Спорт як засіб сприяння вихованню, здоров’ю, розвитку і миру

(Резолюція 58/5 П’ятдесят восьмої сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй)

Генеральна Асамблея,

посилаючись на своє рішення включити до порядку денного пункт, що має назву "Спорт на благо миру і розвитку", і підпункт, що має назву "Міжнародний рік спорту і фізичного виховання",

враховуючи роль спорту і фізичного виховання як засобу сприяння вихованню, здоров’ю, розвитку і миру,

визнаючи велику роль Організації Об’єднаних Націй, її фондів і програм, а також ЮНЕСКО та інших спеціалізованих установ зі сприя­ння розвитку людського потенціалу за допомогою спорту і фізичного виховання через реалізацію програм в окремих країнах,

беручи до уваги комюніке "круглого столу" міністрів у справах спорту і фізичного виховання, проведеного у Парижі 9 і 10 січня 2003 p., де вони висловили свій твердий намір забезпечити повне ви­знання і підвищення ролі фізичного виховання і спорту,

посилаючись на Конвенцію про права дитини і заключний доку­мент спеціальної сесії Генеральної Асамблеї про становище дітей, що має назву "Світ, придатний для життя дітей", у яких підкреслюється, що виховання має бути спрямоване на забезпечення повноцінного роз­витку особистості, її талантів, розумових та фізичних здібностей дітей,

посилаючись також на Міжнародну хартію фізичного виховання і спорту ЮНЕСКО і Дакарські рамки дій, прийняті на Всесвітньому форумі з питань освіти у квітні 2000 p., а також на інші відповідні до­кументи, у яких підкреслюється роль спорту і фізичного виховання,

беручи до уваги доповідь Міжгалузевої цільової групи Організації Об’єднаних Націй про спорт на благо розвитку і миру,

відмічаючи, що у багатьох країнах у системі освіти приділяється усе менше уваги фізичному вихованню і спорту, незважаючи на те що вони є найважливішим засобом не тільки забезпечення здоров’я і фі­зичного розвитку, а й засвоєння цінностей, необхідних для суспільної злагоди і діалогу культур,

відмічаючи із занепокоєнням наявність небезпек, що загрожують спортсменам і спортсменкам, особливо молодим, включаючи, зокре­ма, дитячу працю, насильство, допінг, ранню спеціалізацію, надмірне тренування і комерційну експлуатацію, а також інші загрози, що не є настільки явними, такі як передчасний розрив сімейних зв’язків і втрату спортивних, суспільних і культурних зв’язків,

визнаючи необхідність більш тісної координації зусиль на міжна­родному рівні для ефективнішої боротьби із застосуванням допінгу і відмічаючи у цьому зв’язку Конвенцію проти застосування допінгу, ухвалену Радою Європи, Копенгагенську декларацію про боротьбу з застосуванням допінгу у спорті, прийняту на Всесвітній конференції з застосування допінгу у спорті, що відбулася 3—5 березня 2003 p., та всі інші відповідні міжнародні документи:

1. Пропонує урядам, Організації Об’єднаних Націй, її фондам і програмам, відповідним спеціалізованим установам та установам, пов’язаним зі спортом:

а) забезпечити роль спорту і фізичного виховання для всіх у ході реалізації своїх програм і політики у сфері розвитку, для сприяння по­ ширенню медичної інформації, утвердженню духу прагнень до нових досягнень, а також культурному вихованню і закріпленню колектив­них цінностей;

б) використовувати спорт і фізичне виховання як засіб досягнення узгоджених на міжнародному рівні цілей розвитку, у тому числі цілей, включених у Декларацію тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, і ширших цілей розвитку і миру;

в) докладати колективних зусиль, щоб спорт і фізичне виховання створювали умови для виявлення солідарності і співробітництва з ме­тою просування культури миру, соціальної рівності і рівності чоловіків і жінок з метою пропаганди діалогу і гармонії;

г) визнати внесок спорту і фізичного виховання у соціально-еконо­мічний розвиток і заохочувати будівництво і відновлення спортивних споруд;

г) продовжувати підтримувати спорт і фізичне виховання як засіб сприяння здоров’ю, вихованню, соціальному і культурному розвитку з урахуванням місцевих потреб;

д) зміцнювати співробітництво і партнерство між усіма сторона­ми, включаючи сім’ю, школу, клуби/ліги, місцеві громади, молодіжні спортивні асоціації, людей, які приймають рішення, державу і приват­ний сектор, для забезпечення взаємного доповнення зусиль та зробити спорт і фізичне виховання доступними для всіх;

є) забезпечити можливості для розвитку спортивного потенціалу молодих талановитих людей, що має відбуватися без жодних загроз їх­ній безпеці, фізичному здоров’ю і моралі;

2. Рекомендує урядам, міжнародним спортивним органам і органі­заціям, пов’язаним зі спортом, розробити і втілити партнерські ініціа­тиви і проекти з розвитку, які були б узгоджені з навчальними програ­мами на всіх рівнях шкільної освіти, для сприяння досягненню цілей розвитку, проголошених у Декларації тисячоліття;

3. Пропонує урядам і міжнародним спортивним органам надавати до­помогу країнам, що розвиваються, особливо найменш розвинутим краї­нам та малим острівним державам, що розвиваються, у їх зусиллях щодо зміцнення власного потенціалу у сфері спорту і фізичного виховання;

4. Рекомендує Організації Об’єднаних Націй розвивати стратегічні партнерські відносини з усіма, хто опікується питаннями спорту, включаючи спортивні організації, спортивні асоціації і приватний сек­тор, для сприяння реалізації програм з використання спорту у цілях розвитку;

5. Рекомендує урядам держав-членів Організації Об’єднаних Нації! шукати нові та новаторські засоби використання спорту в цілях кому­нікації і мобілізації громадськості, особливо на національному, регіо­нальному і місцевому рівнях, активно залучаючи до цього громадянське суспільство і забезпечуючи контакт із цільовою аудиторією;

6. Підкреслює, що всі сторони повинні тісно співпрацювати із міжнародними спортивними організаціями з метою розробки "кодексу правильної поведінки";

7. Пропонує урядам прискорити розробку міжнародної конвенції щодо боротьби з допінгом у всіх сферах спортивної активності і про­сить ЮНЕСКО, діючи у співпраці з іншими відповідними міжнарод­ними і регіональними організаціями, координувати розробку такої конвенції;

8. Постановляє проголосити 2005 рік Міжнародним роком спорту і фізичного виховання як засобу сприяння вихованню, здоров’ю, роз­витку і миру і пропонує урядам організовувати заходи в цілях демон­страції своєї прихильності до цих цілей і просити допомоги спортив­них діячів у цій сфері;

9. Просить Генерального секретаря представити на розгляд Гене­ральної Асамблеї на її п’ятдесят дев’ятій сесії доповідь про впровад­ження даної резолюції і про підготовку заходів на національному і міжнародному рівнях, пов’язаних із проведенням у 2005 р. вищезгада­ного Міжнародного року.

52-ге пленарне засідання

3 листопада 2003 р.