6. Провести знеболювання.

Варто пам'ятати, що коматозний стан не перешкоджає проходженню болючих імпульсів, тому знеболювання обов'язково.

При великій кількості потерпілих перевага віддається неінгаляційним методам загальної анестезії. Із цією метою застосовуються наркотичні та ненаркотичні анальгетики, седативні препарати, кетамін.

З наркотичних анальгетиків застосовують промедол 1% - 2% розчин 1,0 мл, морфін 1% розчин 1,0 мл, фентаніл 0,005% розчин 2,0 мл. При їхньому використанні треба пам'ятати, що вони гнітять подих, викликають нудоту та блювоту. Крім того, їхнє застосування небажано при закритій травмі живота з підозрою на пошкодження внутрішніх органів.

З ненаркотичних препаратів використають анальгін 50% розчин 2,0 мл, баралгін - розчин 5,0 мл, трамал - 100 мг. Застосовується нейролептанальгезія, яка передбачає введення фентанилу та дроперидолу, але введення дроперідолу можливо тільки при зупиненій кровотечі та заповненому ОЦК.

Метод вибору - атаралгезія, яка передбачає сполучення анальгетиків та седативних препаратів.

Місцева анестезія. Відсутність ідеальних засобів для загального знеболювання, а також наявність протипоказань для окремих анестетіків при ПТ робить місцеве знеболювання методом вибору, особливо при травмі ОЧП та ЧМТ. Із цією метою використаються новокаїнові блокади місць перелому та провідникові блокади. Використання більших доз новокаїну при гиповолемії та нестабільної гемодинаміки може привести до різкого зниження АТ, тому дози зменшуються у два рази. Застосування тільки одного місцевого знеболювання буває недостатнім при ПТ, що вимагає застосування місцевого та загального знеболювання.

7. Транспортна іммобілізація.

Транспортна іммобілізація здійснюється після знеболювання шляхом накладення транспортних шин.

Фіксація постраждалого на довгій транспортувальній дошці

Показання: фіксація постраждалого з пошкодженням хребта (підозра на спиномозкову травму), витягування постраждалих із транспортних засобів при дорожньо-транспортних пригодах, транспортування постраждалого з пошкодженням хребта в лікувальний заклад, переміщення постраждалого з пошкодженням хребта всередині лікувального закладу.

Протипоказання: немає.

Необхідні засоби: транспортувальна дошка, шийний комір, набір косинок або ременів, лейкопластир.

Методика:

1.Фіксація постраждалого на довгій транспортувальній дошці здійснюється після попереднього накладання шийного коміра.

2.Три особи (працівники швидкої медичної допомоги або рятувальника) розміщуються з одного боку на рівні грудної клітки, тазу, нижніх кінцівок, четверта – руками фіксує голову. Транспортувальна дошка знаходиться з протилежного боку постраждалого.

3.Постраждалого, як одне ціле, повертають на бік, при цьому шийний, грудний та поперековий відділи хребта розміщуються практично на одній осі, що попереджує можливість додаткових пошкоджень хребта та спинного мозку.

4.Утримуючи постраждалого в положенні на боку за допомогою однієї руки, другою підводять під пацієнта довгу транспортувальну дошку.

5.Укладання постраждалого на довгу транспортувальну дошку – обережними та погодженими діями бригади переводять постраждалого в горизонтальне положення, при цьому не повинно бути зміщення того чи іншого відділу хребта.

6.Фіксація постраждалого на транспортувальній дошці – на рівні гомілок, стегон, тазу та грудної клітки прив’язують постраждалого до транспортувальної дошки медичними косинками або ременями. Голова фіксується до дошки в останню чергу за допомогою лейкопластиру. Перед фіксацією навколо голови підкладається складка із підручних засобів або фіксація виконується за допомогою спеціального фіксуючого пристрою.

7.Виконана таким чином фіксація повинна зберігатися на весь час транспортування постраждалого, а також в процесі виконання діагностичного етапу в приймальному відділенні лікарні. Перекладання постраждалого не допускається до моменту визначення кінцевої лікувальної тактики. Постраждалий із спинномозковою травмою повинен перекладатися один раз, або на операційний стіл, або на лікарняне ліжко.

Накладання шийного коміра

Показання: фіксація постраждалого з пошкодженням шийного відділу хребта (підозра травму шийного відділу хребта), витягування постраждалих із транспортних засобів при дорожньо-транспортних пригодах, транспортування постраждалого з пошкодженням шийного відділу хребта в лікувальний заклад, фіксація шийного відділу хребта з лікувальною метою.

Протипоказання: немає.

Необхідні засоби: набір шийних комірів різних розмірів або універсальний (який регулюється) шийний комір.

Методика.

Для надійного ефекту важливо правильно вибрати розмір коміру. Короткий комір не забезпечить адекватну підтримку, а високий може викликати надмірне розтягування. Застосовуйте найбільш високий комір, який не викликає надмірне розтягування.

1. Визначення необхідного розміру коміру.

Коли пацієнт тримає голову в нейтральному положенні, за допомогою пальців вимірюють відстань від верхньої точки надпліччя, де буде знаходитися комір, до уявної лінії, проведеної по краю нижньої щелепи.

2. Вибір коміру та його збирання.

Приклавши пальці до чорного кріплення, по відстані між чорним кріпленням та нижнім краєм пластмасової стрічки (не поролону чи пінопласту), виберіть комір потрібного розміру. Для універсального коміру приклавши пальці до нижнього краю пластмасової стрічки (не поролону чи пінопласту) виберіть отвір найближчий до висоти прикладених пальців; встановіть підборіддєву частину у вибрані отвори; впевніться, що розмірні отвори з обох боків знаходяться в однакових позиціях; закріпіть обидві сторони коміру вдавлюванням двох кнопок «Lock».

3. Попереднє придавання форми.

Перед накладанням комір згинайте його всередину, щоб придати форму циліндру. Це полегшить накладання.

4. Накладання коміру:

- при нейтральному положенні голови, розташуйте підборіддєву частину коміру шляхом зсування його до грудної клітки; впевніться що підборіддя добре піддержується підборіддєвою частиною коміру;

- якщо пацієнт лежить, почніть накладати комір з проведення задньої частини коміру по задній частині шиї;

- для накладання коміру іншим способом, почніть з розміщення підборіддєвої частини коміру а потім проведіть задню частину коміру по задній частині шиї;

- ще раз перевірте щоб голова пацієнта та підборіддя знаходилися в точно прямому положенні; підтримуючи комір підтягніть петлю кріплення і закріпіть її на передній панелі за допомогою липучки. Слідкуйте за тим щоб під час цієї процедури голова пацієнта знаходилася в точно прямому положенні.

Шина транспортна еластична типу «sam splint».

Призначена для фіксації кінцівок:

- кісток зап'ястя;

- кісток передпліччя;

- кісток гомілки;

- гомілково-ступневого суглоба;

- плечової кістки.

Шина являє собою гнучку стрічку, якої легко додати необхідну форму. Шину можливо моделювати як завдовжки так і завширшки. Санітарну обробку шини здійснюють водою, водними розчинами мила або прального порошку.