5.4.Прийнятний рівень ризику

Схильність людей до ризикованої для свого життя поведінки пояснюється з еволюційної точки зору, тобто у боротьбі за своє існування людина як вид має дотримуватися деякого допустимого порогу ризикованої поведінки, в іншому випадку вона була б знищена ворожим для неї оточенням, або виродилася б у результаті пасивної поведінки.

Допустимий рівень ризику відображується у багатьох прислів’ях різних народів. Прислів’я «боягуз не ризикує» вказує на те, що у різних людей різний рівень ризику. У прислів’ї «вовків боятися — до лісу не ходити» достатньо коротко позначені два види ризику, поміж якими людині у повсякденному житті часто доводиться робити вибір.

Перший ризик — стати жертвою вовка, другий — жертвою голоду та холоду. Допустимим вважається перший ризик, а неприпустимим — другий.

Необхідність зниження ризику до деякого допустимого рівня є прямим наслідком неможливості забезпечення нульового рівня ризику.

Допустимий рівень ризику — це імовірність події, негативними наслідками якої на цьому етапі розвитку можна знехтувати. Допустимий рівень ризику формується індивідуальною та су-

спільною свідомістю і є функцією соціального, економічного та культурного рівня розвитку суспільства.

Розрізняють індивідуальний допустимий рівень ризику та соціальний допустимий рівень ризику.

Кожна окремо взята людина на виробництві та в побуті щоденно та щогодинно змушена оцінювати ризик для свого власного життя під час досягнення певної мети. При цьому однією метою нехтують як недопустимою внаслідок того, що її досягнення супроводжується

надто великим з точки зору людини ризиком власної загибелі, іншої ж мети досягають, оскільки ризик власної загибелі розглядається у цьому випадку як той, яким можна знехтувати.

Індивідуальний допустимий рівень ризику власної загибелі формується з дитинства та залежить від виховання, освіти, власної психіки, професії, статі, віку, місця проживання тощо.

Зрозуміло, що кожен має свої власні поняття про рівень допустимого ризику, які протягом життя змінюються. У явному вигляді це можна спостерігати на пішоходному переході через автомобільну дорогу з інтенсивним рухом, де пішоходи зупиняються на різній відстані від потоку машин, у різні моменти часу та з різною швидкістю починають переходити вулицю.

Ризик загибелі людей від нещасних випадків, аварій, катастроф, стихійних лих, а також ризик померти від хвороби, що є визначеним нині, називається ризиком, який можна спостерігати.

Вважається, що якщо суспільство (держава) не вживає ніяких заходів щодо зниження рівня ризику, який можна спостерігати, то такий ризик є соціально допустимим.

Критерієм допустимості можуть служити асигнування (заходи), що виділяються на охорону здоров’я та забезпечення безпеки людей у широкому розумінні (охорона праці, аварійно-рятувальна служба і т. п.).

Якщо чисельність населення країни зростає та асигнування на вказані цілі також підвищуються пропорційно чисельності населеня, то рівень ризику смерті людей у цій країні вважається соціально допустимим. Соціально неприпустимий рівень ризику смерті людей

спостерігається тоді, коли держава нарощує асигнування на забезпечення безпеки людей більш швидкими темпами, аніж збільшується чисельність населення.