17. Порівняйте характерні риси господарств Месопотамської та Кріто-Мікенської цивілізацій

Месопотамія-територія, що розташовувалась між двома річками -Тігр і Євфрат, тому часто ця назва перекладається як Межріччя. Зародженню господ діяльності на цій території сприяла низка факторів, серед яких: 1)надзвичайна родючість грунтів; 2)географічне розташування (центр Близького Сходу), що забезпечувало провідну роль у розвитку міжнар торгівлі; 3)природні ресурси [глина, поклади металів (олово,залізо)], що сприяло розвитку різних ремесел. На початку III тисяч до н.е. утворюються перші невеличкі держави в історичній місцевості Шумер. Екон основою цієї першої цивілізації було високо­продуктивне сільське господарство, рівень продуктивності якого визначався природною родючістю ґрунтів і технологією ірига­ційного землеробства. Ця технологія вимагала зрошування землі (спорудження гребель, системи сполу­чених каналів, колодязів.), а це, в свою чергу, потребувало багаточисельної і дисциплінованої робочої сили, кваліфікованого управління. У ролі керівників виступали жерці та воїни. Цивілізація шумерів була цивілізацією міст. Головною особливістю є те, що технології, пов'язані з поданням води вимагали організованих зусиль міського населення. Замість об­робітку невеликих ділянок силами однієї сільської родини, шумери переділили зро­шувані землі на великі лани, що належали богові та якими від його імені розпоряджалися жерці. Населення шумерських міст, яке займалося землеробством, об'єднувалося в робочі бригади. Користуючись найпростішими ручними знаряддями, ці бригади споруджували та обслуговували великомасштабні ірига­ційні системи, необхідні для використання можливостей річки в повному обсязі. Землі і врожай в містах було поділено на 3 категорії: 1) лани, які належали богові та оброб­лялися від його імені; 2) лани, що орендувалися окремими жите­лями на рік; 3) лани, віддані жителям безплатно в постійне кори­стування.

Основою Кріто-Мікенської вважають Крітське суспільство (Мінос) як союз трьох міст-держва номового типу Малії, Феста і Каносса (перша по­л II тис. до н. e.) та міста-держави материкової Греції (Мікени, Тиринф, Аргос, Пилос й ін. у XV-XII ст. до н. e.). У політ відношенні це були ранньокласові держави, Крітська цивілізація - теократична мона­рхія, Мікенська - монархія зі значною роллю військової аристократії. Але господарський розвиток мав спільні ознаки. Ранньокласова цивілізація сформувалася за відсутності іриґаційного сільського господарства, але на основі двосекторності економіки, адміністративного і редистрибутивного державно-палацового управління. Економічні відносини визначала госпо­д діяльність палаців (адміністр-релігійних, господ ком­плексів) і територіальних громад. Палацова адміністрація контролювала всі сфери життя, систему землеволодіння, організацію та облік матеріальних запасів, що надходили до палацу, військову справу, по­даткову систему. Отже, існувала залежність усіх сфер дія-ті сусп. від палацово-державного сектору. Землі були державною, общинною та приватною власніс­тю, їх могли здавати в оренду. Рабство мало патріархальний характер.