48. Українське мистецтво і третини хХст. Скульптури Західної України.

Антон Попель (13 червня 1865,  — 7 липня 1910, Львів)

Роботи Антоні Попеля у Львові:

1.Скульптури левів та фігура "Юстиція" (1896 р.) в інтер’єрі бившого Палацу Справедливості для Вищого Галицького суду по вул. Князя Романа, 1/3 (1891-1895).

2."Радощі і страждання життя" – алегорична скульптурна композиція з десяти фігур на фронтоні Великого міського театру (1895-1900) розміром 4,2х 20 метрів з фігурами майже трьометрової висоти та алегорична скульптура "Комедії" в лівій ніші головного фасаду театру.

3.Фонтан з мармуровою фіґурою оголеної німфи при вході до Пасажу Міколяша (торгова галерея між вул. Коперніка та Крутою (М. Вороного), 1898-1900

4.Алегоричні скульптури Європи, Азії, Америки і Африки, а такаж рельєф св. Георгія на фронтоні готелю "Жорж" (1901).

5.Скульптурне оздоблення будинку Крайового банку (1895-1903)

6.Скульптура на фасаді Промислового музею (нині – один іх корпусів Національного музею українського мистецтва) (1898-1904). Знищена в 1952 р.

7.Алегоричні постаті "Торгівля" і "Промисловість" в нішах по обидві сторони порталу Головного залізничного вокзалу (1902-1904 рр. за проектом Владислава Садловського).

8.Кам’яний герб над входом до будинку Друкарні Ставропігійського інституту по вул. Федорова, 9 (поч. ХХ ст.)

Григорій Кузневич (1871-1948).

Закінчив Львівську художньо-промислову школу (1896).

У Львові виконав (у співавторстві) скульптуру "Фортуна" для ощадної каси (1892), декоративну композицію для Палацу мистецтв (1894).

Серед творів скульптора львівського періоду — пам'ятники національному героєві Польщі, провідникові повстання 1794 р. у Варшаві Я.Кілінському (1894; Стрийський парк), діячам польської історії С. Щепановсь-кому (1905) та Б. Гловацькому (1906) — на Личаківському цвинтарі (всі три пам'ятники виконані за проектом Ю.Марковського і ним підписані); фігури апостолів Петра та Павла й Ісуса Христа для церкви в м. Сокалі; горельєфні погруддя Т.Шевченка і М.Лисенка (1914), які були встановлені обабіч сцени у концертному залі Музичного інституту імені Миколи Лисенка. Михайло Бринський (1883-1957).

М.Бринський навчався в Празькій академії мистецтв, де під керівництвом відомого скульптора Яна Штурзи успішно виконав дипломну роботу — скульптурну композицію "Еней рятує батька". Автор пам'ятника робітникам, розстріляним під час голодових заворушень (віденське кладовище в Оттакрінгу, 1911); скульптур —«В. І. Ленін — учитель» (1924); ряду зображень Тараса Шевченка .

Бринський брав участь у Міжнародному конкурсі на пам'ятник Тарасові Шевченкові для Харкова (1931, друга премія).

Останні роки Бринський присвятив роботі над образом Леніна.

Не раз звертався до образу Тараса Шевченка, створив його портрети: 1921 (гіпс), 1931 (мармур), 1935 (теракота), «Шевченко — поет-революціонер» (гіпс, 1946), статую «Шевченко — художник-графік» (глина, 1938).

Під впливом поезій Шевченка виконав скульптури «Кобзар з бандурою» (камінь, 1921, варіант — дерево, 1935). Брав участь у Міжнародному конкурсі на проект пам'ятника Шевченка в Харкові (1931).

Миха́йло Іва́нович Паращу́к (16 листопада 1878, Варваринці Тернопільської області — 24 грудня 1963, Софія, Болгарія) — скульптор і громадський діяч.

Протягом своєї творчості виконав близько 30 скульптурних портретів:

діячів української культури: В. Стефаника, С. Людкевича (обидва — 1906), Т. Шевченка(1912), І. Франка (1913), М. Лисенка (1913), М. Грушевського, С. Петлюри (1936), митрополита А. Шептицького, О. Олеся, Б. Лепкого, Є. Петрушевича ;

жанрових композицій — «Танок» та «Скрипачка» з циклу «Поневолені» (обидві — 1905—1907).

Паращук — автор пам'ятників загиблим воїнам у таборах полонених у Венцлярі та Раштаті, пам'ятника на могилі М. Драгоманова у Софії (1932). Створив ряд монументально-декоративних скульптур для будівель болгарської столиці, якими прикрашено Військову академію, Народну бібліотеку, Софійський університет, Музичний театр.