• Фіксуючого мовлення (словесний звіт про те, що дитина здійснила);

• Супроводжуючого мовлення (проговорювання того, що дитина здійснює);

• плануючого мовлення (вербалізація майбутньої діяльності).

Тому становлення вербалізації діяльності в учня допоміжної школи з метою формування у нього усвідомленості діяльності має здійснюватися поетапно в такій послідовності: відтворення інструкції; вербалізація кожного етапу практичної діяльності, що вже виконувалася, виконується й виконуватиметься.

На заняттях з трудового навчання вчитель має ставити дитину в умови необхідності постійно вербалізувати власну діяльність. Спочатку він добивається, щоб вона розповіла про зроблене, про послідовність етапів виготовлення виробу тощо. Потім дитині пропонується проговорювати все те, що вона робить у процесі виконання завдання. Лише після того, як дитина навчиться звітувати про виконану та поточну діяльність, учитель вимагає висловлюватися про плани своєї роботи.

Звітувати про діяльність розумово відсталих школярів треба вчити спеціально. Тому вчитель спочатку сам показує, як складати звіт про виконану діяльність. Потім він ставить учням запитання, за якими вони в розгорнутій і послідовній формі мають відтворити процес виконаної роботи. Таким чином вони навчаються фіксуючого мовлення. Важливо допомагати дітям складати звіт, який повністю відповідав би виконаній роботі. Поступово від учнів вимагають самостійних звітів. Така ж робота проводиться в процесі навчання дітей супроводжуючого мовлення, а пізніше – плануючого.

У процесі навчання школярів вербалізації діяльності слід добиватися, щоб їхні звіти набували всіх найважливіших характеристик. Так, звіти мають бути передусім адекватними (відповідними) тому, що виконувалося. Вони повинні бути повними, тобто містити перелік всіх виконаних етапів діяльності, операцій, прийомів. В них має називатися та виділятися принципово важлива для виготовлення виробу ознака предмета (чи умова завдання, вимога до виробу, до його виготовлення, дія тощо).

Важливою умовою становлення усвідомленості діяльності є спеціальна робота над засвоєнням учнями термінологічного словника за параметрами “результат і предмет”, “засоби” та “процес” праці. Результат і предмет – це всі об”єкти праці (вироби), їх зразки, заготовки, деталі, матеріал, тобто все те, що та з чого має виготовлятись. Засоби – все те, за допомогою чого обробляється матеріал, виготовляється виріб, тобто знаряддя праці: інструменти, пристосування, устаткування. Процес – технологічні операції, які забезпечують виготовлення виробу (розмітити, відрізати, вирізати, наклеїти, випиляти тощо) і спосіб роботи – технологічна послідовність операцій і прийоми їх виконання. Вчитель використовує заздалегідь підготовлену таблицю, де в колонку, що відповідає кожному визначеному параметру, вноситься нова термінологія, що засвоюється на занятті. Обов”язковою умовою засвоєння учнями словника є перевірка розуміння визначених параметрів і тих термінів, що їм відповідають. У процесі такої роботи вчитель поступово пропонує дітям самостійно визначити, до якої колонки термінів віднести нове слово. Важливо також стежити за адекватним використанням нових слів у процесі вербалізації діяльності.

Усвідомленню власної діяльності сприяє використання наочних опор, якими на заняттях з трудового навчання можуть бути зразки виробів, їх зображення, заготовки, предметно-інструкційні карти тощо та їх аналіз. Осмисленню та вербалізації діяльності учня допомагають і повторення певних трудових операцій та повторне виготовлення виробу.

ЗМІСТ НАВЧАННЯ