- •35. Корені многочленів. Теорема Безу. Метод Горнера
- •36 Основна теорема алгебри
- •37. Раціональні дроби
- •38.Аксіоматичне визначення векторного простору
- •40.Підпростори векторного простору
- •41.Афінний простір...
- •42.Ранг матриці.
- •43.Підпр, утвор ровязк однор слр
- •44 Неоднор системи лінійних рівнянь. Теорема Кронекера-Капеллі
- •45.Лп та їх матриці. Дії над лп. Обернене лп.
- •46.Матриці лінійного перетвор. Подібні матриці.
- •47.Характеристичний многочл, власні числа і власні вектори лп
- •48. Означ евклід прост. Ортог вектори. Ортогоналізація Гр-Шмі.
- •49.Ортонормовані базиси і ортогональні матриці.
- •50.Ортогональні перетворення.
- •51 Означення квадратичних форм(кф). Основні ознаки додатної визначеності.
- •52 Зведення кф до канонічного вигляду
- •53) Поняття множини. Рівність множин.
- •54) Операції над множинами.
- •55) Означення функції. Види відображень.
- •56. Складена, обернена функція.
- •57. Параметричне та неявне відображення.
- •58. Аксіоми множин дійсних чисел
- •59. Розширення множини дійсних чисел
- •60. Основні характеристики дійсного числа.
- •61. Обмежені та необмежені числові множини.
- •62. Верхня та нижня межа множини.
- •63 Принцип Архімеда.
- •64. Принцип вкладених відрізків
- •65) Еквівалентність множин та поняття потужності
- •66) Зчисленна потужність
- •67) Континуальна потужність
50.Ортогональні перетворення.
ЛП y=Qx наз ортогональним, якщо мат-ця Q є ортогональною. Властивість:для будь-яких двох векторів їх скаляр добуток =скал добутку їх образів при цьому перетворенню.
Дійсно.
Нехай u,v
є En,
тоді (Qu)TQv=uTQTQv=
uTv.
Звідси випливає, що при ортом перет-ні
довжини векторів та кути між ними не
змінюються, бо |Qu|=|u|
i
.
Приклади перетворень ::
1. Нехай на площині х1Ох2 кожний радіус-вектор х замінюється рад-век у, який одержаний у результаті обертання х на кут φ проти годинникової стрілки.
х1
е/1
Визначимо
матрицю перетворення обертання в натурал
базисі, який скл з ортонормованих
векторів е1=(1,0)Т;
е2=(0,1)Т.
У результаті вказаного перет-ня басисний
в-р е1
замінюється
вектором е11
=cosφ
е1
+
sinφ
е2,,
а базисн вектор е2
-- е21
=-sinφ
е2
+
cosφ2..
Тоді матриця перетворення обернення
має такий вигляд:
T=(
cosφ
-sinφ
)
sinφ cosφ.
Перетворення обертання в Rn визначається мат-цею обертання Tij(φ), яка відрізняється від одиничної матриці лише чотирма елементами, розміщених на перетині рядків і стовпців з номерами i та j. (i < j), при чому два діагонал ел-ти = sinφ та – sinφ.
Перетв-ня відбиття відповідає м-ця відбиття H=E-2uuT, де u-нормован вектор (|u|=1). Зауважимо, що м-ця Н є симетричною, бо HТ=(E-2uuT ) Т = EТ-2uТ (uT) Т = E-2uuT = Н. Покажемо, що м-ця Н є ортогональною. Дійсно,оскільки uTu=|u|2=1,то НТН=(E-2uuT ) 2 = Е-4 u uT + 4 u uT u uT = Е.
Множина
всіх векторів, ортогональних до множини
,
називається ортогональним
доповненням
множини
і позначається через
.
Зауважимо, що є підпростором евклідова простору незалежно від того, чи є підпростором.
Теорема.
Якщо
- підпростір евклідова простору
,
то
та
.
Ядром
-матриці
називається множина
векторів
,
для яких
.
Образом
-матриці
називається множина
векторів
,
вигляду
,
де
- деякий вектор простору
.
Множини
та
є підпросторами вимірності
і
відповідно, тобто
.
Вимірність ядра матриці
називається дефектом
матриці і позначається через
,
отже,
.
Теорема.
Для будь-якої матриці
має місце рівність
.
Із
сформульованої теореми випливає, що
підпростір
,
утворений розв’язками
системи
,
є ортогональним доповненням до
підпростору, натягнутому на рядки
матриці
.
51 Означення квадратичних форм(кф). Основні ознаки додатної визначеності.
КФ
від змінних х1,х2,…хn
назив. многочлен відносно цих змінних,
який вміщує тільки їх 2 степені
f(х1,х2,…хn)=∑ni=1∑nj=1
aijxixj=xTAx,
де х=(х1,х2,…хn)т,
А=аіj,
і,j=1,
n
– матричні коефіцієнти КФ, при чому А
– симетрична матриця (аіj=
аjі).
КФ(матриця) назив. додатно(невід’ємно, від’ємно, недодатньо) визначеною, якщо для будь-якого х≠0 виконується хтАх>0 (хтАх≥0, хтАх<0, хтАх≤0). Очевидно, що від’эмно (недодат.) визначені КФ отримується з додатньо (невід’ємно) визначених зміною знаку.
Теорема (осн.ознаки додат.визначеності КФ або матриці)
Для того, щоб симетрична матриця була дод.визначеною, необхідно і достатньо, щоб виконувалась одна з умов:
всі власні значення А – додатні(λі>0);
всі провідні мінори матриці А додатні (∆і>0);
всі провідні елементи (без переставлення рядків) А –додатні(dі>0);
існує не вироджена матриця W, така що А= Wт W.
xTAx>0
Зауважимо, що ознаки невід’ємної визначеності матриці відрізняються від сформульованих заміною знаків додатності на невід’ємність та зняттям обмежень на переставлення рядків і невиродженість матриці
.Ознаку від’ємної визначеності матриці дає критерій Сільвестра: для того, щоб симетрична матриця порядку
буда від’ємно визначеною, необхідно
і достатньо, щоб знаки провідних мінорів
чергувалися, починаючи з від’ємного.Матрицю , про яку йде мова в теоремі, можна знайти одним із способів:
1)
,
де
- ортогональна матриця, складена з
ортонормованих власних векторів матриці
,
що відповідають власним значенням
:2)
;3)
,
де
- множник
-розкладу
матриці
,
- її провідні елементи (
відповідно нижня і верхня трикутні
матриці з одиницями на головній
діагоналі,
).Представлення
,
де
,
називається розкладом
Холецького
для додатно визначеної матриці
.Рангом квадратичної форми називається ранг її матриці.
