Тема 6. Забезпечення усталеного функціонального операційної системи

1.Ознаки стабільного функціонування операційної системи

2.«Тверді» та «м’які» чинники забезпечення усталеного функціонування ос.

3.Системи забезпечення усталеного функціонування ос.

Ознаки стабільного функціонування операційної системи:

-досягнення планових показників діяльності

-відсутність відхилень від нормативного режиму функціонування

-спроможність менеджерів організації утримувати під контролем вплив зовнішніх факторів

регулятори операційної діяльності організаційно-правового характеру:

• системна стандартизація

• системна сертифікація

• ліцензування

• метрологія та забезпечення єдності вимірювань

• правові норми охорони навколишнього середовища

• економіко-правові регулятори виробництва (державне регулювання цін на продукцію, податкова діяльність тощо)

• правила обліку витрат і калькулювання собівартості

виробнича інфраструктура – комплекс обслуговуючих допоміжних виробництв, що забезпечують основний операційний процес сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, оснащенням, а також підтримують технологічне та енергетичне обладнання в робочому стані.

Комплекс цих робіт складає зміст технічного обслуговування виробництва

Скал підрозділів технічного обслуговування (виробничої інфраструктури)

• ремонтне господарство

• енергетичне господарство

• інструментальне господарство

• транспортне

• постачальницько-складське

склад та масштаби цих підрозділів залежать від:

• особливостей основного виробництва

• типу та розміру підприємства

• його виробничих зв’язків із зовнішнім і внутрішнім середовищем

ендогенні (внутрішнього походження) чинники організаційної ефективності.

“hard” – чинники, що включають матеріальне, технічне, енергетичне, просторове забезпечення усталеного функціонування ОС

“soft” – чинники, що включають кадрове, інформаційне та організаційно-управлінське забезпечення усталеного функціонування ОС

Основна операційна ціль компанії – підвищення виручки при зниженні запасів і операційних витрат.

Види запасів:

• виробничі запаси

• запаси незавершеного виробництва

• запаси готової продукції

види виробничих запасів:

• поточний запас

• резервний запас

• підготовчий запас

• сезонний запас

мета створення запасів полягає в утворенні певного буфера між послідовними поставками матеріалів для виключення необхідності безперервних поставок.

Проблема управління запасами підтримувати рівні матеріальних запасів достатньо високими, щоб процес виробництва залишався безперервним, і водночас – достатньо невеликими, щоб звести витрати до мінімуму.

Моделі управління запасами в системах з незалежним попитом.

Рішення, що приймаються в процесі управління запасами, впливають на чотири види виробничих витрат:

-вартість товарів, які закуповуються

-витрати на оформлення замовлення

-витрати на зберігання матеріально-технічних запасів

-витрати, що викликані відсутністю запасів

модель оптимального розміру замовлення

залежність між витратами на зберігання і витратами на доставку та оформлення замовлення

розрахунок оптимального розміру замовлення

Qopt=√(2DS/H)

Qopt – оптимальна кількість одиниць на замовлення

D – загальний попит на певну статтю матеріальних ресурсів

S – витрати оформлення на кожне замовлення

H – витрати зберігання або поточні витрати на одиницю на рік

Моделі управління запасами:

@фіксований обсяг (фіксовані наступні параметри – обсяг замовлення, точка поновлення замовлення, страховий запас)

@фіксований час (фіксовані параметри – час, максимальний обсяг замовлення)

АВС-аналіз запасів

А - 80% запасів складають 15% найменувань

В - 15% запасів складають 30-35% найменувань

С - 5% запасів складають 45-50% найменувань

Політика, що базується на АВС-аналізі:

*закупівля ресурсів категорії А у більш надійних постачальників ресурсів ніж по категорії С

*асортимент продукції категорії А в протилежність категоріям В і С повинні підлягати більш ретельному фізичному контролю складування і, за можливістю, мають зберігатись в більш надійних місцях, точність запасів щодо розходу найменувань виробів категорії А повинна підлягати більш частим перевіркам

*прогнози потреби в ресурсах категорії А – повинно проводитись більш ретельно, ніж в інших ресурсах.

Комплексні системи управління ланцюгом «постачання-виробництво-збут» (MRP-JIT)

В основу систем MRP і JIT покладено два протилежні принципи організації виробництва:

- МРП є виштовхуючою - JIT витягуюча

MRP-1 (material requirements planning) – методологія планування потреби в матеріалах, що являє собою комп’ютерну програму, яка дозволяє оптимально регулювати постачання комплектуючих у виробничий процес, контролюючи запаси на складі і сам технологію виробництва

Результат:

-оптимізується час надходження кожного матеріалу в ОС

-знижується рівень складських запасів

-знижуються витрати на ведення виробничого обліку

MRP-2 (manufactory resource planning) – трансформована і вдосконалена система МРП-1, що була створена для ефективного планування всіх ресурсів виробничого підприємства (в т.ч. фінансових і кадрових)

Дозволяє планувати всю комерційну діяльність сучасного підприємства, в т.ч. фінансові витрати на проекти відновлення устаткування й інвестиції в виробництво.

Аналог – система бізнес-планування ERP (enterprise requirements planning)

Чим визначається успішність системи MRP-2

@точність визначення потреб клієнтів – введення замовлень і прогнозування

@точність визначення специфікацій і технологічного маршруту

@точність і актуальність інформації про наявність матеріалів

@точність визначення термінів поставки і виробництва

недоліки системи MRP-2

-робота кожного підрозділу здійснюється відокремлено

-дефекти залишаються прихованими поки до них не дійде черга обробки на наступних етапах

-обладнання часто зайнято виробництвом непотрібних речей, а відповідно є недоступним для термінового виконання нових замовлень

система CANBAN – є практичною реалізацією системи JIT і MRP, і слугує механізмом організації виробництва необхідної продукції у визначений час і в необхідній кількості певної номенклатури.

Принциповою відмінністю системи є те, що вона не має закінченого плану і графіка роботи, працює при мінімальних заділах незавершеного виробництва і значно прискорює оборотність капіталу.

У системі використовуються такі види карток:

• картка відбору

• Картка виробничих замовлень

• CANBAN-експрес

• CANBAN надзвичайного стану

• наряд-замовлення

• наскрізна картка CANBAN

• загальна картка CANBAN

• бірка

для реалізації принципу «точно в час» необхідно дотримуватись таких правил:

• подальша виробнича стадія має «витягувати» необхідні вироби з попередньої у необхідній кількості й у визначений час

• на кожній дільниці виготовляють лише таку кількість виробів, яку «витягує» подальша дільниця

• бракована продукція не повинна надходити на подальші дільниці

• кількість карток повинна бути мінімальною