Моніторинг водних об’єктів

Гідросфера є природним акумулятором більшості забруднювальних речовин, які поступають в атмосферу або в літосферу. Це зв’язано з великою розчинною здатністю води, з кругообігом води у природі, а також із тим, що водойми є кінцевим пунктом на шляху руху різних стічних вод.

Присутність забруднювальних речовин у водному середовищі впливає на життєдіяльність окремих живих організмів і на функціонування всієї водної системи.

Вплив забруднювачів на природні водойми різний. Теплове забруднення спричиняє інтенсифікацію процесів життєдіяльності водних організмів, що порушує рівновагу екосистеми. Мінеральні солі небезпечні для одноклітинних організмів, що обмінюються із зовнішнім середовищем осмотично. Завислі частинки зменшують прозорість води, знижують фотосинтез водних рослин і аерацію водного середовища, замулюють дно в зонах з малою швидкістю течії, спричиняють несприятливий вплив на життєдіяльність водних організмів-фільтраторів. На завислих частинках можуть сорбуватися різні забруднювальні речовини; осідаючи на дно, вони можуть стати джерелом повторного забруднення води.

Забруднення вод важкими металами спричинює не тільки екологічну шкідливість, але й значний економічний збиток. Джерелами забруднення води важкими металами є гальванічні цехи, підприємства гірничовидобувної промисловості, чорної і кольорової металургії.

При забрудненні води нафтопродуктами на поверхні води утворюється плівка, яка перешкоджає газообміну води з атмосферою. Крім цього, самі нафтопродукти акумулюються у водних організмах. Основними джерелами забруднення вод нафтопродуктами є водний транспорт і поверхневий стік із місцевих територій.

Органічні речовини-фарбники, феноли, поверхнево активні речовини (ПАР), діоксини,пестициди та ін. утворюють небезпеку виникнення токсикологічної ситуації у водоймі.

У воду можуть потрапити нерозчинні забруднювальні речовини. Але вони здатні реагувати з іншими хімічними з’єднаннями, утворюючи кінцеві продукти, що накопичуються у біологічних об’єктах (планктоні, рибах та ін.) і через харчовий ланцюг потрапляють в організм людини. При виборі місця відбору проби води враховуються всі обставини, що можуть вплинути на склад відібраної проби.

Розрізняють дві основні проби: разову і середню. Разову пробу отримують шляхом відбору потрібного об’єму води за один раз. Середня проба отримується змішуванням рівних об’ємів проб, що відібрані через рівні проміжки часу. Середня проба тим точніша, чим менші інтервали між окремо відібраними пробами, що її складають.

Воду для аналізу відбирають у чистий посуд, який попередньо 2-3 рази споліскують досліджуваною водою. Із відкритих водойм проби відбираються у фарватері річки з глибини 50 см. Пляшку з вантажем опускають на глибину, після чого відкривають пробку.

Для цієї мети краще використовувати спеціальні прилади-батометри, які дозволяють використовувати посуд різної форми і ємності. Батометр складається із затискача, що щільно охоплює посуд, і пристосування для відкривання пробки на необхідній глибині.

Якщо проба стоїть тривалий час, то можуть виникнути суттєві зміни в її складі. Тому, якщо не можна почати виконувати аналіз води відразу після відбору, або через 12 годин після відбору, її консервують для стабілізації хімічного складу.

Виділяють 3 групи показників, що визначають якість води:

• показники, що характеризують органолептичні властивості;

• показники, що характеризують фізичний і хімічний склад води;

• показники, що характеризують епідемічну безпеку води (бактеріологічні показники).