1.Теоретична характеристика ризику. Класифікація ризиків

Ризик – це ймовірність настання небажаної події та ймовірність збитків пов’язаних з цією подією.

Збитки можуть мати подвійний характер:

1. прямі матеріальні втрати;

2. внаслідок недоотримання доходів виникає втрачена фінансова користь

Тому ризик – це ймовірність зазнати як прямих матеріальних втрат, так і втрат очікуваної фінансової користі внаслідок настання випадкової події щодо майнового інтересу членів суспільства.

Методичні підходи до вимірювання ризиків охоплюють три види ймовірності:

1. ймовірність математична;

2. ймовірність статистична;

3. ймовірність експертна.

Математична ймовірність – є найбільш точною і найбільш складною в розрахунках. Визначається вона відношенням кількості ситуацій при яких випадок настав до кількості ситуацій при яких можлива поява такого випадку за умови, що всі випадки є взаємонезалежними і можуть настати з однаковою ймовірністю.

Статистична ймовірність є менш точною, базується на законі великих чисел і найбільш часто використовується в економічних розрахунках. Визначається як відношення кількості випадків певного виду до загальної кількості подібних випадків.

Експертна ймовірність базується на особистих відчуттях, знаннях та практичному досвіді

З метою управління ризиками використовують їх класифікацію за такими ознаками:

1. За сферою походження:

• природні (мають статичний характер);

• антропогенні (мають динамічний характер);

• техногенні (сукупна взаємодія людини і природи)

2. За критерієм субстанції, що виступає носієм ризику розрізняють:

• майнові ризики;

• особисті ризики. Найбільш складно передбачуваними є особисті ризики.

2. За сферою діяльності людини розрізняють ризики:

• політичні,

• економічні,

• транспортні та інші.

3. За критерієм величини розрізняють: катастрофічні, великі, середні, малі, незначні ризики.

4. За критерієм можливих наслідків ризики поділяються на чисті і спекулятивні.

Наслідком спекулятивного ризику може бути як прибуток та к і збиток. Такі ризики не покриваються страховим захистом.

Наслідком чистих (страхових) ризиків є або збиток або його відсутність. Крім того цей ризик повинне відповідати ряду критеріїв:

1. критерій випадковості;

2. критерій вимірювання в грошових одиницях;

3. критерій однозначності;

4. оцінка ризику повинна бути достатньою для накопичення страхового фонду;

5. критерій незалежності (відсутність кумуляції ризиків);

6. критерій величини.

2.Сутність і основні завдання актуарних розрахунків у страхуванні

В діяльності страхових компаній процес оцінки ризиків та управління ними базується на актуарних розрахунках.

Актуарні розрахунки – це система математичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. процес визначення витрат, необхідних для проведення страхування. За їх допомогою визначається собівартість та вартість страхової послуги, а також частка кожного страхувальника у формуванні страхового фонду.

Форма для визначення ціни страхової послуги називається актуарною калькуляцією.

За допомогою актуарних розрахунків розв’язуються такі завдання:

1. Дослідження та групування ризиків, як за окремими об’єктами, так і в цілому за страховою сукупністю.

2. Визначення ймовірності настання страхових випадків та міри складності понесених збитків як за окремими групами ризиків, так і в цілому за страховою сукупністю.

3. Визначення необхідного розміру страхового фонду.

4. Визначення витрат на ведення справи.

5. Дослідження норми доходності на інвестований капітал та визначення тенденцій її зміни.

Актурні розрахунки класифікуються за певними ознаками:

1. За галузями страхування розрізняють:

а) актуарні розрахунки в майновому страхуванні;

б) актуарні розрахунки в особистому страхуванні;

в) актуарні розрахунки в страхуванні відповідальності.

2. В залежності від часу складання розрізняють:

а) планові;

б) фактичні.

Фактичні актуарні розрахунки корегують страховий тариф на підставі зібраної страхової статистики.

3. За територією дії:

а) місцеві актуарні розрахунки;

б) регіональні актуарні розрахунки;

в) розрахунки, що використовуються на рівні національного страхового ринку.