2.3. Послідовність виконання роботи

2.3.1. Ознайомитися з лабораторним устаткуванням, матеріалами і реактивами для визначення органолептичних показників води і теоретичними положеннями.

2.3.2. Для дослідження прозорості досліджувану воду налити в циліндр, під дно якого підкласти на відстані 4 см шрифт.

2.3.3. Зливати воду доти, поки зверху через шар води можна буде чітко прочитати цей шрифт.

2.3.4. Висоту води, що залишилася в циліндрі заміряти лінійкою. При цьому визначення виконувати при доброму денному розсіяному освітленні на відстані 1 м від світло-несучої стіни.

2.3.5. За результатами заміру зробити висновок про ступінь прозорості досліджуваної води.

2.3.6. Для визначення осаду, який свідчить про забруднення води, скаламучену у пляшці воду налити в циліндр шаром приблизно 30 см і залишити в спокої 1 год, якщо вода відібрана з відкритої водойми, або на добу, якщо вода взята з підземних джерел.

2.3.7. Зробити кількісний (відсутній, незначний, помітний, великий) і якісний (піщаний, глинистий, мулистий, кристалічний, пластівковидний) аналіз осаду. Відмітити колір осаду.

2.3.8. За результатами аналізу осаду зробити висновок про ступінь забрудненості води.

2.3.9. Для визначення колірності води приготувати розчини №1 і №2. Для приготування розчину №1 зважити 0,0875 г біхромату калію (K₂Cr₂O₇) і 2,0 г сульфату кобальту (СоSO₄ ∙ 7H₂O) і перенести у колбу місткістю 1 л, додати 1 мл концентрованої сірчаної кислоти H₂SO₄ (щільність 1,84 г/мл) і долити до мітки дистильованою водою.

Для приготування розчину №2 1мл концентрованої сірчаної кислоти H₂SO₄ перенести у літрову колбу і долити до мітки дистильованою водою.

2.3.10. Приготувати еталонні розчини шкали колірності. Для цього перемішати розчини №1 і №2 в циліндрах місткістю 100 мл в співвідношеннях, наведених у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Хромато-кобальтова шкала колірності

Розчин №1, мл	0	1	2	3	4	5	6	8	10	12	16
Розчин №2, мл	100	99	98	97	96	95	94	92	90	88	84
Градуси колірності	0	5	10	15	20	25	30	40	50	60	70

2.3.11. На фотометрі лабораторному ЛМФ–72.М.1 визначити оптичну густину D при довжині хвилі λ = 400нм, для кожного еталонного розчину.

2.3.12. За одержаними даними побудувати градуювальний графік, відкладаючи по осі абсцис колірність у градусах, а по осі ординат – виміряні значення оптичної густини D для кожного еталонного розчину (рис. 2.1).

Колірність ,град

Рис. 2.1. Градуювальний графік за хромато-кобальтовою шкалою колірності

2.3.13. Профільтрувати 50 мл досліджуваної води; частину фільтрату налити у кювету і визначити його оптичну густину на фотометрі лабораторному ЛМФ – 72.М.1. Виконати заміри для п’яти частин фільтрату і розрахувати його середнє значення.

2.3.14. За середнім значенням D за градуювальним графіком (рис.2.1) визначити колірність проби досліджуваної води і зробити висновки про відповідність колірності води санітарним нормам.

2.3.15. Для визначення запаху колбу з пробкою наповнити на 2/3 об’єму дослідженою водою, сильно стряхнути, відкрити пробку і вдихнути її запах.

2.3.16. Для посилення інтенсивності запаху конічну колбу на 200мл наповнити на ½ її об’єма досліджуваною водою, закрити часовим склом і нагріти до 60⁰С. Колбу обертаючим рухом збовтати і, зсунувши скло, швидко визначити запах.

Інтенсивність запаху визначити за 5-бальною шкалою: 0 – запах відсутній; 1 – виявляється тільки досвідченим дослідником; 2 – слабкий, виявляється при зверненні уваги на нього; 3 – легко помічається і викликає недобрі відчуття; 4- звертає на себе увагу й може змусити втриматись від пиття; 5 – запах настільки сильний, що вода не придатна для пиття.

Запах питної води не повинен перевищувати 2 бали, а запах, що з’являється при хлоруванні – 1 балу.

Характер природного запаху визначити згідно з наступною термінологією: А – ароматний; Б – болотний; Г – гнильний; Д – деревний; З – землистий; П – пліснявий; Р – рибний; С – сірководневий; Т – трав’янистий; Н – невизначений.

Чисті природні води не мають запаху.

2.3.17. Зробити висновки про придатність аналізованої води для пиття.

2.3.18. Для визначення смаку і присмаку, яке виконують із явно безпечною водою при 20⁰С, воду набирати у рот малими порціями, не проковтуючи.

2.3.19. Визначити наявність смаку (солоний, гіркий, кислий, солодкий) або присмаку (лужний, залізистий, металевий, в’яжучий і т.п.)

2.3.20. Визначити інтенсивність смаку або присмаку в балах (0 – відсутність присмаку; 1-дуже слабкий; 2 – слабкий; 3 – помітний; 4 – виразний; 5 – дуже сильний). Присмак питної води не повинен перевищувати 2 бали, а при хлоруванні – 1 балу.

2.3.21. Зробити висновки про відповідність смаку і присмаку досліджуваної води санітарним нормам для питної води.

Контрольні питання

1. Як здійснюється проведення спостережень за станом поверхневих вод?

2. Як відбувається нормування якості води?

3. Назвіть показники, що характеризують якість води.

4. Як визначається якість води за органолептичними показниками?

5. Порядок визначення прозорості води.

6. Які сполуки обумовлюють колірність води?

7. Як визначається колірність води?

8. Який порядок роботи з фотометром ЛМФ-72М.1?

Література [9, 11, 12]