3. Страхування транспортних засобів і вантажів.

Транспортне страхування відноситься до вибіркового страхування як частини майнового страхування і являє собою страхування транспортних засобів від небезпек, які виникають на різних шляхах сполучення.

Залежно від виду шляху воно поділяється на морське, річкове, наземне, повітряне та змішане.

Страхуванням водночас може бути охоплено як сам транспортний засіб (“каско), так і вантаж, який на ньому перевозиться (“карго”), водій та пасажири. В Україні із близько 6 млн. зареєстрованих автотранспортних засобів страхуванням охоплено приблизно 10-15%.

Страхування наземного автомобільного та водного (крім окремих видів) транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту – в обов’язковій.

При страхуванні наземного автомобільного транспорту об’єктами страхування є транспортні засоби, причепи до них. На страхування беруться всі марки автомобілів яким не більше 10 років. Розмір страхового тарифу залежить від типу марки, року випуску, від віку та стажу водія. та ін.

Залежно від типу обраного ризику страховий платіж становить 1,5-15% від страхової суми. Транспортний засіб може бути застрахований на повну вартість або на певну частку від повної вартості, але не менше 1/10 від вартості автомобіля.

Відшкодування не виплачується якщо страхувальник був у нетверезому стані, порушення правил пожежної безпеки, порушення дорожнього руху та ін.

До складу страхування водного транспорту відносять такі види: страхування суден, вантажів. В Україні до морського страхування відносять ще страхування відповідальності судовласників та особисте страхування від нещасних випадків

.Об’єктами морського страхування виступають: судно (як транспортний засіб – каско), вантаж, який перевозиться – карго, фрахт, правова відповідальність судновласника.

Особливості морського страхування :

1. на страхування приймаються великі ризики, тому воно проводиться не окремими страховиками, а об’єднаннями страховиків;

2. міжнародний характер морських перевезень, що призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування;

3. договори укладаються переважно на основі морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

4. договори морського страхування через їхню складність укладаються за посередництвом страхових брокерів;

5. елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників.

Основне місце серед майнових видів морського страхування займає страхування суден, яке охоплює страхування корпусу суден, фрахту. Фрахт – плата за перевезення судном вантажу і пасажирів.

Обсяг страхового покриття встановлюється на основі однієї з таких умов:

1. з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

2. з відповідальністю за повну загибель;

3. без відповідальності за пошкодження;

4. без відповідальності за часткову аварію

Огляд майна, що приймається на страхування здійснює сюрвейєр, який є агентом страховика. А розподіл витрат по загальній аварії між судном, вантажем і фрахтом здійснює диспашер (спеціаліст в галузі морського права)

Виплата відшкодування відбувається у випадках повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна.

При страхуванні вантажів (карго) застосовуються такі умови страхового покриття: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за часткову аварію, без відповідальності за пошкодження ( крім випадків крушіння),

Особливості страхування вантажів в морському страхуванні:

1. договір може укладатися на окремий рейс і на визначений період часу. Укладається за Генеральним полісом;

2. страховий поліс видається лише від одного імені і набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії;

3. права та обов’язки за договором страхування можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі.

Страхові тарифи при страхуванні вантажів залежать від:

1. виду вантажу і транспортного засобу;

2. способу відправлення вантажу;

3. маршруту;

4. вартості вантажу;

5. умов страхування.

Зазначимо. що страхування вантажів є найбільш поширеним в морському страхуванні.

Договори страхування вантажів класифікують за:

1. видами транспорту – договори залізничних, морських, автомобільних повітряних перевезень;

2. за територією – внутрішньодержавні і міжнародні;

3. за кількістю перевізників, що беруть участь у перевезенні, місцеві, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані тощо.

Авіаційне страхування – страхування ризиків, пов’язаних із використанням авіаційної та космічної техніки.

Авіаційне страхування включає такі види:

1. страхування літаків, вертольотів від пошкодження і знищення;

2. страхування відповідальності власників повітряних суден;

3. страхування відповідальності експлуатантів повітряних суден;

4. страхування інших ризиків.

Об’єктами страхування в авіаційному страхуванні виступають повітряні судна, зареєстровані у Департаменті повітряного транспорту та які мають сертифікат льотної придатності. Даний вид страхування в Україні є обов’язковим.

Умови страхування охоплюють такі страхові випадки:

1. пошкодження повітряного судна;

2. повна загибель повітряного судна.

Для координації діяльності страховиків в галузі авіаційного страхування створено Авіаційне страхове бюро України.

4.Особливості страхування врожаю та сільськогосподарських тварин

Сільськогосподарське виробництво - одна з важливих і водночас найбільш ризикових галузей економіки, яка перебуває постійно під впливом стихійних сил природи. Тому одним із чинників стабільності його економічного розвитку та фінансового стану є страхування. Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створені і використані страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних стихійними лихами та іншими несприятливими подіями. В сільському господарстві виділяють наступні групи страхування: § нерухоме майно та транспортні засоби і сільськогосподарська техніка; § врожай сільськогосподарських культур та насаджень; § тварини. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і тварин є основними видами сільськогосподарського страхування. Воно може здійснюватися як у добровільній так і у обов’язковій формах. Так згідно закону України „ Про страхування” ст. 7 обов’язковими видами страхування є: § Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності; § Страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороби, стихійних лих та нещасних випадків у випадках згідно з переліком тварин, встановлених КМУ.

Страхування врожаю має свої особливості порівняно з іншими видами майнового страхування. Воно, як і інші види майнового страхування, здійснюється на підставі договорів майнового страхування, що укладаються страхувальником зі страховиком. Урожай може бути застрахований за договором страхування на користь особи, яка зацікавлена в його збереженні. Обов'язки страховика та страхувальника визначаються Правилами страхування врожаю. Термін дії договору страхування обумовлений тривалістю вирощування культур від моменту посіву до отримання врожаю.  Страхування може здійснюватися комплексно від усіх страхових випадків або від окремих ризиків: посухи, градобою, зливи та бурі, вимерзання та приморозків, випрівання та вимокання. При комплексному страхуванні встановлюється єдиний страховий тариф. У договорі страхування врожаю записується страхова сума, для визначення якої обчислюється вартість урожаю, виходячи із середньої врожайності за останні п'ять років на 1 га у сільгосппідприємствах району і сформованої на ринку ціни реалізації продукції в розрахунку на всю площу посіву поточного року в господарстві. Урожай, як правило, страхується в розмірі не більш 70% його розрахованої вартості. Розмір франшизи може коливатися від 10 до 30%. 

Страхування тварин здійснюється на випадок їхньої загибелі (падежу, вимушеного забою або знищення) в результаті стихійних лих, інфекційних захворювань, пожежі. Страхова сума становить, як правило, до 80% балансової вартості тварин, а відшкодування виплачується, як правило, у розмірі 70% від страхової суми.  Головним документом, на підставі якого виплачується відшкодування, є акт про загибель тварини із висновком фахівця ветеринарної служби. Договір страхування тварин укладається на один рік. На страхування беруться тварини віком від одного року. Страховий тариф залежить від виду тварин, їхнього віку та умов їх утримання і не перевищує, як правило, 5%. Страховий збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається: § при їх загибелі - за балансовою (інвентарною, вказаною при договорі страхування) вартістю (робочої худоби - з урахуванням амортизації) на день загибелі; § у разі вимушеного забою - із суми збитку вираховується вартість м'яса, придатного для використання, вартість шкурки, відходів, що використовуються. За цим видом страхування відшкодовується тільки прямий збиток - загибель (падіж, вимушений забій) тварини. Вироби продукції, що с непрямим збитком, при страхуванню не відшкодовуються. 

2.Страхування нерухомого майна та технічних ризиків

Об’єктами цього виду страхування є будівлі, споруди, передавальні пристрої, сировина та матеріали, готова продукція, незавершене виробництво, тощо. Страхувальником виступає власник або користувач ( орендатор) майна. Цій групі притаманне як добровільне (власник майна) так і обов’язкові ( орендатор майна) види страхування. Майно, в першу чергу, страхується від вогневих ризиків (пожежа від удару блискавки) та стихійних ризиків ( злива , сель, ураган). В той же час майно може страхуватися за окремими ризиками обраними страхувальником, а саме: технічними аваріями та катастрофами (короткого замикання, аваріями комунікаційних мереж, проникнення води з сусідніх приміщень, неправильною експлуатацією техніки та обладнання), противоправних дій третіх осіб ( крадіжка зі зламом, навмисне пошкодження, підпал тощо ).  Тривалість дії договору - до одного року.

У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також фізичні особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного страхування. Знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власникові величезних збитків. Тому кожний власник будівлі чи будівель повинен заздалегідь подбати про те, щоб у разі виникнення таких збитків мати змогу покрити їх.  При цьому страхування має переваги, які полягають у тому, що зобов'язання за договором страхування починають виконуватися з моменту його укладення. А для нагромадження значних заощаджень потрібний тривалий час. Тому страхування будівель відіграє велику роль у захисті економічних інтересів громадян, які можуть зазнати матеріальних збитків унаслідок непередбачуваних подій. До переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями.  При цьому страхувальник має право вільно вибирати об'єкт страхування, а саме, він може застрахувати: · усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці; · окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж); · окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах); · будівлі, зведення яких не закінчено.