ринку, належать:
а) органи влади;
б) органи самоврядування;
в) аудиторські фірми;
г) фондова біржа;
ґ) консалтингові фірми.
13. Система правового регулювання фондового ринку охоплює:
а) законодавчі та підзаконні акти;
б) етику фондового ринку;
в) органи, які обслуговують ринок;
г) органи, які регулюють ринок;
ґ) традиції та звичаї;
14. Міжнародне правове регулювання фондового ринку здійснюється:
а) у системі окремих міжнародних договорів;
б) у системі Європейського Союзу;
в) у системі Світового банку;
г) у системі Міжнародної організації комісій з цінних паперів.
ґ) у системі Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.
15. Елементами державного регулювання фондового ринку є:
а) непряме втручання держави у фондовий ринок;
б) державні нормативні й законодавчі акти;
в) органи прямого державного втручання у фондовий ринок;
г) етика фондового ринку;
ґ) звичаї та традиції;
16. Регулювання діяльності фондового ринку здійснюється такими гілками влади:
а) виконавчою;
б) місцевою;
в) центральною;
г) законодавчою;
ґ) судовою.
17. Вимоги, які висуваються перед саморегулюванням фондового ринку:
а) конкретність;
б) концептуальність;
в) раціональність;
г) обґрунтованість;
ґ) обачність;
д) послідовність.
18. До саморегулювальних організацій належать:
а) об'єднання підприємств і домашніх господарств;
б) об'єднання дилерів і брокерів;
в) фондова біржа;
г) національний депозитарій;
ґ) об'єднання банківських установ;
д) об'єднання інвестиційних фондів.
19. Характерні ознаки саморегулювальних організацій фондового ринку:
а) захист інтересів держави;
б) забезпечення регулювальних функцій;
в) добровільність об'єднання;
г) захист інтересів членів організації;
ґ) наявність різноманітних видів діяльності.
20. Виконавчим органом, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку в Україні, є:
а) Національний депозитарій України;
б) Міністерство фінансів;
в) Державна комісія з фондового ринку;
г) Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку;
ґ) Національний банк України.
Задачі
Задача № 1
Бета компанії становить 1,5. Дохідність ринкового портфеля акцій за Доу-Джонсом — 16 %, державні облігації дають 8 %, щорічний приріст дивідендів компанії становив 3,5 % і в наступному році інвеститори сподіваються отримати дивіденд 45 грн на акцію. Визначте за цими даними поточну ціну акції.
Задача № 2
Визначте коефіцієнт платіжності акціонерного товариства, якщо дивідендна віддача акції 66, а коефіцієнт "ціна — дохід" дорівнює 0,52.
Задача № З
Скільки Ви заплатите за облігацію, яку випущено на чотири роки з номінальною вартістю 8000 грн, купонною ставкою 9 % і сплатою процентів щопівроку? Припустіть, що на цей період схожі облігації дисконтуються під 12 %.
Задача № 4
Знайдіть коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій, коли відомо, що акціонерне товариство емітувало 16 480 привілейованих акцій, а його чисті активи — 4120 грн.
Задача № 5
Скільки б Ви заплатили за привілейовану акцію зі щорічним дивідендом 0,23 грн? На ринку схожі акції дисконтуються під 23%.
Задача № 6
Знайдіть коефіцієнт ліквідності акцій, якщо підприємство емітувало 790 000 акцій, загальний обсяг пропозицій акцій — 835 000 шт., ринкова вартість акції 0,2 грн, а коефіцієнт обігу акцій — 4.
Задача № 7
Доходи та дивіденди на звичайні акції компанії щорічно зростали на 7 %. Найближчими роками сподіваються зберегти ці темпи приросту. Останні щорічні дивіденди становили 2,50 грн на акцію. Визначте вартість звичайної акції компанії, якщо необхідна ставка доходу дорівнює 20 %.
Задача № 8
Визначте коефіцієнт "пропозиції — попиту" корпорації, якщо відомо, що ціна пропозиції акцій дорівнює 1,13 грн за акцію, а ціна попиту на акції — 0,7 грн за акцію.
Задача № 9
За допомогою МОКА та наведених даних визначте вартість акції компанії, якщо останні щорічні дивіденди, які сплачувала компанія на акцію, були 800 грн; постійний щорічний приріст становить 3,02 %; бета компанії — 2,05; ставка доходу на ринковий портфель — 13 %; ставка доходу на державні облігації — 10 %.
Задача № 10
Визначте дивідендну віддачу акції, якщо коефіцієнт "ціна — дохід" дорівнює 0,8, розмір нарахованого дивіденду становить 608 грн, а прибуток на одну акцію — 10 грн.
Задача № 11
Компанія випустила шестирічну облігацію з номінальною вартістю 500 грн і з купонною ставкою 5 %. Інтереси сплачуються щорічно, дисконтна ставка для подібних облігацій на ринку — 8 %. Визначте вартість облігації.
Задача № 12
Визначте віддачу акціонерного капіталу, якщо відомо, що підприємством було випущено 500 000 акцій, ринкова вартість однієї акції становить 0,01 грн. Чистий прибуток підприємства дорівнює 50 000 грн, а проценти, сплачені за користуванням позичковими коштами, — 4000 грн.
Задача № 13
Компанія випускає привілейовані акції; річний дивіденд на акцію — 0,8 грн, дисконтна ставка подібних акцій на ринку — 8 %. Визначте ціну акції.
Задача № 14
Визначте розмір страхового (резервного) фонду, якщо ринкова вартість однієї акції дорівнює 0,02 грн, а балансова — 0,01 грн. Капіталізована вартість акцій дорівнює 60 000 грн, а балансова вартість акціонерного капіталу — 27 000 грн.
Задача № 15
Компанія сплачує річний дивіденд 60 грн на акцію, приросту майбутніх дивідендів не сподівається, а необхідна ставка доходу від акцій 36 %. Яка має бути ціна звичайних акцій?
Задача № 16
Визначте співвідношення ринкової і балансової вартості акцій підприємства, якщо балансова вартість акціонерного капіталу дорівнює 159 000 грн, капіталізована вартість акцій — 692 000 грн, а резервний фонд становить 31 000 грн.
Задача № 17
Востаннє компанія сплатила на кожну акцію дивіденд 215 грн. Компанія сподівається, що її дивіденди щорічно будуть зростати на 0,5 %. Визначте ціну акції, якщо необхідну ставку доходу взяти 8 %.
Задача № 18
Визначте прибуток на акцію, якщо компанія випустила 2000 акцій, віддача акціонерного капіталу дорівнює 6, а капіталізована вартість акцій — 26 000 грн.
Задача № 19
У минулому році компанія сплатила річний дивіденд на акцію 300 грн. Упродовж наступних трьох років щорічний приріст дивідендів становитиме 10 %, а потім нормалізується і становитиме 9 %. Визначте сьогоднішню ціну звичайної акції, якщо за необхідну ставку доходу взяти 12 %.
Задача № 20
Знайдіть конверсійну премію при конвертації облігацій в акції, коли ринкова вартість акції на момент випуску конвертованої облігації дорівнює 1400 грн, номінальна вартість конвертованої облігації — 1000 грн, коефіцієнт конверсії — 0,78.
Задача № 21
Визначте номінальну вартість облігації, якщо ринкова вартість облігації дорівнює 500 грн, норма процента — 10 %, а прямий дохід на облігацію — 0,05 грн.
Теми рефератів
1. Розвиток фондового ринку на початку XIX ст.
2. Розвиток фондового ринку наприкінці XIX cm.
3. Розвиток фондового ринку на початку XX ст.
4. Характеристика секторів фондового ринку.
5. Сутність регулювання обігу цінних паперів.
6. Завдання і функції саморегулювальних організацій фондового ринку.
7. Характеристика фондових індексів.
8. Сутність фондової біржі.
9. Функції клірингового банку.
10. Сутність лістингу.
11. Призначення брокерської контори фондової біржі.
12. Метод "простого аукціону".
13. Метод "подвійного аукціону".
14. Види операцій на фондових біржах.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997. — Ст. 85, 95, 96, 97, 98, 116, 119.
2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. // Вісник НБУ. — 2000. — № 12. — С. 5.
3. Алєксєєв І. В., Колісник М. К., Вівчар О. Й. та ін. Гроші та кредит: Навч. посіб. — Л.: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 168 с.
4. Алєксєєв І. В„ Колісник М. К., Панкевич Л. В. та ін. Теорія фінансів. — Л.: ПЛІТ, 2001. — 359 с.
5. Базилевич В. Д., Базилевич К С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997. — 147 с.
6. Банківська енциклопедія / М. І. Савлук, А. М. Поддерьогін, А. А. Пересада та ін.; За ред. А. М. Мороза. — К.: Ельтон, 1993. — 327 с.
7. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.
8. Бондарев Б. В., Шурко И. Л. Финансовая математика. — Донецк: Кассиопея, 1998. — 163 с.
9. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 243 с.
10. Верхоглядова Я. Ь Фінансовий аналіз суб'єктів господарської діяльності промислових підприємств. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. — 203 с.
11. Гальчинський А. Г. Теорія грошей: Навч. посіб. — К.: Основи, 1998. — 415 с.
12. Грабовецький B.C. Економічне прогнозування і планування: Навч. посіб. — К.: Центр навч. літ-ри, 2003. — 188 с.
13. Гриньова В. М„ Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. — 424 с.
14. Гроші і кредит / За ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2004. — 158 с.
15. Деньги, кредит, банки: Справочн. пособ. / Г. І. Кравцова, Б. С. Войтешенко, Е. І. Кравцов и др.; Под общ. ред. Г. I. Кравцовой. — Минск: Меркавання, 1994. — 270 с.
16. Долан Э. Дж, Кемпбел Г. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Ленинград, 1991. — 448 с.
17. Єріна А. М., Пальян З. О. Теорія статистики: Практикум. — К.: Т-во "Знання", КОО, 1997. — 325 с.
18. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — 170 с.
19. Ізмайлова К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. — К.: Знання, 2000. — 335 с.
20. Ковалева А. М. Лапуста М. Г., Скамай Л. Г. Фи-нансы фирмы: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 416с.
21. Колісник М. К., Маслак О. О., Романів Є. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — Л.: Вид-во Нац. унту "Львівська політехніка" , 2004. — 192 с.
22. Колісник М. К. Облік банківських операцій: Навч. посіб. — Л.: ШИТ, 2001. — 220 с.
23. Костирко Л. А. Стратегія фінансово-економічної діяльності господарюючого суб'єкта: методологія і організація. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. Даля, 2002. — 560 с.
24. Костіна Н. І., Алєксєєв А. А., Мельник П. В. Моделювання фінансів. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. — 224 с.
25. Коцовська P., Ричаківська В., Табачук Г. та ін. Операції комерційних банків. — Л.: ЛБІ НБУ, 2001. — 516 с.
26. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 205 с.
27. Лапішко М. Л. Основи фінансово-статитичного аналізу економічних процесів. — Л.: Світ, 1995. — 328с.
28. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. — К.: Хагард-Демос, 1993. — 785 с.
29. Мендрул О. Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 156 с.
30. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992. — 702 с.
31. Мозговий О. М. Фондовий ринок України. — К.: Фенікс, 1997. — 316 с.
32. Нікбахт Е., Гроппелі А. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — 383 с.
33. Основи банківської справи / За ред. А. М. Мороза. — К.: Лібра, 1994. — 330 с.
34. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / С. Н. Долгов, В. В. Васильев, С. П. Гончарова и др. — М.: Высш. шк., 1990. — 432 с.
35. Основи економічної теорії / За ред. проф. С. В. Мочерного. — Тернопіль: Тарнекс; Світ, 1993. — 688 с.
36. Партии Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — Л.: ЛБІ НБУ, 2003. — 265 с.
37. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с.
38. Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи і моделі. — К.: КНЕУ, 2002. — 313 с.
39. Сабанти Б. М. Теория финансов: Учеб. пособ. — М.: Менеджер, 1998. — 267 с.
40. Савлук М. І., Сивульський М. І., Зулаєва В, Г. та ін. Гроші та кредит. — К.: Либідь, 1992. — 331 с.
41. Словник-довідник підприємця: Ринок: економіка, маркетинг, фінанси, закони. — Херсон, 1993. — 127с.
42. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1974. — 775 с.
43. Финансово-кредитный словарь. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 564 с.
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Актив банку — частина бухгалтерського балансу, яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним призначенням у процесі відтворення.
Активи робочі банку — кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти й інші активи, що дають прибуток банку.
Активні операції банку — фінансові Операції з розміщенням вільних коштів з метою отримання прибутку. До а. о. б. належать: надання кредитів і позичок, придбання цінних паперів, укладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями й інші банківські операції.
Акціонерний капітал банку — сплачена частка основного капіталу, вкладеного у банк в обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх прибутках, що розподіляються у формі дивідендів. Основними формами А. к. б. в порядку черговості пред'явлення вимог на прибуток, який розподіляється, є привілейовані та прості акції. Використовується також для позначення статті в пасиві балансу, що зазначає суму, яку внесли акціонери і яка разом з нерозподіленим прибутком та іншими фондами становить власний капітал.
Багатство національне — сукупність матеріальних благ, створених і накопичених суспільством у процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів, залучених до господарського обігу. До Б. н. належать основні виробничі та невиробничі фонди країни, обігові фонди матеріального виробництва, в тому числі товарні запаси у виробництві й торгівлі, а також державні резерви та страхові запаси, особисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залучені до процесу відтворення (запаси корисних копалин, гідроенергії, лісовий і земельний фонди). Сюди ж відносять і золотий запас держави, а в окремих випадках — науково-технічний рівень і досвід працівників.
Банк — кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позичку, здійснює розрахунки між економічними суб'єктами.
Банківська ліквідність — здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками та сумами виконання зобов'язань банку.
Банківська операція — діяльність банку, пов'язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло Б. о. в Україні обов'язково визначене законодавством.
Банківський кредит — вид кредиту, що банки надають підприємствам, домашнім господарствам і державам.
Банківські ресурси — сукупність коштів, які переважають у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.
Бартер — обмін одного товару на інший без допомоги грошей.
Білонна монета — розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.
Бланковий кредит — кредит, що видається без забезпечення — лише під зобов'язання повернути кредит.
Борг внутрішній — сума коштів, отриманих від випущених, але ще не погашених державних позик.
Борг державний — загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик і невиплати за ними процентів.
Борг зовнішній — фінансові зобов'язання держави (зовнішні позики та сплачені за ними проценти) на певну дату стосовно іноземних кредиторів.
Бюджет — грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.
Бюджет загальнодержавний — основний загальнодержавний фонд централізованих грошових ресурсів, що виражає економічні відносини держави в процесі розподілу та перерозподілу валового суспільного продукту та національного доходу.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — макроекономічний показник економічної статистики, який відбиває сумарну вартість кінцевих продуктів і послуг (у цінах реалізації), що надходять у розпорядження конкретної країни за певний проміжок часу (зазвичай, за рік).
Валовий суспільний продукт (ВСП) — сукупність матеріальних благ, вироблених усіма галузями економіки держави за певний період часу (рік і більше).
Валюта — грошова одиниця у функціях світових грошей.
Валютний курс — ціна грошової одиниці країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни.
Валютний ринок — сукупність обмінних і депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.
Валютні відносини — відносини, що виконуються під час функціонування грошей у міжнародному обігу.
Видатки державного бюджету — економічні відносини, що виникають у зв'язку з розподілом фонду грошових коштів держави та його використання за галузевим, територіальним або цільовим призначенням.
Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених у бюджеті доходів і спрямування коштів на фінансування видатків, уведених до бюджету.
Витрати державні — прямі витрати, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, об'єднань, організацій, установ.
Власні кошти банку — сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.
Гривня — грошова одиниця незалежної України. Г. як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча — прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї ("загривку"). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці "рубль".
Гроші — специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.
Грошова база — гроші, емітовані центральним банком у вигляді готівки або записів за рахунками, що становлять зобов'язання центрального банку проти внутрішніх та закордонних активів.
Грошова інфляція — теорія, згідно з якою інфляція пов'язана з розширенням грошової маси в обігу.
Грошовий агрегат — показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина.
Грошовий мультиплікатор — коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.
Грошовий обіг — сукупність переміщення грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну стосовно погашення грошових зобов'язань.
Грошовий ринок — ринок короткострокових кредитів, а також ринок валют і благородних металів як доповнення до ринку короткострокових кредитів.
Дворівнева банківська система — банківська система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.
Девальвація — офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.
Депозитні гроші — неповноцінні знаки, які не мають речового виразу й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.
Депозитний процент — процентна ставка, що виплачується за вкладами населення та юридичних осіб.
Державний кредит — вид кредиту, за яким одним із суб'єктів кредитних відносин є держава.
Дефіцит бюджетний — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.
Довгостроковий кредит — кредит, що охоплює позики, які надаються на термін понад три роки і призначені для формування основних фондів.
"Дорогі гроші" — кредитно-фінансова політика, що допускає стримування отримання кредитів і високі процентні ставки за кредитами.
Дотація — сума коштів, виділена з державного бюджету підприємствам, в яких витрати на виробництво та реалізацію продукції не покриваються отримуваними доходами, а також на підтримування відносно низьких роздрібних цін на окремі товари для населення.
Дохід: 1) різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції; 2) гроші або матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг).
Доходи державні — сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються для виконання нею своїх завдань і функцій.
Доходи державного бюджету — здійснювання на підставі правових норм обов'язкових і добровільних надходжень до бюджету, що використовує держава для виконання своїх функцій.
Електронні гроші — різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум за рахунками в банках здійснюється автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.
Засіб накопичення — функція, в якій гроші обслуговують накопичення вартості в її загальній абстрактній формі.
Засіб обігу — функція, де гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
Засіб платежу — функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин.
Інвестиції: 1) грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; 2) капітальні вкладення у розвиток виробництва чи невиробничу сферу.
Інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей унаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.
Капіталовкладення — витрати на придбання об'єктів основного капіталу.
Комерційний банк — банківська установа, яка належить до другого рівня банківської системи.
Комерційний кредит — вид кредиту, що надає продавець покупцеві у вигляді відтермінування платежу за реалізовані товари та послуги.
Конвертованість — здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.
Котирування — визначення офіційними державними організаціями курсу іноземної валюти.
Кредит — економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики в грошовій або товарній формі на засадах поверненості, строковості, платності.
Кредити безнадійні — прострочені від 60 до 180 днів незабезпечені кредити і недостатньо забезпечені кредити, прострочені понад 180 днів.
Кредити небезпечні — прострочені від ЗО до 60 днів незабезпечені кредити; прострочені від 60 до 180 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені понад 180 днів забезпечені кредити.
Кредити сумнівні — прострочені до 30 днів незабезпечені кредити; прострочені від 30 до 60 днів недостатньо забезпечені кредити, а також прострочені від 60 до 180 днів забезпечені кредити.
Кредитна експансія — комплекс заходів на розширення банківського кредитування; спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при антициклічному регулюванні економіки.
Кредитна картка — іменний грошовий документ, що видається банком власникові поточного рахунку і дає йому змогу оплатити через ЕОМ свої покупки та погасити борги переказом грошей за рахунком без використання готівки.
Кредитна операція — угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами в балансах кредитора та позичальника.
Кредитна рестрикція — комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей); використовується для обмеження платоспроможного попиту та скорочення інфляції.
Кредитна система — сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у кредитній державі.
Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і процентів за користування кредитом.
Кредитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин.
Кредитно-інвестиційний портфель — сукупність усіх позичок, наданих банком, і придбаних цінних паперів.
Кредитор — суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб'єктові господарської діяльності у тимчасове користування.
Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту і здатності повернути його; визначається показниками, які характеризують позичальника, його акуратністю при розрахунках за раніше отримані кредити, його поточним фінансовим станом, здатністю у випадку необхідності мобілізувати кошти з різних джерел.
Ланка кредитної системи — група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кредитних відносин.
Лихварський кредит — економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги кредитора.
Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна та супроводжуються укладенням лізингової угоди.
Ліквідність — спроможність підприємств, банків своєчасно виконувати свої кредитно-фінансові зобов'язання, передусім сплачувати борг.
Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка становить прибуток банку.
Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка перебуває в розпорядженні економічних суб'єктів у певний момент.
Масштаб цін — вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею.
Міжбанківський процент — процент за кредитами, що видається одним комерційним банком іншому.
Міра вартості — функція, в якій гроші забезпечують упровадження та вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
Мобільність капіталу — ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.
Монета — установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.
Монетаризм — школа в економічній науці, яка висуває гроші у центр макроекономічної політики. М. Ґрунтується на кількісній теорії грошей, що пов'язує рівень цін із кількістю грошей у народному господарстві країни.
Монетарист — людина, яка дотримується монетаристської теорії.
Монетарна політика — те саме, що й грошово-кредитна політика.
Монетизація — продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.
Нейтральність грошей — виявляється, коли кількість грошей в економіці впливає на рівень цін, не впливаючи на зміни процентних ставок, рівень зайнятості й інші реальні показники.
Норма обов'язкового резервування — кошти, котрі комерційні банки зобов'язані зберігати в центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.
Норма процента — співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики.
Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові знаки у надзвичайно низькій пропорції так, що плата за такі гроші має суто символічне значення.
Об'єкти кредиту — економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.
Облікова ставка НБУ — величина плати, що стягується НБУ за проведення операцій з кредитування комерційних банків через рефінансування їх активних операцій.
Облікова ставка процента — плата, яку оголошує та стягує центральний банк за кредитні ресурси, надані комерційним банком.
Обов'язкові банківські резерви — сума грошових коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках у центральному банку.
Овердрафт — дебетове сальдо контокорентним рахунком, з яким погодився банк, різновид кредиту.
Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб'єктами ринку через фінансових посередників.
Паперові гроші — нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і поділяються нею примусовим курсом.
Пасив банку — одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому виразі відображені джерела утворення коштів банку.
Плаваюча процентна ставка — процентна ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.
Платіжний обіг — уся сукупність платежів грошима в готівковій і безготівковій формах стосовно погашення всіх грошових зобов'язань, що виникають між економічними суб'єктами.
Позика — передавання грошей або матеріальних цінностей за договором позики юридичній чи фізичній особі на умовах повернення.
Позика державна — форма державного кредиту, за якої держава виступає головно як боржник (позичальник).
Позичальник — суб'єкт кредитної угоди, що отримав у тимчасове користування кредит.
Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.
Позичковий процент — плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування кредитом.
Попит на гроші — потреба суб'єктів економіки в певній сумі грошових коштів.
Право бюджетне — сукупність установлених державою юридичних норм, що регулюють відносини у сфері податків (визначають порядок їх стягування, регулюють виникнення, зміну та припинення податкових зобов'язань).
Право фінансове — сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення умов для виконання завдань і функцій держави.
Прибуток — перевищення сукупних доходів над сукупними витратами.
Пропозиція грошей — загальний обсяг монети, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.
Процентний ризик — ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.
Процес бюджетний — регламентована законодавством діяльність державних органів щодо складання, розгляду, затвердження бюджету, а також щодо складання, розгляду, затвердження звіту про його виконання.
Ревальвація — офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або лише валютного курсу національної грошової одиниці іноземних валют.
Регулювальна функція кредиту — в сучасних умовах кредит виступає засобом державного регулювання економічних процесів.
Регулювання бюджетне — система перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передаванні частини фінансових ресурсів бюджетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.
Резерв бюджетний — наперед зарезервована частина бюджетних коштів, призначена для фінансування різних непередбачених витрат держави.
Резерв фінансовий — кошти, зарезервовані державою, підприємствами, об'єднаннями, організаціями з метою забезпечення непередбачених витрат і спеціальних потреб.
Рейтинг банку — показник, за яким відбувається порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.
Ресурси бюджетні — кошти, з яких формується державний бюджет.
Ризик банківський — можливість понесення втрат у випадку виникнення несприятливих для банку обставин.
Ризик ліквідності — ризик, згідно з яким у банку виявиться недостатньо грошових коштів для виконання платіжних зобов'язань у встановлені строки.
Ринок грошей — сектор грошового ринку, де об'єктом операцій є короткострокові фінансові інструменти (до року).
Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові капітали (понад рік).
Рік бюджетний — час (12 міс), упродовж якого здійснюється виконання державного бюджету; в Україні бюджетний рік збігається з календарним: розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня.
Світові: гроші — функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу.
Система бюджетна — сукупність усіх бюджетів держави — центрального та місцевих; до місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.
Система фінансова — сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані й децентралізовані грошові фонди.
Скарбниця державна — спеціальний орган (самостійний чи в окремих країнах у складі міністерства фінансів), який забезпечує збір державних доходів і їх використання згідно з державним бюджетом, а також здійснює управління державним боргом" емісією скарбничих (казначейських) білетів і цінних паперів.
Споживчий кредит — вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та нефінансовими організаціями з метою придбання товарів тривалого користування.
Ставка рівноваги — ставка процента, в умовах якої попит і пропозиція на грошовому ринку досягають рівноваги.
Статутний фонд — сукупність власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників у грошовій формі, які надаються ними у постійне розпорядження банку.
Суб'єкти кредиту — учасники кредитної угоди: як мінімум, кредитор і позичальник.
Схильність до заощаджень — вибір населення між поточним і майбутнім споживанням, який визначає позицію грошей на ринку.
Трансакція — операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.
Устрій держави бюджетний — організація та принципи побудови бюджетної системи, її структура, зв'язок між окремими ланками бюджетної системи.
Факторинг — придбання права на стягнення боргів (покупка дебіторів).
Фіксована процентна ставка — процентна ставка, розмір якої не змінюється впродовж дії кредитної угоди.
Фінанси — сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.
Фінансовий інструмент — фінансовий актив або цінний папір.
Фінансовий посередник — суб'єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами.
Функція грошей — "робота" грошей, спрямована на обслуговування руху вартості товарів.
Центральний банк — банк першого рівня в дворівневій банківській системі.
Чистий національний продукт (ЧНП) — сумарний обсяг у грошовому вираженні всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за певний проміжок часу (зазвичай, за рік), за вирахуванням величини амортизації основного капіталу (вартості основних фондів).
Якість активів банку — спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.
Якість управління банком — оцінка методів управління банком з погляду ефективності діяльності, встановленого порядку праці, методів контролю дотримання існуючих нормативних актів і чинного законодавства.
