5.4. Об'єкти цивільних правовідносин. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

Об'єктом цивільних правовідносин є конкретні блага, з приводу яких суб'єкти вступають між собою в зазначені правові відносини.

Згідно з ЦК України, об'єктами цивільних прав визнаються речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (здоров'я, життя, честь, гідність, ділова репутація, ім'я, авторство, свобода літературної, художньої, наукової, технічної творчості).

Цивільні права та обов'язки - це такі права та обов'язки, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов 'язків, зокрема, є:

•договори та інші правочини;

•створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

•завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

•інші юридичні факти.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Крім того, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Законодавством забороняються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Закон вимагає дотримання особою моральних засад суспільства при здійсненні цивільних прав особи.

Цивільні обов'язки також виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами іаохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Суттєву роль у виникненні цивільних прав та обов'зків відіграють правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Розрізняють односторонні та дво- чи багатосторонні правочини (договори).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам Суспільства. Необхідною умовою вчинення правочину є наявність V особи, що його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і вдповідати його внутрішній волі.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Так, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному засвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недотримання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У письмовій формі належить учиняти:

•правочини між юридичними особами;

•правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, визначених законодавством;

•правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (крім випадків, передбачених законодавством);

•інші правочини, щодо яких законом установлена письмова форма.

У деяких випадках законодавством вимагається нотаріальне посвідчення та державна реєстрація правочину.

Підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ЦК України. Розрізняють нікчемні правочини (такі, що визнані законом недійсними — без рішення суду) та оспорювані правочини (недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом — за рішенням суду).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.