5. Страхування майна фізичних осіб

Страхування будівель. До переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі ті, під заставу яких страхувальник отримав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо).

При цьому страхувальник має право використати вибіркове страхування. Винятком із переліку об'єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває.

Відповідальність страховика зі страхування будівель полягає у відшкодування збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід ґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні вади будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном на 1 рік або на кілька місяців.

Під час укладання договору страхування будівель насамперед важливо визначити їхню вартість (страхову оцінку). На її підставі визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або ушкодження будівель - розмір збитку та страхового відшкодування.

В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка). Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність.

Страхові платежі визначаються за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок. Сплата можлива готівкою – представникові страховика або безготівково – через бухгалтерію підприємства, де працює страхувальник.

Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика – у разі безготівкового розрахунку.

Дія договору страхування припиняється через такий термін, на який його було укладено, у день, що передує числу, із якого договір набрав чинності. Водночас припиняється дія додаткового договору.

Передбачається також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права власності у разі продажу або дарування будівель та ін.). Тоді, якщо в період страхування не було страхового випадку, страхувальникові повертається частина сплаченого платежу:

СП = СП₁ – СП₁ х К₁ , (6.3)

де СП – премія, що підлягає поверненню у випадку дострокового розірвання договору страхування;

СП₁ – сплачена страхова премія;

К₁ – коефіцієнт, який враховує пропорційність терміну страхування та частку витрат на ведення справи.

У випадку збільшення страхової суми страхувальник сплачує додаткову страхову премію, величину якої можна обчислити за формулою:

ДП = (СП₂ – СП₁) х , (6.4)

де ДП – додаткова страхова премія;

СП₁ – премія, що визначена за меншою страховою сумою;

СП₂ – премія, що визначена за більшою страховою сумою;

Т – кількість місяців, що залишилась до закінчення терміну страхування від моменту збільшення страхової суми.

При зменшенні страхової суми страхувальник має право на повернення частки надмірно сплаченої страхової премії, величина якої розраховується за формулою:

ЧП = СП₁ х К₂ - СП₂ х К₁, (6.5)

де, ЧП – частина страхової премії, що підлягає поверненню страхувальникові у випадку зменшення страхової суми;

СП₁ – страхова премія, що обчислена за більшою страховою сумою;

СП₂ – страхова премія, що обчислена за меншою страховою сумою;

К₁ та К ₂ – відповідні коефіцієнти, що враховують пропорційність терміну страхування та витрати на ведення справи залежно від моменту зменшення страхової суми.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі настання страхового випадку страхувальникові буде відшкодовано збиток. Методика визначення збитку залежить від ступеня знищення або пошкодження будівлі. У випадку повного знищення нерухомого майна збиток дорівнює його дійсній вартості з урахуванням витрат на рятування, а у випадку часткового пошкодження - величина збитку підраховується на основі вартості відновлювальних робіт.

Страхування домашніх тварин. Страхування тварин – вид майнового страхування, який забезпечує захист власником на випадок загибелі тварин. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин.

Характер страхування спричинює низку обов'язкових вимог до укладання договорів. 1) Визначається об'єкт страхування, це можуть бути здорові тварини (з певними віковими обмеженнями): велика рогата худоба, коні – віком від 1 місяця; свині - від 6 місяців; мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки – від одного року; хутрові звірі: нутрії, кролі – із 45 – денного віку; собаки – від 6 місяців до 10 – 12 років; бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги, хом'яки; - екзотичні тварини, мавпи, змії та ін.

На страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошено карантин (крім тварин тих видів, які до цього захворювання не сприйнятливі).

2) Такі тварини, як собаки, приймаються на страхування, якщо вони зареєстровані у спілці собаководів-аматорів, Українському товаристві мисливців і рибалок або в товаристві сприяння обороні України, бджолосім'ї – після перевірки ветеринарно – санітарного паспорта пасіки.

3) Власники тварин зобов'язані суворо дотримуватись установлених у цій місцевості рекомендацій, щодо догляду за тваринами, їх годівлі і утримання, а також ужити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель. Якщо у господарстві не дотримують зазначених умов, договір страхування не укладається.

Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна поділити на чотири групи.

1) Страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха, нещасних випадків.

2) Страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована через нещасний випадок і це робить неможливим подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за розпорядженням спеціальної ветеринарної служби) пов'язаний із ужиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

3) Страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, отриманої внаслідок нещасного випадку.

4) Страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника зазвичай терміном на 1 рік, з обов'язковим оглядом тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин цього виду. Якщо в господарстві є тварини різних видів, наприклад, за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид.

Страховий захист тварин обмежується територією, обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві. Якщо тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова оцінка має бути однаковою.

Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівково через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страховика в установі банку.

У разі настання страхового випадку збитки розраховуються на кожну тварину. Й у випадку загибелі чи викрадення дорівнюють її дійсній вартості, у випадку захворювання – вартості лікування, вимушеного забою – дійсній вартості за вирахуванням для деяких видів тварин вартості придатних для реалізації м'яса та шкіри. Якщо причиною вимушеного забою є інфекційне захворювання, то збиток дорівнює дійсній вартості.

Правила страхування домашніх тварин передбачають організацію страхового забезпечення за системою „першого ризику”. Це означає, що збитки страхова компанія відшкодовує повністю , але не більше страхової суми. У випадку, якщо величина збитку перевищує страхову суму, то утворюється недовідшкодована різниця, що називається „другим ризиком” (франшизою, власним утриманням страхувальника).