39. Охарактеризуйте економічні погляди в.Петті і п.Буагільбера.

У 60—80 роках XVII ст. видатний англійських економіст В. Петті, який започаткував класичну політекономію, висловив відмінну від меркантилістської думку, що багатство утворюють не тільки коштовності, включаючи гроші, але й землі, бу­дівлі, товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля — його матір'ю. В. Петті проголошував, що створюється насамперед працею і її результатами, за­перечуючи, тим самим «особливу» роль грошей у господарсь­кому житті.

Розвиваючи цю тезу, В. Петті виступав проти заборони виве­зення грошей, виявляючи свою прихильність до кількісної теорії грошей. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в еко­номіці об'єктивних закономірностей, які він порів­нював із законами природи, чим зробив великий крок у розвитку політичної економії.

Причини низького рівня життя у провінціях Франції на ру­бежі XVII—XVIII століть намагався з'ясувати П'єр Буагільбер. Він був захисником інтересів селянства, родоначаль­ником класичної політичної економії у Франції. Справедливо засуджуючи меркантилізм, Буагільбер вод­ночас умисно абсолютизував роль сільського господарства в екон розвитку країни, недооцінюючи роль грошей як товару, заперечував їх реальне значення у примноженні майно­вого багатства. Буагільбер виступав з ідеєю економічного лі­бералізму, невтручання держави у сферу економічної діяльно­сті. Незалежно від інших він дійшов розуміння того, що багатс­тво країни полягає не у фізичній масі грошей, а в усій багато­манітності благ і речей.

Внесок П. Буагільбера в розвиток економічної думки Франції і формування в ній ринкових відносин оцінюється тим, що саме його твори стали теоретико-методологічною базою розвінчання меркантилістських ідей і формування специфічних традицій «французької школи» наукової політекономії. Ідеї П. Буагільбера були розвинуті фізіократами.

40. З’ясуйте суть та значення демократичної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.

На зміну періоду Відродження прийшов період Реформації, що приніс з собою вагомі зміни в житті Європейської цивілізації в усіх сферах сусп. життя. Ці зміни полягають в духовно-культурній, політичній, господарській та соціальній революціях. Серцевиною цих змін стало утвердження приватної власності, що спричинило виникнення нових відносин у сусп..

Освітня революція була підготовлена епохою Просвітництва. Її суть полягає у переході від майже суцільної безграмотності до масової початкової освіти, виникнення й розвитку професійної та вищої професійної школи, поширення знань серед широких верств населення.

Безграмотність, низьку кваліфікація та переважно фізична праця стали гальмом не лише у розвитку виробництва, але й здібностей людини, у зростанні її добробуту.

В країнах, де на рівні держави вирішувалося питання розвитку освіти, особливо професійної, темпи розвитку суспільства були вищими(США, Німеччина).

Освіта підвищила рівень культуру суспільства, стала однією з причин виникнення середнього класу, дала поштовх до стрімкого розвитку науки і техніки. Щодо екон підсистеми освіти, то відбулося поліпшення добробуту населення, зростання рівня кваліфікації екон суб’єктів.

Причиною демократичної революції було те, що буржуазія не мала можливості в умовах ієрархічного суспільства здійснювати свою підприємницьку дія-ть. Єдиним виходом з даної ситуації була зміна політичної системи суспільства шляхом приходу до власті буржуазії. Легітимність влади буржуазії

Демократичні революції були направлені на зміну існуючої системи влади і передбачали:

1)участь народу у політичній системі сусп., тобто встановлення його демократичних засад;

2)створення незалежних гілок влади –законодавчої, виконавчої, судової.

3)формування громадянського сусп.;

4)особисте звільнення людей, ліквідацію привілеїв. Сусп перейшло від особистої до економічної залежності, що призвело до утвердження приватної власності. Виникнення приватної власності означало відокремлення політичної сфери держави від економічної, власності від влади.

5)створення умов для госп дія-ті незалежних індивідів;

6)реалізацію здібностей вільних членів сусп;

7)формування національних держав на основі раніше створених централізованих монархій