25.Банківські послуги

Банківські послуги — це ті дії банківських установ на замов­лення клієнтів, які не пов'язані із залученням додаткових ресур­сів. Основною формою оплати банківських послуг є комісії. Бан­ки надають клієнтам різноманітні послуги. їх об'єднують у певні групи за відповідними ознаками і критеріями. Найбільш пошире­ною є класифікація банківських послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комі­сійні, гонорарні, спредові, балансові, позабалансові тощо.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Національного банку України. Це, зокре­ма: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення гро­шових цінностей; ведення рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті; залучення депозитів юридичних і фізичних

осіб; видача гарантій і поручительств; управління грошовими коштами та цінними паперами за дорученням клієнтів тощо. Чистими називаються послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок. Сурогатними нази­ваються послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку, хоч на момент надання послуги такого впливу не відбувається. До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні. Гонорарними називаються послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трас­тові, консультаційні та деякі інші послуги.

До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких форму­ються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісі­єю, сплаченою при організації даної послуги. До балансових належать послуги, що обліковуються на балан­сових рахунках (кредитні, інвестиційні, валютні операції). Ці по­слуги, у свою чергу, можуть бути активними та пасивними. По­слуги, що не обліковуються на балансових рахунках, відносять до позабалансованих (гарантії, поручительства, консультації). їх надання не супроводжується вкладенням або залученням коштів.

Ринок банківських послуг в Україні перебуває на стадії фор­мування. Найбільшим попитом користуються послуги розрахун­ково-касового характеру. Проте з розвитком ринкових відносин з'являється попит і на такі послуги, як лізинг, факторинг, гаран­тії, трастові послуги.

27.Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

Головним результатом функціонування грошової системи є розроблення і реалізація певної грошово-кредитної політики. По­зитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи.

Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики ви­значення її як комплексу взаємозв 'язаних, скоординованих на до­сягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк. Як випливає з цього визначення, монетарній політиці властиві комплексність, різноваріантність регулятивних заходів; спрямованість їх на досягнення певних, заздалегідь ви­значених суспільних цілей; заходи ці реалізуються центральним банком через механізм грошового ринку. Об'єктами, на які найчастіше спрямовуються регулятивні за­ходи монетарної політики, є такі змінні грошового ринку:

— пропозиція (маса) грошей;

— ставка процента;

— валютний курс;

— швидкість обігу грошей та ін.

Залежно від економічної ситуації в країні об'єктом монетар­ного регулювання може бути вибрана одна з них чи навіть кілька одночасно.

Суб'єкти монетарної політики. В Україні головним суб'єк­том грошово-кредитної політики є Національний банк. Крім ньо­го, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — Міністерство фі­нансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають осно­вні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики . Верховна Рада, крім того, регулярно за­слуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе від­повідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ само­стійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Цільова спрямованість монетарної політики. Для з'ясу­вання ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами і вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні й тактичні.