2. Структура дисципліни, місце в системі суспільно-політичних наук.

Політична етнологія як наука і навчальна дисципліна має власну структуру.

Нагадаємо, що термін «структура» походить від латинського слова «structura» - внутрішній устрій, розташування, будова.

Структура політичної етнології відбиває її внутрішній устрій, відносну самостійність окремих її частин, які мають свою внутрішню логіку. Її основними елементами є:

1.

Історія етнополітичної думки – вивчаються основні етапи зародження і розвитку етнополітичної думки в Україні.

2.  Теоретико-методологічні засади – викладаються теоретико-концептуальні та методологічні основи аналізу етнополітичних процесів, їх чинники.

3. Теорія етнічності – в її рамках аналізуються етнічні форми існування людства, а також концепції етнічності, індивідуальної та групової етнічної ідентичності, етнічної стратифікації, етнічної мобілізації та багатьох інших.

4.  Теорія нації, націогенези, національної та етнічної ідентичностей – аналізуються вітчизняні та західні теорії нації, зокрема психологічна, культурологічна, етнічна, політична та ін.,

5.  Теорія націоналізму – всебічно досліджує природу, характер, типи і різновиди націоналізму.

6.  Теорія етнонаціональної політики – розглядає причини й наслідки політизації етнічностей, їх місце та роль на політичній арені.

7.  Теорія етнополітичних конфліктів – вивчаються причини виникнення, природа і характер етнополітичних конфліктів.

8. Теорія етнополітичної культури, яка визначає концепцію етнополітичної культури, з’ясовує її основні риси та критерії, визначає шляхи формування високої етнополітичної культури як окремої особи, так і суспільства в цілому.

Місце політичної етнології в системі суспільних наук.

В незалежній Україні політична етнологія вже посіла власне місце у системі суспільно-політичних наук, що стало можливим завдяки перегляду існуючого «реєстру» наук про суспільство та сфери їх дослідження. Триває об’єктивний процес дезінтеграції і водночас інтеграції наук. При цьому чимало з них вже зникли, частина об’єдналась та/чи об’єднуються з іншими науками, але ще більше їх народилось, народжується і досить бурхливо розвивається. Серед останніх – політологія, етнологія, конфліктологія та ін.

Особливо великі зміни відбулись серед наук, які досліджують етнонаціональні проблеми. Зокрема, утвердилась етнологія, оновилась націологія, розробляються нові наукові напрямки: етнічна історія (С.Макарчук), етнодемографія (В.Крисаченко), етнопсихологія (Романенко), етнолінгвістика (Медвєдєв, Масенко) та інші. Та найважливішим досягненням останніх років можна вважати народження і становлення наук, які вивчають етнополітичну царину людського буття, зокрема, політичної етнології. Співпрацюючи з усіма цими науками, спираючись на їх досягнення, політична етнологія дає можливість по-новому подивитись на історію людства, його сучасне і майбутнє, побачити багатовимірність людини і світу, збагнути самоцінність етнонаціональних спільнот, побачити їх нерозривний зв’язок із політикою, зрозуміти природу етно - та національно-визвольних змагань, з’ясувати, нарешті, справжні сутність і характер, місце і роль етніцизму та націоналізму, виявити діалектику особистих, етнічних, національних, класових, державних і вселюдських інтересів і цінностей, з’ясувати причини загострення і шляхи врегулювання етнополітичних конфліктів тощо.

В Україні етнополітологія майже ровесниця суверенітету. Вона вбирає в себе, інтегрує і синтезує теоретичні розробки вітчизняних мислителів, котрі творили від часів становлення етнополітичної думки до 30-х років XX сторіччя; багатьох українських науковців-емігрантів, дисидентів, а також західних вчених. Слід особливо наголосити, що 1997 р. Вища атестаційна комісія (ВАК) України, нарешті, визнала і затвердила етнополітологію та етнодержавознавство як нову спеціальність (23.00.05.). Подальший розвиток етнополітології як загальної науки, нової дослідницької концепції та навчальної дисципліни сприятиме збереженню і зміцненню етнополітичної стабільності - чинника національної безпеки України.

Етнополітична царина людського буття стає об’єктом дослідження окремої, спеціальної, загальної академічної науки. Людство сплатило і платить занадто дорогу ціну за нехтування чи недостатню увагу політичних еліт та наукового співтовариства до цієї найскладнішої, найчуттєвішої і найважливішої царини (дві світові, безліч етно - та національно-визвольних воєн, десятки кривавих етнополітичних конфліктів).

Однак є надія, що становлення і розвиток політичної етнології може певною мірою допомогти народам і людству хоча б у третьому тисячолітті запобігти ескалації етнополітичних конфліктів, зберегти етнополітичну стабільність та зміцнити етнополітичну безпеку.

Підсумовуючи наведене, ще раз відзначимо, що політична етнологія пройшла досить складний шлях зародження і розвитку. На Заході вона вже утвердилась як окрема наука і навчальна дисципліна. Будучи наукою про взаємодію етнонаціональної та політичної сфер людського буття та новою дослідницькою концепцією, політична етнологія має власний понятійно-категоріальний апарат, власні предмет та об’єкт дослідження.