1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

2. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

1. Згідно ч.1 статті, що коментується, єдиною правовою підставою здійснення перевезення вантажів, пасажирів і багажу є договір перевезення, що повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом. Цивільний Кодекс ( далі ЦК) встановлює для пасажирських перевезень поряд з загальними нормами ряд спеціальних правил.

У ст..6 Закону України „Про транспорт” закріплені основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів та багажу здійснюється авіаційними підприємствами, якщо це передбачено їхніми статутами.

Загальні норми, що регламентують відносини, які виникають між перевізниками, з одного боку, і пасажирами з іншого боку передбачені ЦК. Крім того існують багато, двосторонні міжнародні угоди, яки стосуються окремих видів перевезення, див. розділ 2 Довідника, спеціальні закони, нормативні акти, правила, які більш детально передбачають умови здійснення перевезення пасажирів та багажу, та відповідальність сторін за цими перевезеннями. Зокрема в авіаційному транспорті діє Повітряний Кодекс України від 04.05. 1944 р. (далі (ПКУ). Основні положення якого щодо перевезень пасажирів розглянуті в попередньому параграфі.

2. Правила перевезень є важливим джерелом транспортного права. У розвиток і доповнення транспортних статутів і кодексів вони містять як положення загального характеру, так і спеціальні правила. Як правило окремо видаються правила перевезення пасажирів та правила перевезення вантажу. В Україні діють правила перевезення пасажирів авіаційним транспортом виданих наказом Міністерства транспорту України – „Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу”. Наказ Міністерства транспорту України від 25 липня 2003 року N 568 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 р. за N 755/8076. Основні положення цього наказу щодо перевезень пасажирів будуть розглянуті в наступних параграфах.

Стаття 910. Договір перевезення пасажира та багажу

1. За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення.

2. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

1. Договір перевезення пасажира укладається усно (при попередньому продажу квитків) або шляхом здійснення конклюдентних дій (подача міського транспорту до зупинки, посадка пасажира). Доказом укладення договору є пасажирський квіток. Його однак не можна розглядати як письмову форму договору, оскільки він не підписується сторонами.

Договір перевезення пасажира та багажу посвідчується відповідно квитком і багажною квитанцією.

В „Правилах повітряних перевезень пасажирів та багажу„ в Стат. 6. Квиток, визначено в п. 6.1. Договір перевезення, в п. 6.6. Послідовність польотних купонів, в п. 6.7. Клас обслуговування, в п. 6.8. Абревіатури щодо кодів авіаперевізника.

2. При здаванні пасажиром багажу до перевезення ( речі, що належать особисто пасажиру) зміст договору пасажирського перевезення доповнюється умовами перевезення багажу, що у транспортному праві докладно регламентується.

Виданий у посвідчення договору пасажирського перевезення квиток на повітряному транспорті в інтересах безпеки традиційно є іменним, що пов’язано з обов’язковим пасажирським страхуванням від нещасних випадків на транспорті.. Заміна призвіща у квитку не допускається. Про це зокрема сказано в „Правилах повітряних перевезень пасажирів та багажу„ в п. 6.2. Утрачений або зіпсований квиток та в п. 6.3. Заборона передачі квитка,

Зокрема в „Правилах повітряних перевезень пасажирів та багажу в визначено в п.6.4. Термін чинності квитка та в.п.6.5. Продовження терміну чинності квитка.

Відновлення квитка та багажної квитанції в разі втрати квитка або багажної квитанції в авіаційному транспорті здійснюється авіакомпаніями за встановленими в кожній авіакомпанії правилами.

Стаття 911. Права пасажира

1. Пасажир має право:

1. одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2. провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;

3. купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4. перевозити з собою безоплатну ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

5. зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби – на весь час хвороби;

6. відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка – залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

7. отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

2. Пасажир може мати також інші права, встановлені цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно пп.1-2. перелік прав, передбачений статтею, що коментується, не є вичерпаним.

Права пасажира визначені в Міжнародних угодах, зокрема в Варшавській системі Міжнародних угод, витяги з яких авіакомпанії, як правило, друкують на обкладинці авіаційного квитка.

Стаття 912. Договір чартеру (фрахтування)

1. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

2. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

1. Стаття, що коментується дає в ч. 1 традиційне для транспортного права визначення договору щодо фрахтування, що іменується також чартером. Договір щодо фрахтування широко застосовується при водних і повітряних перевезеннях. Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети , якщо це не суперечить чинному законодавству (ст.61 ПКУ).

Чартерне перевезення та деякі положення щодо організації такого перевезення на авіаційному транспорті визначено у Статті 20. Чартерні перевезення „Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу„.

Стаття 913. Перевезення у прямому змішаному сполученні