3. Етика та мораль

У побутових розмовах терміни «етика» і «мораль» вживають як незамінні. Наприклад, у звичних словосполученнях – «професійна етика», «етичні норми» – насправді мають на увазі визначені Моральні явища.

Професійна етика юриста формується на основі характерних обов’язків і функцій професії або на основі характерних ситуацій, в які вони потрапляють у процесі виконання завдань.

Соціальну природу моралі і професійної етики можна з’ясувати, опираючись на всю сукупність суспільних зв’язків людей, враховую­чи види поділу суспільної прані та їх соціальні інтереси і потреби. Вивчення моральної свідомості, усього розмаїття моральних явищ, які існують у суспільстві, допомагають конкретному аналізу розви­тку моралі, розумінню законів цього розвитку.

Поняттями «етика» і «мораль» визначають як поведінку і по­гляди окремої людини, так і взаємовідносини всередині колективу.

Моральна свідомість професіонала-юриста виявляється в понят­тях, переконаннях, оцінках, вчинках і оформляється в правилах по­ведінки, які можуть бути офіційно закріплені в службових докумен­тах, таких як, наприклад, Кодекс честі, Присяга, інструкції, накази. Водночас, до понять моральної свідомості включають також мора­льні почуття, емоції, в яких вони виражають своє ставлення до того або іншого вчинку чи суспільного явища.

У конкретних умовах праці і життя представників даної профе­сії основні моральні вимоги терплять ряд змін, модифікуються. Причому, якщо основою конкретних обов’язків представників різ­номанітних професій є загальні для усіх вимоги трудової моралі даного суспільства, то для юридичної професії велику значимість мають ті вимоги моралі, які дають специ­фічну характеристику моральним стосункам представників даного роду діяльності.

Мораль, як і будь-яке соціальне явище, обумовлена визначеними соціальними потребами суспільства, саме ними вона покликана до життя і буде існувати доти, доки ці соціальні погреби не зникнуть.

Однією з основних соціальних потреб, які обумовили виникнення моралі, була необхідність регулювати стосунки людей, встановити місце і цінність кожної особистості серед інших, допомогти людині визначити ста­новлення до себе, до оточуючих і до суспільства в цілому.

Моральні вимоги до юриста, які в найбільш загаль­ному вигляді відображають моральні зв’язки між людьми, між лю­диною і суспільством, виражаються моральними категоріями (справедливість, честь, гідність, мужність і т.д.). Мораль містить у собі і так звані моральні ідеали, тобто зразки поведінки, що роз­глядаються як найбільш бажані, розумні, корисні і можуть бути прикладом для інших.

Спочатку в поняття етики вкладали той же зміст, що й у мо­раль. В даний час про етику теж говорять як про сукупність норм, правил людської поведінки, що панують у визначеному суспільстві, класі, прийняті в якомусь конкретному соціальному середовищі або фаховій групі. Особливо часто вживають цей термін у значенні мо­рального кодексу діяльності і поведінки різноманітних фахових груп людей (лікарів, юристів, педагогів і т.д.). Поняття етики в практичній діяльності багатьох професій ототожнюється з поняттям моралі. В таких випадках по­няття «етичний» і «моральний» вживають як синоніми. А це ото­тожнення можливе лише тоді, коли з тексту очевидно, у якому зна­ченні вживається слово «етика», тому що етика, про що вже йшло­ся, – це наука, а мораль (моральність) – лише її об’єкт.

Говорячи про значення етики як науки про мораль, слід зазна­чити, що наука – це не тільки знання, а і свідомість. Знання склада­ють необхідний елемент моралі, але знання «у чистому вигляді» ще не складають мораль, вони повинні набрати моральної форми. Цю форму соціальні ідеї одержують у процесі морального виховання.