2. Розлади відчуття та особливості поведінки медичного працівника з хворими .

Порушення відчуттів досить різноманітне: гіперестезії (підвищена чутливість), гіпестезії (знижена чутливість), анестезії (відсутність чутливості), парестезії (печія, поколювання, стягування й т.д.). Вони можуть виникати при органічному або функціональному порушенні нервових провідників, зокрема судинної іннервації. Хворі можуть відчувати неприємні й тяжкі відчуття: стискання, розтягування, тремтіння…

До цієї групи розладів відноситься й шкірна сверблячка, що є провісником і супутником багатьох захворювань (неврози, органічні враження центральної й периферичної нервової систем, порушення обміну речовин і діяльності ендокринних органів, хвороби нирок і крові, реакція на прийом медикаментів, їжі й ін.). Особливо несприятливо впливає сверблячка на психіку хворого: з'являється роздратованість, нетерпимість, злостивість і гнів. Такі хворі мають потребу в терплячому й спокійному до них відношенні.

Серед відчуттів найбільше страждання приносить біль. У формуванні болю беруть участь коркові, а також підкіркові утворення. Біль виникає як при безпосередньому впливі на тіло зовнішніх подразників, так і при змінах у самому організмі, що викликається різними патологічними процесами. Біль може виникати або підсилюватися по умовнорефлекторному механізму й бути психогенно обумовленою. Сигнальне значення болю - попередження про небезпеку, що загрожує.

Сильний біль здатний цілком опанувати думками й почуттями людини, зосередити на собі всю її увагу. Вона може привести до порушень сну, різних невротичних реакцій.

Медичним працівникам важливо вчасно виявити у хворих зміни чутливості під час спостереження за ними, щоб відповідним чином організувати лікування та догляд. При зниженні слуху у хворих потрібно розмовляти з ними голосніше, при підвищенні світлової чутливості – затемнити приміщення. Необхідно врахувати, що необгрунтовані скарги хворого на смак їжі можуть бути зумовлені змінами сприйняття смаку, а скарги на неприємний запах – загостренням нюху. Хворі, що страждають сильними болями, мають потребу в уважному й турботливому відношенні до їхніх скарг і прохань. Біль сильніше виснажує хворого, чим які-небудь інші розлади. У наш час в арсеналі лікарських засобів є велика кількість анальгетиків для купування болі.

3. Сприймання.

Сприймання - це відображення у свідомості людини предметів або явищ навколишньої дійсності в цілому.

Процес сприймання тісно пов'язаний з іншими психічними процесами: завдяки мисленню ми усвідомлюємо те, що сприймаємо; завдяки мові називаємо предмет сприймання; почуття допомагають виробити певне ставлення до того, що сприймаємо; завдяки волі довільно організовуємо цей процес. Сприймання формується у процесі діяльності людини.

Сприймання поділяється на види за кількома основами:

За провідним аналізатором: зорове, слухове, дотикове, кінестезичне, нюхове, смакове. Процес сприймання здій­снюється низкою взаємодіючих аналізаторів. Наприклад, сприймання кінофільму має зоровий і слуховий характер, бо глядач сприймає кадри, і розмову, і музику, з якої складається звукова частина картини.

За формами існування матерії: простір, час і рух. Відповідно є сприймання простору, часу і руху.

Сприймання простору. Основну роль у просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодія.

У процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості предметів.

Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів.

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків - розпізнати, далеко чи близько від вас іде людина.

Сприймання часу. Фізіологічною основою процесу сприй­мання часу є умовні рефлекси на час, які постійно виробляються у людини. Завдяки сприйманню часу відображаються зміни, що відбуваються у навколишньому світі.

Сприймання тривалості часу залежить від змісту діяльності людини. Під час цікавої роботи, яка приносить душевне задоволення і захоплює, час біжить так швидко, що можна пропустити заплановану зустріч з іншою людиною або телепередачу.

Ступінь суб'єктивізму в оцінці часу залежить від віку людини: дітям здається, що час минає повільно, дорослим, навпаки, здається, що він летить.

На оцінку часу справляє вплив установка особистості. Людині, котра очікує неприємних подій, час здається швидко плинним. При очікуванні приємного здається, що подія довго не настає.

Беззмістовний період часу ми сприймаємо як дуже тривалу нудьгу. Об'єктивно короткий період, заповнений страшною не­безпекою, загрозою для життя або болем, переживаємо як без­кінечно довгий.

Один із феноменів психології полягає в тому, що "чекання неприємності, як правило, сприймається і переживається важче, ніж сама неприємність".

Сприймання руху. Сприймання руху здійснюється зоровим, слуховим і кінестезичним аналізаторами. Воно є відображенням зміни положення, яке об'єкти займають у просторі. Сприймання часу дає можливість людям і тваринам орієнтуватися у відносних змінах взаєморозташування та взаємовідношення предметів навколишньої дійсності.

Знання про переміщення предметів людина отримує, безпосередньо сприймаючи рух. Встановити з якою швидкістю пройшов потяг, можна на підставі досвіду просторової орієнтації.