Тема 7. Оцінювання ефективності інноваційної діяльності організації

§ 1. Ефективність інноваційної діяльності. Характеристика результатів і ефективність витрат на інноваційну діяльність.Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування

 

Оцінка нововведень слу­жить основою прийняття рішень щодо реалізації пропозицій (перспективна оцін­ка) та проведення контролю за використанням створених об'єктів (ретроспективна оцінка).

Метою оцінки є визначення показників ефективності, які дозволяють сформу­вати комплексну характеристику результатів, що досягаються за рахунок викорис­тання нових підходів до задоволення існуючих і виникаючих потреб. Впроваджен­ня нововведень може створювати різні види ефектів.

Для виміру окремих видів ефекту використовуються специфічні показники, які кількісно чи якісно характеризують результати. Їх врахування відображає полі-мотивацію інноваційних процесів. Інтереси інвесторів і інших учасників можуть бути пов'язані з грошовими та негрошовими цілями. Негрошові цілі формалізу­ються у вигляді конкретних показників, по яких здійснюється планування та вимі­рюється ступінь досягнення в результаті реалізації.

Інноваційна діяльність підприємства супроводжується різнома­нітними результатами (ефектами). Під ефектом розуміють досягнутий результат у його матеріально­му, грошовому, соціальному вимірі.

У науково-методичній літературі зустрічаються різні точки зору щодо видів ефектів від інноваційної діяльності.

При виявленні ефектів від інноваційної діяль­ності, по-перше, необхідно сформулювати критерії та показники, за допомогою яких можуть бути оцінені результати інноваційної діяль­ності і, по-друге, слід врахувати об'єктивно існуючі взаємозв'язки й ієрархічну супідрядність ефектів від інноваційної діяльності.

Результати інноваційної діяльності можуть бути якісними й кількісними, в т. ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах.

Будь-який результат інновацій у вартісному виразі уза­гальнюється економічним ефектом. Науково-технічні, соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вар­тісному виразі, не поглинаються економічним ефектом й існують самостійно.

Ієрархічну супідрядність ефектів інноваційної діяльності та їх взаємозв'язок наведено на рис. 3. 

 

1. Економічний ефект визначається переважанням вартісної оцін­ки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов'я­заних з нею витрат.

Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добро­буту власників і максимізація ринкової вартості капіталу. Досягти цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.

Економічний ефект від інноваційної діяльності оцінюється при­бутком від:

• реалізації інноваційної продукції;

• · впровадження нового технологічного процесу;

• · покращення використання виробничих потужностей;

• · впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо;

• · ліцензійної діяльності.

2. Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо.

Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:

1) відповідність науково-технічних рішень сучасним технологічним вимогам у промислово розвинених країнах;

2) новизна інновації, яка визначається:

• · з точки зору її технологічної новизни - використанням но­вих матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем меха­нізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;

• · з точки зору ринкового середовища - новизною для промис­ловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; но­визною лише для підприємства;

3) значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.

Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними.

Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:

• · підвищення науково-технічного рівня виробництва;

• · підвищення організаційного рівня виробництва і праці;

• · можливим масштабом застосування (народногосподарським, галузевим, на рівні окремих підприємств);

• · ступенем імовірності успіху (значним, помірним, низьким);

• · кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);

• · збільшенням частки нових інформаційних технологій;

• · збільшенням частки нових технологічних процесів;

• · підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;

• · зростанням кількості науково-технічних публікацій;

• · підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і зарубіжних ринках.

У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оціни­ти у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект. Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та приклад­них досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конструктив­них розробок оцінюють, в основному, через очікуваний економічний ефект.

3. Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб'єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.

4. Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій нале­жить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефек­тивності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і взагалі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економі­ки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.

Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у форму­ванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати [17, с. 55]:

• · досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;

• · якісно новий рівень життя населення;

• · докорінне перетворення структури народного господарства і зовнішньої торгівлі в напрямі розвантаження сировинного сектора економіки і збільшення внеску обробних галузей;

• · подолання технічного відставання країни;

• · реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на новому, більш високому рівні економічного розвитку.

Інноваційні проекти усіх суб'єктів господарювання також по­винні мати соціальну спрямованість.

На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту.

Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

• · змінами кількості робочих місць на об'єктах, де впроваджу­ються інновації;

• · покращенням умов праці робітників; 0 приростом доходів персоналу фірми;

• · змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфіка­ції, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зайнятих  шкідливими  видами  праці,   змінами  чисельності працівників різної кваліфікації, і тих, що потребують її підви­щення;

• · змінами у стані здоров'я працівників об'єкта, що визначають­ся за допомогою рівня втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я;

• · збільшенням тривалості вільного часу населення тощо.

Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний. Екс­пертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути орга­нізована у різних формах;

1) індивідуальна або колективна експерти­за кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності;

2) соціологіч­ні опитування працівників і населення;

3) всенародні референдуми щодо проектів, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.

5. Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробни­цтва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудо­вих, фінансових.

Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов'язаний з науково-технічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.

Ресурсний ефект може бути відображений показниками покра­щення використання ресурсів:

• · зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудоміст­кості);

• · зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);

• · зростанням матеріал о віддач і (або зменшенням матеріаломіст­кості); 0 прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської

• · заборгованості, грошових коштів тощо.

6. Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.

Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.

Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектуван­ня, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.

Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

• · зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;

• · зменшенням кількості відходів виробництва;

• · підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

• · покращенням екологічності продукції;

• · зниженням сум штрафів за порушення екологічного законо­давства і нормативних документів.

Екологічний ефект тісно пов'язаний із соціальним.