48.Фізико-хімічні основи процесу горіння.

Горіння – це фізико-хімічний процес взаємодії горючої речовини з киснем повітря, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло. Основою процесу горіння є комплекс екзотермічних окислювально-відновлювальних реакцій горючої речовини з окислювачем.

Процес горіння потребує поєднання трьох компонентів: - речовини, що здатна горіти; - джерела запалювання, з відповідним запасом енергії; - окислювача – найбільш бурхливе горіння відбувається у чистому кисні.

Горючі речовини можуть перебувати у трьох агрегатних станах: - рідкому; - твердому; - газоподібному.

Якщо речовина утворила з повітрям горючу суміш, вона стає готовою до горіння і становить велику небезпеку, бо не потребує потужного й тривалого джерела вогню, а запалюється від малопотужної іскри.

Важливою характеристикою горючої суміші є процентне співвідношення горючої речовини й кисню у повітрі.

Горючі суміші залежно від співвідношення пального та окислювача поділяються на такі види: - бідні – мають надлишок окислювача і недостатню кількість горючої речовини; - багаті – мають надлишок горючої речовини.

Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння має декілька видів.

Класифікація видів горіння.

Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння може відбуватися у вигляді: - тління – швидкість до кількох см/с; - власного горінні – швидкість до кількох м/с; - вибуху – швидкість кілька сотень м/с; - детонації – швидкість до декількох тисяч м/с.

Швидкість процесу горіння залежить від кількісних і якісних показників горючої суміші та імпульсу запалювання, які в процесі горіння можуть змінюватися або залишатися постійними.

Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває: - дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду); - детонаційне, що має надзвукові швидкості.

Горіння буває стійким тоді, коли воно не супроводжується підвищенням тиску. Підвищення тиску призводить до вибухового горіння. Реальні вибухи носять переважно дефлаграційний характер.

Процес горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню у повітрі горіння буде повним, при цьому утворюються продукти, які не можуть більше горіти – вуглекислий або сірчаний газ, пари води, азоту.

Неповне згорання відбувається при недостатній кількості кисню і супроводжується утворенням продуктів, які є вибухонебезпечними й токсичними – оксид вуглецю, альдегіди, пари метилового спирту, ацетону, які при зміні умов горіння можуть самі спалахувати або чинити отруйну дію на організм людини.

50. Які основні показники пожежної небезпеки речовин та метеріалів?

Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежовибухонебезпечності. Показники: група спалимості, темп-ра займання, темп-ра спалаху, тем-ра самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.

Горючість- це здатність речовини або матеріалу до горіння.

Займання – це початок горіння під дією джерела запалювання. За спалимістю речовини та матеріали поділяються на три групи: горючі- речовини та матеріали, здатні до самозаймання, або займання від джерел запалювання і самостійного горіння, або тління після видалення цього джерела.

Негорючі – речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються , не тліють і не обвуглюються. Важкогорючі –речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення.

Тем-ра займання – це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння. Тем-ра спалаху – це найнижча температураречовини, при якій над її поверхнею утворюються пари, здатні спалахувати у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. Тем-ра самозаймання – це найнижча тем-ра горіння рідин при яких вона займається без сторонніх джерел запалювання.