4. Страхування життя.

Згідно ст.6 ЗУ „Про страхування”, страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Страхування життя – підгалузь особового страхування, в якому об’єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству Україні, пов’язані з життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільного укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Договори страхування життя – це довгострокові договори, які передбачають страховий захист страхувальників у разі настання несприятливої події для їх життя та здоров’я. Особливостями договорів страхування життя є:

1. встановлення страхової суми;

2. накопичення страхової суми.

Відповідальність страхової компанії настає у разі:

1. смерті під час дії договору страхування;

2. дожиття страхувальника або застрахованої особи до певного строку, який обумовлений договором страхування.

Оцінка ризику страхування життя здійснюється у відповідності до таблиці смертності, які базуються на матеріалах статистичного обліку населення або матеріалах страхових компаній, що показується смертність осіб із року в рік, враховуючи вік. Крім таблиць смертності страхова компанія може враховувати фактори, які впливають на смертність населення, а саме:

1. вік;

2. професія;

3. стать;

4. місце проживання.

Чим точніше визначені показники таблиці смертності тим достовірніше буде розраховано страхова премія.

2. Обовязкове і добровільне страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків об’єднує короткострокові договори страхування, відповідальність за якими у страховика виникає уразі тимчасової втрати працездатності, постійної втрати працездатності, уразі смерті внаслідок нещасного випадку.

Під нещасними випадками розуміються такі події:

• травмування;

• укуси тварин, комах, зміїв;

• переохолодження, обмороження;

• отруєння хімічними речовинами;

• утоплення;

Страхування від нещасних випадків є як обов’язкове, так і необов’язкове.

Страхуватися можуть як фізичні так і юридичні особи.

Договора страхування від нещасних випадків укладаються на підставі заяви страхувальника, але це стосується тільки добровільних видів страхування.

За обов’язковими видами страхування особа вважається автоматично застрахованою.

Страхування від нещасних випадків поділяється:

• колективне страхування

• індивідуальне страхування

Колективне страхування здійснюється за рахунок коштів підприємств.

Індивідуальне страхування за рахунок коштів застрахованої особи.

До колективного страхування відноситься:

• Страхування туристів

• Страхування роботодавцями працівників

Індивідуальне страхування:

• Від нещасного випадку на транспорті

• Страхування дітей

• Особисте страхування

Обов’язкове страхування від нещасних випадків визначено законом про страхування:

• страхування від нещасних випадків на транспорті;

• страхування спортсменів вищих категорій;

• страхування працівників медичних закладів на випадок захворювання СНІДом при виконанні службових обов’язків;

• страхування пожежників;

• страхування життя та здоров’я спеціалістів ветеринарної служби;

За обов’язковим страхуванням від нещасних випадків вважаються застрахованими:

1. пасажири наземного, морського, залізничного, повітряного транспорту за виключенням муніципального транспорту.

2. Водій будь-якої організаційної форми власності підприємства.

Плата за страхування здійснюється в момент придбання проїзного квитка.

Плата за водіїв здійснюється за рахунок коштів підприємств.

При добровільному страхуванні, в більшій частині, страхувальник є фізичною особою, але договори страхування можуть бути укладені із страхувальником – юридичною особою.

Страховим випадком вважається:

• Смерть

• Тимчасова та постійна втрата працездатності.

При добровільному страхуванні від нещасного випадку на виробництві, виокремлюють три групи ризикових професій.

1 – адміністративний апарат управління, працівники навчальних закладів, банків, медичних установ, бібліотекарі.

2 – наземні працівники горно добувної промисловості, працівники міліції, транспортних підприємств.

3 – шахтарі, працівники карного розшуку, даїшники.

3. Медичне страхування

Медичне страхування об’єднує як короткострокові договори так і довгострокові.

Об’єктом МС вважається здоровя та працездатність застрахованої особи.

Відповідальність страховика настає вразі захворювання, звернення до медичного закладу, наявність потреби в профілактичних заходах.

МС може проводитися як в добровільній так і в обов’язковій формі.

Обов’язкове медичне страхування розповсюджується на всі верстви населення та не залежить від віку, стану здоров’я застрахованої особи та роду її зайнятості.

Страхувальником для працюючих осіб є роботодавці, а для непрацюючих – держава.

Обсяги відповідальності обов’язкового страхування передбачають відшкодування витрат застрахованій особі при гострих захворюваннях та випадках, які передбачають необхідність швидкої медичної допомоги.

Обов’язкове страхування регулюється законодавством України. Також один із суб’єктів обов’язкового страхування є фонд охорони здоров’я, який здійснює контроль

Суб'єктами добровільного медичного страху­вання є:

• страхувальники — окремі дієздатні громадяни, підприємства, що представляють інтереси громадян, а також благодійні організації та фонди;

• страховики — страхові компанії, що мають ліцензії на здійснення цього виду страхування;

• медичні установи, що надають допомогу на засоби медичного страхування і також мають ліцензію на здійснення лікувально-профілактичної діяльності.

• Страхові фонди добровільного медичного страхування утворюються за рахунок:

• добровільних страхових внесків підприємств та організацій;

Головні завдання ДМС:

• забезпеченні, охорони здоров'я населення;

• забезпечення відтворення населення;

• розвиток медичного обслуговування;

• фінансування системи охорони здоров'я;

• перерозподіл коштів, що використовуються на оплату медичних послуг, між різними верствами населення.

Особливості ДМС визначаються його місцем в системі соціально-економічних гарантій громадян і полягають у такому:

• ДМС є однією із форм особистого страхування;

• воно є важливим ринковим компонентом, що доповнює системи обов'язкового загальнодержавного медичного страхування і соціального забезпечення;

• програми ДМС обираються за бажанням страхувальника і залежать від його платоспроможності;

• ДМС ґрунтується на принципі страхової солідарності, зміст якої полягає в тому, що застрахована особа отримує медичну допомогу у випадках та обсягах, що визначаються страховим договором згідно зі сплаченим страховим платежем. Перевищення вартості медичних послуг над внесками страхувальника є можливим завдяки тому, що частина застрахованих, які внесли премії до страхової компанії, не потрапляють у страхову ситуацію і не користуються послугами медичних закладів.

В залежності від умов договору страхування страхувальники можуть отримувати страховий захист у вигляді медичних послуг в медичних закладах, які зазначені договором, або в будь-якому закладі, який задовольняє потреби страхувальника.

Тарифи на медичні та інші послуги з добровільно­го медичного страхування встановлюються за договором страховика і медичної установи, що обслуговує застрахованих.

Розміри страхових внесків встановлюються на договірній основі страховика і страхувальника з урахуванням оцінки ймовірності захворювання страхувальника у зв'язку з віком, професією, станом здоров'я тощо.

• добровільних страхових внесків різних груп населення;

• добровільних внесків окремих громадян

Добровільне страхування може здійснюватися як індивідуально так і колективно.

Колективне в більшій частині здійснюється на підприємстві за рахунок його коштів.

Індивідуальне страхування здійснюється за рахунок коштів застрахованої особи.

Тема 8