45. Стратегія лідерства за витратами належить до групи:

а) корпоративних стратегій;

б) глобальних стратегій;

в) стратегій структурних підрозділів.

46. Процес визначення головних цілей міжнародної корпорації і ресурсів, необхідний для досягнення цих цілей та політики, спря- мованої на придбання та використання цих ресурсів, - це:

а) стратегічне планування;

б) стратегічний аналіз середовища;

в) оцінка стратегії.

47. Стратегія, яка здійснюється шляхом збільшення частки рий- ку або збільшення інтенсивності споживання товару (за раху- нок збільшення частоти покупок, кількості товару, що викори- стовується, нових можливостей використання товару), - це:

а) стратегія зростання;

б) стратегія розробки товару;

в) стратегія концентрації.

48. Стратегія, яка передбачає використання нових методів підвищення продуктивності, тотальне скорочення витрат, - це:

а) стратегія диференціювання;

б) стратегія лідерства за витратами;

в) стратегія фокусування.

49. Рішення, які спрямовані на переведення організації з одного стану в інший, називаються:

а) управлінські рішення;

б) тактичні рішення;

в) стратегічні рішення.

50. Процес прийняття рішень в міжнародній корпорації скла- дається з взаємопов'язаних основних етапів:

а) підготовка рішення - реалізація рішення;

б) підготовка рішення - прийняття рішення;

в) підготовка рішення - прийняття рішення - реалізація рішення;

51. До людських чинників, що впливають на раціональний про- цес прийняття рішень, відносять:

а) систему цінностей менеджерів та комунікаційні мож- ливості;

б) систему цінностей менеджерів, їх психологічні особли- вості, належність до певної культури;

в) систему цінностей менеджерів та їх психологічні особ- ливості.

52. Найважливішими рисами децентралізації в міжнародній корпорації є надання підрозділам можливості приймати рішення стосовно:

а) стратегії розвитку, тактики та послуг;

б) тактики розвитку та послуг;

в) стратегії розвитку, продукції, ринків, форм звітності, внутрішнього контролю.

53. Управлінське рішення — це:

а) результат аналізу суб'єктом управління (особою чи гру- пою осіб) інформації про стан системи, що керується, та визначення сукупності дій для ефективного розв'язан- ня або уникнення проблем з конкретною метою;

б) постанова, яка допомагає знайти відповіді стосовно будь-якої проблеми;

в) рішення, яке приймається на управлінському рівні.

54. Процес прийняття рішень складається з:

а) планування, координації і трансформації ідей;

б) ідентифікації проблем або можливостей та вибору оп- тимального рішення з їх подолання або використання;

в) визначення місії підприємства і напрямків діяльності.

55. Для виявлення проблем па етапі підготовки рішення зби- рається та аналізується інформація (яка має безпосереднє відно- шення до певного питання):

а) виключно внутрішня;

б) виключно зовнішня;

в) внутрішня і зовнішня інформація. _55?

56. Фінансова та ліцензійна діяльність і наукові дослідження - це сфери міжнародного бізнесу, в яких прийняття рішень пере- важно децентралізоване.

а) так; б) ні;

в) твердження правильне наполовину.

57. Етап безпосереднього прийняття рішення складається з:

а) виявлення обмежень, формування альтернатив, аналізу та оцінки варіантів, вибору одного варіанта;

б) виділення ресурсів, формування альтернатив, вибору од- ного варіанта;

в) виявлення проблем або можливостей, аналізу інформації, визначення цілей вирішення проблеми, вибору оптималь- ного варіанта.

58. Рівні, на яких приймаються рішення в міжнародних корпо- раціях, - це:

а) корпоративний, рівень структурних підрозділів, функціо- нальний рівень;

б) корпоративний, комунікаційний, функціональний;

в) корпоративний, структурний, комунікаційний.

59. На рівень прийняття рішень в міжнародній корпорації впли- вають наступні чинники:

а) ступінь важливості, сфера прийняття рішень, досяж- ність інформації, вид продукції, характер конкуренції, ком- петентність топ-менеджерів підрозділів;

б) чинник часу, людський чинник, корпоративна культура;

в) інформаційні процеси, аналіз інформації, ступінь важли- вості.

60. "Ефект масштабу" - це:

а) стандартизація продукції;

б) збільшення кількості робітників;

в) зменшення витрат ресурсів завдяки великому обсягу ви- робництва продукції (надання послуг).

61. Реінвестування коштів - це:

а) оптимальна кількість потенційно можливих проектів;

б) повторне інвестування прибутків в підприємство, в яко- му вони були отримані;

в) вилучення коштів.

62. Деінвестування являє собою:

а) процес вилучення коштів;

б) диверсифікацію виробництва;

в) розширення ринку.

63. При деінвестуванпі більш прийнятним є:

а) закриття підрозділу;

б) продаж підрозділу;

в) немає правильної відповіді.

64. Джерелами перетворень у міжнародних компаніях в інвес- тиційній сфері є:

а) невідповідність інтересів власників і керівників компанії у зв'язку з вибором різних напрямків розподілу прибутку;

б) протиріччя між державною економічною політикою й інтересами міжнародних компаній;

в) конфлікти між адміністрацією і найманими робітника- ми з приводу планування кар'єри.

65. Джерелами перетворень у міжнародних компаніях в рин- ковій сфері є:

а) невідповідність інтересів власників і керівників компанії у зв'язку з вибором різних напрямків розподілу прибутку;

б) протиріччя між державною економічною політикою й інтересами міжнародних компаній;

в) кризові явища в економіці країни.

66. Повну втрату платоспроможності міжнародної компанії передбачає:

а) криза ліквідності;

б) криза успіху;

в) криза стратегії.

67. Формою факторів організаційного розвитку міжнародних компаній є:

а) функціональні фактори;

б) формальні фактори;

- * ' , =- . ₅₅₅

в) довгострокові фактори.

68. До неформальних факторів організаційного розвитку між- народних компаній належать:

а) організаційна стратегія;

б) система управління;

в) міжгрупові відносини.

69. До критеріїв середньострокової ефективності організа- ційного розвитку міжнародних компаній відносяться наступні:

а) конкурентоспроможність;

б) продуктивність;

в) задоволеність споживачів.

70. Зміну організаційної стратегії міжнародної компанії перед- бачає:

а) переорієнтація;

б) реорганізація;

в) реструктуризація.

71. До особистих причин опору персоналу при організаційних нововведеннях у міжнародних компаніях належать:

а) небажання придбання непотрібних навичок і витрат сил на перенавчання;

б) небажання пристосовуватися до нового соціально-пси- хологічного клімату в колективі;

в) ворожість до осіб, що впроваджують нововведення.

72. Під організаційним розвитком системи (компанії) розумі- ється:

а) процес упорядкування складових господарської діяльності економічного агента;

б) перетворення різних частин організації для адаптації до змін у навколишньому середовищі;

в) упорядкування складових господарської діяльності еко- номічного агента.

73. Типом організаційних перетворень міжнародних компаній щодо системності є:

а) радикальні;

б) попереджуючі;

в) адаптаційні.

74. Організаційний розвиток міжнародного бізнесу базується на:

а) увазі вищого керівництва;

б) координації процесу перетворень;

в) невтручанні в неформальні компоненти.

75. Дайте визначення комплексу підсистем та елементів управ- ління та їх відносин, закономірно пов'язаних у єдине ціле, що роз- межовують сфери управління персоналом на різних рівнях:

а) система управління персоналом;

б) система управління міжнародними корпораціями;

в) структура управління людськими ресурсами.

76. Необхідною умовою ефективного управління персоналом у міжнародній корпорації є:

а) розуміння співробітниками цілей організації та засобів їх досягнення;

б) зростання значення суб'єктивного фактора на вироб- ництві;

в) зростання значення об'єктивного фактора на вироб- ництві.

77. Найважливішою метою менеджменту персоналу є:

а) підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного співробітника;

б) підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного співробітника, що являє собою вміння використовувати свої навички у будь-якій галузі вироб- ничого комплексу держави;

в) підвищення ефективності використання особистісного потенціалу кожного співробітника, що являє собою ком- плексну характеристику здатності працівника висту- пати в ролі активного суб'єкта виробничої діяльності.

78. Закінчіть визначення: кадрова політика - це система по- глядів, вимог, принципів, що визначають основні напрямки, форми і методи:

а) діяльності компанії;

^^ї^^^^^^^^^ 557

б) роботи з персоналом;

в) адаптації персоналу у компанії.

79. Усі фактори, які формують кадрову політику міжнарод- них корпорацій, поділяються на:

а) кадрові та політичні;

б) інституціональні та функціональні;

в) зовнішні та внутрішні.

80. Розробка заходів і прогнозування параметрів кадрової полі- тики на певну перспективу відповідно до мети і завдань роботи з персоналом і зі стратегією розвитку компанії в цілому - це:

а) кадрова тактика;

б) кадрова стратегія;

в) кадрове планування.

81. Метою атестації персоналу є:

а) вирішення проблеми наявності потрібних кадрів;

б) перевірка відповідності знань працівника у конкретній економічній ситуації;

в) виявлення сильних і слабких сторін кожного працівника.

82. Основною метою складання фінансової звітності є:

а) отримання інформації від основних конкурентів;

б) надання інформації про стан, результати діяльності і рух коштів корпорації, необхідної широкому колу користу- вачів для прийняття ними управлінських рішень;

в) розподіл різних напрямків діяльності корпорації.

83. Головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан колишнії для усіх зацікавлених користувачів є:

а) звіт про прибутки і збитки;

б) бухгалтерський баланс;

в) звіт про власний капітал.

84. Стаття бухгалтерського балансу міжнародної компанії, що належить до активних, — це:

а) оборотні активи;

б) капітал та резерви;

в) доходи майбутніх періодів.

85. До пасивних статей бухгалтерського балансу міжнарод- ної компанії належить така як:

а) основні кошти;

б) прибуток фінансового року;

в) оборотні активи.

86. Рівень, на якому може існувати система зовнішнього фінан- сового контролю міжнародних комерційних організацій, - це:

а) аудиторський;

б) фірмовий;

в) внутрішньокорпораційний.

87. Незалежно від особливостей в складанні звітності в різних країнах, міжнародна корпорація повинна надавати:

а) баланс, звіт про прибуток і примітки до них;

б) баланс, звіт про власний капітал, звіт про прибуток;

в) звіт про прибутки і збитки, звіт про власний капітал і примітки до них.

88. Поняття "фінансовий контроль" в рамках міжнародної корпорації — це:

а) функція вищого керівництва компанії, що пов'язана з ре- гулюванням фінансових потоків в межах цієї компанії;

б) функція фінансів, метою якої є розкриття відхилень від прийнятих стандартів законності і ефективності уп- равління фінансовими ресурсами;

в) функція державних органів країни, де функціонують між- народні корпорації, що покликана регулювати законність діяльності цієї компанії.

89. Уся фінансова звітність міжнародної корпорації має скла- датися виходячи з:

а) кількісних характеристик діяльності корпорації;

б) відносних показників функціонування підприємства;

в) якісних характеристик облікової інформації.

90. Фінансові зобов 'язання компанії - це:

а) обсяг її дебіторської заборгованості;

б) обсяг банківських кредитів;

в) обсяг її кредиторської заборгованості.

91. Цінні папери - це:

а) зворотні активи;

б) дебіторська заборгованість;

в) нематеріальні активи.

92. Основне призначення звіту про зміни у власному капіталі - це:

а) відображення збитків або прибутку, що визначається як зміни в капіталі;

б) відображення зменшення або збільшення власного капі- талу;

в) відображення розподілу дивідендів між акціонерами.

93. Ціллю фінансової звітності є:

а) надання інформації про результати діяльності корпо- рації;

б) своєчасна сплата податків;

в) падання інформації про комерційну таємницю корпорації.