105. Інституційні основи зближення.

Передумови для процесу інтеграції України до ЄС були закладені підписанням 14 червня 1994 року Угоди про Партнерство та Співробітництво між Україною та ЄС (УПС). Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки. Таким чином, були створені інституційні рамки для політичного зближення України та ЄС та інтеграції української економіки до Внутрішнього ринку ЄС на основі адаптації українського законодавства до законодавства ЄС. Набуття чинності УПС 10 березня 1998 року поставило перед Україною питання створення необхідних правових та інституційних механізмів її імплементації. Додатковим важливим фактором слід також вважати активне зростання європейської самоідентифікації українського суспільства. Враховуючи ці чинники, українське керівництво прийняло основоположне політичне рішення про курс на європейську інтеграцію України. Це рішення було відображено у Стратегії інтеграції України до ЄС – програмному документі, ухваленому Указом Президента України 11 червня 1998 року.

106. Гармонізація горизонтальних та секторальних політик України та єс.

Інтеграція до ЄС є одним з пріоритетних напрямків зовн політики України. Гармонізація законодавства є на сьогодні об’єктивно необхідним кроком для підготовки до вступу у ЄС. Питання гармонізації політик розкриті у наступних документах – Порівняльний аналіз Порядку денного асоціації та попереднього Плану дій. Обидва документи є практичними інструментами співпраці, спрямованими на імплементацію основних положень базових договорів (у випадку Плану дій — попередньої Угоди про партнерство та співробітництво, у випадку ПДА — майбутньої Угоди про асоціацію) відносин між Україною та ЄС. Багато завдань ПДА дійсно відрізняються підкреслено інтеграційною спрямованістю, ніж у Плані дій (заходи щодо глибшої інтеграції транспортних та енергетичних мереж, забезпечення участі України у галузевих програмах та агентствах ЄС, імплементація Україною секторальних розділів acquis та, в цілому, більш високий ступень наближення законодавства України у різних сферах до європейських стандартів). Як План дій, так і ПДА містять перелік пріоритетних завдань для виконання укр стороною, що стосуються усіх ключових сфер інституційного розвитку України та її співробітництва з ЄС — політичний діалог, юстиція та внутрішні справи, ек та соц розвиток, торгівля, ринкові та регуляторні реформи, транспорт, енергетика, наука, культура та освіта.

107. Єврорегіональне співробітництво України та єс.

Сьогодні в більшості регіонів України розроблено відповідні програми, концепції, проекти, змістом яких є наближення до ЄС, активізації транскордонного співробітництва. Щодо семи пріоритетів спільної діяльності, визначених на 6-му засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (березень 2003 p.), належать такі: торгівля та інвестиції, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, енергетика, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до ЄС, охорона н/с. За укр законодавством єврорегіональне співробітництво може здійснюватися: – в межах створеного єврорегіону; – шляхом укладення угод про співробітництво в окремих сферах; – шляхом встановлення та розвитку взаємовигідних контрактів між окремими суб'єктами співробітництва. Найбільш ефективною формою єврорегіонального співробітництва стали єврорегіони. На державному кордоні України створено сім єврорегіонів – «Буг», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», «Карпатський», «Дніпро», «Слобожанщина», «Ярославна», які є організаційними формами співробітництва адміністративно-територіальних одиниць. До їх функціонування залучено 8 обл України — Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Одеську, Чернівецьку, Чернігівську та Харківську. На кордонах України з новими країнами членами ЄС діють чотири єврорегіони: «Карпатський євро регіон»: Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Україна; «Буг»: Польща, Білорусь, Україна; «Нижній Дунай»: Молдова, Румунія, Україна; «Верхній Прут»: Молдова, Румунія, Україна. На північно-східному кордоні діють три єврорегіони: «Дніпро»: Чернігівська область України, Брянська область Росії та Гомельська область Білорусі; «Слобожанщина»: Харківська область України, Белгородська обл Росії; «Ярославна»: Курська обл Росії та Сумська обл України. Єврорегіональне співробітництво виступає фактором соц-ек розвитку прикордонних територій, раціонального розміщення продуктивних сил та об’єктів інфраструктури, підвищення продуктивності праці та якості матеріального продукту і послуг.