Лабораторна робота №2 Визначення органолептичних показників води

Мета роботи: визначення показників, що характеризують органолептичні властивості води (прозорість, осад, колір, плівка, запах, смак і присмак).

Завдання:

1. Вивчити визначення прозорості і осаду води.

2. Вивчити визначення колірності води.

3. Вивчити визначення запаху, смаку і присмаку води.

4. Підготувати практичні рекомендації щодо можливості використання аналізованої води і засобів її очистки.

2.1. Лабораторне приладдя, реактиви, матеріали

Термометр; циліндр з плоским дном; шрифт з висотою літер 2 мм і товщиною ліній літер – 0,5 мм; лінійка; фотометр лабораторний ЛМФ– 72.М; циліндр на 100 мл; мірні колби на 1 л; дистильована вода; проби води з різних джерел; біхромат калію (K₂Cr₂O₇); сульфат кобальту (СоSO₄ ∙ 7H₂O); концентрована сірчана кислота (H₂SO₄); піпетки мірні на 25 мл; колби мірні місткістю 20, 100 і 1000 мл; кювети довжиною 50-100 мм; конічна колба місткістю 200мл; електрична плита.

2.2. Теоретичні відомості

Органолептичні показники визначаються за допомогою органів чуття людини і включають: прозорість, мутність, колір, забарвлення, запах, смак.

Прозорість і каламутність характеризують наявність у воді завислих нерозчинних забруднень(частинок піску, глини, мулу, планктону, водоростей тощо).

Ступінь прозорості виражається висотою стовпа рідини в сантиметрах, через який чітко видно спеціальний шрифт. Прозорістю не менше 30 см повинні володіти води, які подаються для питтєвого водозабезпечення без освітлення. Річкові води можуть мати прозорість 25 см. Зменшення прозорості природних вод свідчить про їх забруднення.

Колір води зумовлений присутністю у воді гумусових і дубильних речовин, білкових й вуглеводневих сполук, жиру, органічних кислот та інших органічних сполук, які входять до складу живих і рослинних організмів, що містяться у воді, і що є продуктами їхньої життєдіяльності або розпаду. Колір природних вод зумовлений також наявністю гумусових речовин. Одиниця виміру колірності – градус.

Висока колірність води погіршує її органолептичні властивості і негативно впливає на розвиток водної рослинності і живих організмів через зниження концентрації розчиненого кисню у водоймі, який витрачається на окиснення сполук заліза і гумусових речовин. Гранично допустиме значення колірності для питної води складає 20⁰. Ця вода вважається безколірною.

Колір встановлюється візуально. Він вимірюється в умовних градусах,що визначаються порівнянням зі стандартними розчинами хромово-кобальтової шкали й характеризується як бурий, сірий, коричневий та ін.

Колірність води більш точно можна визначити на фотометрі, що реалізує фотометричний метод аналізу. Фотометричний метод базується на зміні поглинання світлового потоку, який проходить через розчин. Концентрація забарвленого компонента в певному діапазоні значень інтенсивності забарвлення має лінійну залежність від її насиченості. Збільшення інтенсивності забарвлення означає більш високу концентрацію досліджуваного компонента. Ця залежність виражена основним законом світлопоглинання Бугера-Ламберта-Бера.

Поглинання світла характеризується оптичною густиною D:

D = lg(I₀/I), (2.1)

де I₀ – інтенсивність падаючого світлового потоку;

I – інтенсивність світлового потоку, що пройшов через забарвлений розчин.

Згідно з законом оптична густина розчину прямо пропорційна концентрації розчиненої речовини при постійній товщині шару розчину:

Lg(I₀/I)= К ∙ С, (2.2)

де К – коефіцієнт пропорційності;

С – концентрація розчиненої речовини, моль/л.

Для визначення колірності води використовується фотометр лабораторний ЛМФ-72.М.1. Колірність води визначається при довжині хвилі λ=400нм.

Смак і запах природних вод можуть бути природного або штучного походження. Розрізняють чотири основні смаки води: солоний, гіркий, солодкий, кислий. Відтінки смакових відчуттів, що складаються з основних, називають присмаками. Солоний смак води звичайно зумовлений присутністю хлориду натрію; гіркий – сульфату магнію; кислий смак у більшості випадків пояснюється надлишком розчиненої вуглекислоти (мінеральні солі); залізний присмак надають воді солі заліза; лужний – поташ, сода, їдкі луги; в’яжучий – сульфат кальцію, сіль Мангану.

До запахів природного джерела відносять землистий, рибний, гнильний, сірководневий, ароматичний, болотний, глинистий, невизначений. До запахів штучного походження відносять хлорний, камфорний, аптечний, фенольний, хлорофенольний, запах нафтопродуктів.

Інтенсивність і характер запахів і присмаків води на сьогодні визначається органолептично, тобто за допомогою органів чуття за п’ятибальною системою.