- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2.Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.
- •3.Ф.Тейлор «Принципи наукового управління».
- •5.Особливості концепції цільового управління Пітера Друкера.
- •6.Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •8.А. Файоль. Принципи менеджменту.
- •9.Вклад вітчизняних вчених та практиків у прогресе науки управління.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе та ймовірне.
- •11. Система менеджменту організацій.
- •12.Організація як об'єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •14. Організації та їх ознаки. Види організацій.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •16.Місія, цілі та культура орг.-ї.
- •18.Організаційна культура: формування, фактори формування, підтримка та зміни.
- •19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають.
- •21. Організаційні структури, принципи їхньої побудови.
19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
Функція менеджменту – види цілеспрямованої діяльності, що до керованого об’єкту зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу. Існує 4 основні функції менеджменту (за Файолем): планування, організація, мотивація, контроль
Планування – розробка змісту та послідовності дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління.
Основним принципами планування є : 1) повнота (охоплення всіх напрямків організаційної діяльності) 2) точність (кількісні та якісні показники дій) 3) економічність (окупність витрат на планування) 4) безперервність (зміни у просторі і часі) 5) гнучкість (керування залежно від ситуації) 6) масовість (залучення виконавців до розробки планів)
Основними методами планування є: 1) метод послідовного опису операцій 2) побудова графіків виконання (передбачені строки виконання та виконавці) 3) Сіткове планування (графічне зображення послуг та робіт) 4) Метод робочого календаря (планування на короткий період)
Організація – процес поділу, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.
Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації. Із цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує: - усвідомлення того, що спонукає працівника до праці; - розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.
Сучасні моделі мотивації до праці поділяються на змістові та процесуальні. Змістовні ґрунтуються на внутрішніх мотивах людей, що змушують їх діяти так, а не навпаки. Процесуальні ґрунтуються на поведінці людей з урахуванням їх сприйняття та знання.
Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність. В межах процесу контролю, можна виокремити три основні етапи: - вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації; - порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами; - реакція на порівняння (коригуючі дії).
Функції менеджменту можна класифікувати : 1) в залежності від того, яке місце займає в менеджменті: загальні (планування, організація, контроль), конкретні (управління ЗЕД, управління маркетингом), об’єднуюча (пронизує всі процеси організації); 2) залежно від процесу управління: управління за основним виробництвом, управління допоміжнім, патентно-ліцензійною діяльністю; 3) за ознакою об’єкта: управління підприємством, бригадою, службою, цехом; 4) за основним елементом виробничо-господарської діяльності: управління працею, предметами та засобами праці, інформацією.
20. Поняття організаційної структури управління виробництвом та фактори, що її визначають.
Організаційна структура управління виробництвом -структура, яка відображає синтез взаємозв’язків різних елементів, що функціонують для досягнення встановленої мети. Організаційну структуру управління визначають також як категорію менеджменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку.
Ланка управління — відокремлений орган (працівник), наділений функціями управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.
Рівень управління — сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.
На побудову організаційних структур управління впливає система факторів, яка стосується і об’єкта, і суб’єкта управління. Серед факторів є група регульованих і нерегульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать: розміри виробничої діяльності фірми (середня, мала, крупна); виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей); характер продукції, що виробляється, та технологія її виробництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво); сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок); масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, в т. ч. виробничих, збутових тощо); характер об’єднання (концерн, фінансова група тощо).
