- •Тема : стилі сучасної української літературної мови
- •Архітектоніка (будова) виступу
- •Практичні поради доповідачеві:
- •Алгоритм самоаналізу виступу
- •Основні ознаки культури мови:
- •Поради:
- •Класифікація ділових нарад
- •Організація проведення ділових нарад
- •Підготовка ділових переговорів
- •Етика ділових переговорів
- •Проведення переговорів
- •Рішення проблеми й завершення переговорів
- •Аналіз ділових переговорів
- •Умови ефективності переговорів
- •Особливості бесід телефоном
- •Коли телефонують вам
- •Коли телефонуєте ви
- •Як правильно закінчувати розмову?
- •Етикет стільникового зв’язку
- •До термінів ставляться такі вимоги:
- •Класифікація фразеологізмів:
- •Термінологічні словники різняться за:
- •1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:
- •Відмінюються абревіатури:
- •Правила скорочування слів
- •Графічні скорочення
- •Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні інших частин мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).
- •6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться.
- •Особливості використання числівників у ділових паперах
- •Уживання прийменника у (в) можливе лише тоді, коли після нього йде слово кількість, розмір, сума, а далі – числівник із поясненням кількості, розміру, суми (чого).
- •Примітки:
- •Зразок оголошення:
Відмінюються абревіатури:
1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;
1) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи;
Не відмінюються абревіатури:
1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу;
2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.
Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.
Правила скорочування слів
Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, - графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами.
За написанням графічні скорочення є декількох типів:
- крапкові (ім., див., с, м.);
- дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);
- із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);
- нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);
- комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін. Стандартними є такі типи скорочень:
а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.;
б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав ., зам., член-кор., акад.;
в) назви дат і календарних термінів: //. е.,в., ст., м-ць, р., рр.;
г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд;
д) форми звертання: п., грам.;
е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.; є) найменування документів: квит., накл.;
ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл .,іл.
Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями.
Існують такі правила користування скороченнями:
- слово має закінчуватися на приголосний (за невеликими винятками - о. - острів, отець, А - ампер);
- слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол,, філос);
- не можна скорочувати в тексті ключових слів;
- написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.
Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., лис-топ., груд.; не розділяти крапкою подвоєння pp. - роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (І.-Іван, М. - Михайло, а не їв., Mux.); не скорочувати стор., а лише правильно -с; писати правильно - напр., а не Н-д: чи Н: та ін.Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.
Подаємо зразки скорочень, які вживають у ділових паперах усіх видів:
а) назви документів — ОСТ, техплан, техдокументація;
б) назви посад, учених ступенів, звань — член-кор., проф., канд. філол. наук, зав., заст.;
в) офіційною формою звертання є тов.;
г) офіційні назви організацій, установ, відділів — главк, агропром, фінвідділ, Київміськбуд, Укрземпроект;
д) скорочення, вживані в планово-обліковій документації — держплан, дєржбанк, промбудбанк, техпромфінплан, накл., № та ін.
Назви установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин слів, пишуть:
а) з великої літери, якщо ці слова вживають на позначення конкретної установи — Укрпромбуд, Держкіно, Укрнафта, Укрцукорпром, Укрміжколгоспбуд, Укроргводбуд;
б) з малої літери, якщо такі слова є родовими назвами — міськрада, облвно, педінститут, радгосп, оргвідділ.
Складноскорочені назви, що утворені з початкових букв, імен власних і загальних, пишуть великими літерами: МВС, АТС, ММВ, МАУП, РАУ, КІБІ, ГЕС, ТЕЦ.
