10.3. Форми уваги.

Залежно від характеру дій людини увага буває зовнішньою і внутрішньою.

Зовнішньою називають увагу, що виявляється передусім у сприйманні предметів і явищ, що нас оточують, а також у зовнішніх діях людини, спрямованих на краще відображення безпосередньо даних об'єктів і практичне оволодіння ними. Особливо виразна ця увага виявляється тоді, коли ми не тільки дивимося, а й придивляє­мося, розглядаємо щось, стежимо за чим-небудь, прислухаємося до чогось, принюхуємося, пробуємо на язик, обмацуємо, спостерігаємо навколишні явища, чекаємо їх появи тощо. Така увага (чуттєва, або сенсорна, перцептивна) виявляється у відповідній позі організму, установці рецепторів, орієнтувальних рухах голови, очей та інших органів і затримці інших побічних рухів.

Внутрішньою увагою називають ту її форму, що має місце у наших внутрішніх діях. Наприклад, розв'язування про себе (подумки) арифметичних та інших задач, акти обдумування різних питань, роздумування, пригадування, самоспостереження тощо. У внутрішній увазі особливо виразна провідна роль другої сигналь­ної системи. Частковим прикладом цієї уваги є зосередження людини на своїх психічних процесах, яке характерне для само­спостереження.

10.4. Характерні особливості уваги. Оскільки увага існує і виявляється в діяльності людини, ми маємо можливість за її ходом і продуктивністю судити про характерні особливості уваги. Увага людини проявляється в спрямованості її на певні об'єкти. Тривало підтримувана спря­мованість діяльності свідчить про стійкість уваги людини. Ця її особливість характеризується часом, протягом якого діяльність людини зберігає свою цілеспрямованість. Наприклад, в умовах на­вчання вона визначається часом, протягом якого учні працюють над завданням, не відволікаючись від нього.

Нестійкість уваги виявляється в її відвертанні іншими об'єк­тами, тобто в зміні під їх впливом спрямованості діяльності люди­ни. Чим менш стійка увага, тим частіше і легше вона відволікається, внаслідок чого дана робота тимчасово або й зовсім припиняєть­ся. Відволікають увагу ті ж агенти, що її мимовільно привертають, а саме: раптові, значні, різкі, динамічні зовнішні подразники, а та­кож сильні зміни в органічних станах. Емоційно діючі подразни­ки більше відвертають увагу, ніж нейтральні. Коли медпрацівник робить ін'єкцію дитині, потрібно відволікти увагу останньої цікавою розмовою. Відвертання уваги треба відрізняти від її пе­реключення, під яким прийнято розуміти довільну зміну люди­ною спрямованості її діяльності. Тут людина свідомо переходить від одного завдання до іншого, сама спрямовує свою увагу на нові об'єкти відповідно до потреб та умов її роботи.

Увага характеризується зосередженістю психічної діяльності на певному об'єкті, яка має певну інтенсивність, тобто той чи інший ступінь концентрації. Остання полягає в більшій чи меншій заглибленості в діяльність, якою людина займається в даний момент. Чим більш концентрована увага до певного об­'єкта, тим більшою мірою гальмуються впливи побічних стимулів, тим менше ми їх помічаємо, тим продуктивніша діяльність, пов'я­зана з цим об'єктом. При зосередженому думанні, захопленні якою-небудь справою ми не бачимо і не чуємо, що навколо нас відбувається.

При концентрації уваги людини зберігається можливість її розподілу, який полягає в одночасному виконанні людиною двох, іноді навіть трьох, видів діяльності. Певною мірою ця особливість уваги властива кожній людині. Так, можна виконувати певну технічну роботу й одночасно слухати передачу по радіо, робити усні обчислення, мріяти. Можна слухати лекцію і записувати її зміст. Вміння розподіляти увагу виробляється на практиці.

Зосередження свідомості людини на певних об'єктах немину­че пов'язане із звуженням її поля. Таке звуження є необхідною умовою вибору певних об'єктів і кращого їх відображення. У зв'язку з цим говорять про певний обсяг або об'єм уваги. Об'єм у даному випадку - це кількість об'єктів, актуально усвідомлюваних люди­ною в даний момент. Обсяг - це кількість об'єктів, які ми можемо сприйняти з повною ясністю і чіткістю в одному акті сприймання за найкоротший час.

Це все не дається від народження. Якщо річній дитині, яка тримає в руці яблуко, дати в другу руку іграшку, вона випустить яблуко, бо не зможе розподілити навіть такі дві прості дії.

Названі вище властивості уваги є і індивідуальними її особ­ливостями в різних людей. Одні люди за одних і тих же умов діяльності відзначаються більшою стійкістю уваги, іншим така її стійкість не властива. Одні виявляють більшу зосередженість, концентрованість на роботі, іншим їх часто не вистачає. Неоднаковим буває у різних людей і вміння розподіляти увагу. Індивідуальні особливості уваги людини оцінюються як позитивні чи негативні залежно від того, наскільки вони відповідають вимогам життя і діяльності людини.