- •5.1. Поняття цивільного права і цивільних правовідносин. Цивільне законодавство
- •5.2. Фізичні особи як учасники цивільних правовідносин
- •5.3. Поняття юридичної особи
- •5.4. Об'єкти цивільних правовідносин. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
- •5.5. Представництво у цивільному праві
- •5.6. Захист цивільних прав. Позовна давність
- •5.8. Право інтелектуальної власності в Україні
- •5.9. Зобов'язальне право
- •5.10. Найпоширеніші види договірних зобов'язань
- •5.11. Основи спадкового права
5.5. Представництво у цивільному праві
Суб'єктивні цивільні права можуть здійснюватись особою як особисто, так і через інших осіб — представників.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, учинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом, або якщо представник був вимушений це зробити з метою захисту інтересів особи, яку він представляє. У випадку, якщо представник передав своє повноваження іншій особі, він повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника).
Законом визначено, що правочин, учинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Розрізняють представництво:
•за законом;
•комерційне представництво;
•представництво за довіреністю.
Так, законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей є батьки (усиновлювачі). Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладанні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися лише за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Форма довіреності повинна відповідати формі, передбаченій законом.
Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.
Довіреність військовослужбовця в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цієї частини, з'єднання, установи або закладу.
Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником установи позбавлення волі. Всі довіреності, посвідчені зазначеними вище посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це установчими документами, та скріплюється печаткою юридичної особи.
Слід звернути увагу на особливе правове регламентування строку дії довіреності. Так, згідно з законом, термін дії довіреності повинен фіксуватися у ній. Якщо ж термін дії довіреності не встановлений, то вона зберігає чинність до припинення її дії. Важливо, що термін дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати терміну дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, ЦК України визнається нікчемною.
Згідно з законом, представництво за довіреністю припиняється у разі:
1)закінчення терміну дії довіреності;
2)скасування довіреності особою, яка її видала;
3)відмови представника від учинення дій, що були визначені довіреністю;
4)ліквідації юридичної особи, яка видала довіреність;
5)ліквідації юридичної особи, якій видана довіреність;
6)смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;
7)смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
Із припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручення. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
