14.5. Система органів

податкової служби України

До системи органів державної податкової служби належать:

• Державна податкова адміністрація України;

• державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

в державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі — органи державної податкової служби).

Державна податкова адміністрація України, залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов, може ут­ворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

Завданнями органів державної податкової служби є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового зако­нодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, уста­новлених законодавством (податки, інші платежі);

• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдо­сконалення податкового законодавства;

• прийняття у випадках, передбачених законом, норматив-но-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподат­кування;

в формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

• роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, відне­сеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Органи державної податкової служби України у своїй діяль­ності керуються:

• Конституцією України;

• законами України;

• іншими нормативно-правовими актами органів держав­ної влади;

• рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцево­го самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їхніх повноважень.

Безпосередньо правоохоронною діяльністю займаються від­повідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими право­порушеннями — податкова міліція, яка знаходиться у складі органів державної податкової служби.

14.6. Судова система та органи юстиції

У системі гілок влади судова посідає особливе місце. її функ­цією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситу­ацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, криміна­льного, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загаль­ної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та зако­нами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції ут­ворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду Украї­ни встановлюється Конституцією України та законом про Кон­ституційний Суд України.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегу­вання функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Народ без­посередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяж­них у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею од­ноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателя­ми, а у випадках, визначених процесуальним законом, — також судом присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних судців

відповідно до закону. Справи в порядку повторної касації роз­глядаються складом судців відповідної судової палати (Військової судової колегії) Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судці при здійсненні правосудця незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії самостійності судів і не­залежності суддів визначаються Конституцією та законами Укра­їни. Органи та посадові особи державної влади, органи місце­вого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати не­залежність суддів і не посягати на неї.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечу­ються:

• особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів;

• незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;

• порядком здійснення судочинства, встановленим процесу­альним законом, таємницею постановлення судового рішення;

• забороною втручання у здійснення правосуддя;

• відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановле­ною законом;

• особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;

• належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;

• функціонуванням органів суддівського самоврядування;

• визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судців, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

Правосудця в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники су­дового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому

засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звуко­запису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транс­лювання судового засідання допускається з дозволу суду у по­рядку, встановленому процесуальним законом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

Система судів загальної юрисдикції, відповідно до Консти­туції України, будується за принципами територіальності і спец­іалізації. Законом України "Про судоустрій" передбачено таку систему судів:

• місцеві суди;

• апеляційні суди, Апеляційний сул України;

• Касаційний суд України;

• вищі спеціалізовані суди;

• Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрис­дикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

• єдиними засадами організації та діяльності судів; в єдиним статусом судців;

• обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визна­чених законом;

• забезпеченням Верховним Судом України однакового за­стосування законів судами загальної юрисдикції;

• обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

• єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

• фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

• вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органа­ми суддівського самоврядування.

Відповідно до Конституції України, в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окре­мих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосудця у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до зако­ну. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні

та інші суди, визначені як спеціалізовані суди. У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженого з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням об­сягу роботи суду, та в межах видатків, затверджених у Держав­ному бюджеті України на утримання судів.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастопо­ля, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. Місцевий суд складається з судців місцевого суду, голови та заступника голови суду.

Основними засадами судочинства Конституція України ви­значає такі:

• законність;

о рівність всіх учасників судового процесу перед законом і

судом;

• забезпечення доведеності вини;

• змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокуро­ром;

• забезпечення обвинуваченому права на захист;

• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження

рішення суду;

• обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 131 Конституції України у Державі діє Вища рада юстиції. Вона складається з 20 членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з’їзд адвокатів України,представників юридичних вищих навчальних закладів та на­укових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генераль­ний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції належать:

• внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

• винесення рішення відносно порушення суддями і про­курорами вимог щодо несумісності;

• здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України та судів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

Систему органів юстиції складають:

• Міністерство юстиції України;

• Головне управління юстиції Міністерства юстиції в авто­номній Республіці Крим;

• обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

• районні, районні у містах управління юстиції;

• міські (міст обласного значення) управління юстиції (По­станова КМ України "Про систему органів юстиції" від 30 квітня 1998 р., № 592).

Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина є одним із основних завдань Міністерства юстиції України, яке визначено головним (провідним) органом у системі централь­них органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики.

Основними завданнями управління юстиції є:

• участь у забезпеченні реалізації державної правової політи­ки, державної політики з питань громадянства, міжнаціональ­них та міграційних відносин;

• сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, захисту законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб;

• забезпечення захисту прав і свобод людини і громадяни­на у визначеній сфері діяльності;

• організація надання юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;

• забезпечення в порядку, установленому законодавством України, своєчасного і неупередженого примусового виконан­ня рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державних виконавців;

• організаційне забезпечення та координація роботи дер­жавної виконавчої служби, установ нотаріату, органів реєст­рації актів громадянського стану, інших органів та установ юс­тиції; реалізація основних завдань, визначених Мін'юстом Ук­раїни, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київсь­ким та Севастопольським міськими управліннями юстиції, щодо діяльності зазначених органів юстиції, здійснення контролю та заходів щодо поліпшення їх роботи;

в державна реєстрація нормативно-правових актів район­них, районних у містах Києві та Севастополі державних адмін­істрацій, їхніх управлінь, відділів, інших структурних підрозділів;

• легалізація місцевих об'єднань громадян та реєстрація інших юридичних осіб у порядку, встановленому чинним зако­нодавством;

• здійснення у випадках, передбачених законодавством, реєстрації прав на нерухоме майно, ведення реєстру застави рухомого майна та реєстру прав на нерухоме майно;

• здійснення контролю за виконанням актів Мін'юсту сто­совно нормативно-методичного забезпечення діяльності бюро технічної інвентаризації щодо проведення реєстрації прав влас­ності на нерухоме майно;

• організація діяльності, пов'язаної з громадянством та реє­страцією фізичних осіб;

« методичне керівництво правовою роботою в місцевих ор­ганах виконавчої влади, на державних підприємствах, в уста­новах і організаціях, надання зазначеним органам методичної допомоги у приведенні нормативних актів у відповідність до чинного законодавства;

• розвиток правової інформатизації, формування у грома­дян правового світогляду;

• організація роботи з кадрами апарату управління юстиції, установ юстиції, підвищення кваліфікації їхніх працівників.

Управління юстиції має право:

• здійснювати перевірки роботи підпорядкованих установ юстиції; залучати до цього науковців, спеціалістів місцевих ор­ганів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за узгодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

• одержувати безоплатно для здійснення функцій, покладе­них на управління юстиції, інформацію від статистичних та контролюючих органів з питань застосування законодавства в господарській діяльності підприємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади;

• скликати та проводити наради з питань, що належать до його компетенції;

• перевіряти в районних, районних у містах Києві та Севас­тополі державних адміністраціях, їх управліннях, відділах, інших структурних підрозділах додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, стан організації нормотворчої діяльності, вносити пропозиції про усунення вияв­лених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності винних посадових осіб;

• скасовувати рішення про державну реєстрацію норматив­но-правових актів;

• перевіряти стан розгляду звернень громадян у підвідомчих установах щодо усунення причин, що породжують надходжен­ня обґрунтованих скарг на роботу установ юстиції;

• вивчати в районних, районних у містах Києві та Севас­тополі державних адміністраціях, їх відділах, управліннях та інших підрозділах, на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на відповідній території, стан правової роботи, вносити пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і по­рушень.

Управління юстиції взаємодіє з місцевими органами вико­навчої влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на відповідній те­риторії з питань, що належать до його компетенції.

Правоохоронній діяльності сприяють органи Державної ви­конавчої служби. Зазначена служба є органом Міністерства юстиції України, що здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене приму­сове виконання рішень, передбачених законом.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби ста­новлять Конституція України, Закон України "Про державну вико­навчу службу", "Про виконавче провадження" інші закони та під-законні нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Органами державної виконавчої служби є:

• Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

• відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських уп­равлінь юстиції;

• районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, по­кладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної ви­конавчої служби.

Заходами примусового виконання рішень є:

• звернення стягнення на майно боржника;

• звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), до­ходи, пенсію, стипендію боржника;

• вилучення у боржника і передача стягувачеві певних пред­метів, зазначених у рішенні;

• інші заходи, передбачені рішенням.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів для примусового виконання рішень, встановлених законодавством, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Так, державний виконавець:

• здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі, та примусове виконання рішення;

• надає сторонам виконавчого провадження та їх представ­никам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого про­вадження;

• розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;

• заявляє в установленому порядку про самовідвід за наяв­ності обставин, передбачених законодавством;

• роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провад­ження має право:

• одержувати необхідні для проведення виконавчих дій по­яснення, довідки, іншу інформацію;

• здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;

• входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, за необхідності примусово відкривати їх в установле­ному порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

• накладати арешт на майно боржника, вилучати, переда­вати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

• накладати арешт на грошові кошти та інші цінності борж­ника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на ра­хунки в цінних паперах;

• використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в комунальній власності, та інші приміщення для тимча­сового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

• звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку вико­нання рішення;

• звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;

• викликати громадян та посадових осіб з приводу вико­навчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

• залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки майна;

• накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і поса­дових осіб у випадках, передбачених законом;

• здійснювати інші повноваження, передбачені чинним за­конодавством.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою вико­нання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищого органу. Нагляд за законністю виконавчого провадження здійсню­ють органи прокуратури.

У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими орга­нами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів, відповідно до закону, можуть вико­нуватися також іншими органами, організаціями, посадовими особами та громадянами.