Пропорції

Пропорції - співвідношення частин одягу між собою і фігурою людини. Слово «пропорція» увів Цицерон у ІV ст. до н.е. Під пропорцією розуміють зв'язок, що з'єднує усередині складного цілого складові його частини, тобто рух від одного розміру до іншого. За допомогою пропорцій можна подовжити чи укоротити фігуру, зробити її легкою чи приосадкуватою, важкою. Головна роль при цьому належить лінії талії. При завищеній лінії талії фігура здається вищою, при заниженій приосадкуватою. Пропорції можуть бути простими й ірраціональними. Більш складної є ірраціональна - тип пропорції, що грунтується на непорівнянному співвідношенні величин. Досягається це геометричною побудовою Наприклад, співвідношення сторони квадрата до його діагоналі.

Сама гармонічна і раціональна пропорція – „золотий перетин”. Основний принцип в античній скульптурі, архітектурі Леонардо да Вінчі назвав „золотим перетином”, що є каноном мистецтва і законом краси.

„Золотий перетин” - такий розподіл цілого на дві нерівні частини, при якому менша відноситься до більшого, як більша до цілого.

Прямо з пропорціональністю зв'язаний композиційний засіб - масштабність. Правильно знайдена масштабність відповідно до маси костюма, розміру тіла людини, може не тільки підкреслити красу, але і сховати недоліки. Угадана масштабність форми костюма, його членування щодо фігури людини (вертикальне, горизонтальне, діагональне) робить її витонченою, стрункою, а неправильна часто приводить до того, що костюм, деталі його форми (манжети, кишені, коміри) роблять фігуру візуально більш важкою.

Ритм

Ритм - закономірне чергування відчутних (порівнянних) елементів: малюнків, колориту (кольору), деталей, обробки. Характерна повторюваність елементів і інтервалів між ними. Ритм у костюмі буває трьох видів:

- змінюється величина елементів, що чергуються, при збереженні інтервалів між ними;

- величина елементів, що чергують, зберігається при зміні інтервалів між ними;

- змінюється і величина чергування елементів і інтервалів між ними.

У мистецтві два види ритмічних закономірностей:

1. відносно стійкий - регулярний, канонізований (музика, поезія, танець);

2. перемінний ритм художня проза, театр, кіно.

Перехідні форми, білий вірш, ритмічна проза, пантоміма.

Види ритму:

1. прямий рівномірний - однакові елементи чергуються з однаковою послідовністю;

2. пропорційно-послідовний - яке пропорційно зменшується, пропорційно зростає (оборки на спідниці);

3. променевий елементи розходяться променями (драпірування на горловині);

4. плавний безперервний (оборки, ґудзика);

5. складний - сполучить у собі кілька ритмів (застібка може мати прямий ритм, а рукав - променевої).

Ритмічна побудова моделі може бути заснована на симетрії чи асиметрії.

Основні частини форми одягу зв'язані між собою. Основними частинами в силуеті є: у фронтальному - стан і рукав, у профільному - перед і спинка. Цей зв'язок заснований на тотожності, нюансі і контрасті.

Тотожність - повна подібність однорідних елементів форми (закруглені лацкани і кишені, розкльошені рукави і штани).

Нюанс - відношення однорідних елементів форми, наближених по подібності. Подібність виражається сильніше, ніж розходження (прямої жакет, спідниця, трохи розкльошена до низу).

Контраст - відношення, побудоване на протиставленні порівняльних однорідних елементів форми (великі кишені і маленький комір).