Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lektsiyi_Soltisik.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
44 Кб
Скачать
☆

Категорії робіт по важкості

Категорія робіт – це розмежування робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму. За важкістю роботи поділяються на:

  1. Легка категорія

Легка 1а – відносяться роботи, які виконуються сидячи, не потребують фізичного напруження, витрата енергії 90-120 кКал/год.

Легка 1б – відносяться роботи, що виконуються сидячі, стоячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деякими фізичними напруженнями. Енерговитрати 121-150 кКал/год.

  1. Середньої важкості

Середньої важкості 2а – роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних виробів масою до 1 кг. Енерговитрати 151-200 кКал/год.

Середньої важкості 2б – роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням та переміщенням вантажу до 10 кг. Енерговитрати 201-250 кКал/год.

  1. Важка категорія

Роботи, що пов’язані з переміщенням вантажів масою більше 10 кг. Енерговитрати 251-300 кКал/год.

Мікроклімат виробничих приміщень

Це сукупність таких факторів, як температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання, барометричний тиск.

Вологість повітря

Абсолютна вологість повітря – це кількість водяної пари в грамах, що міститься в 1 м3 повітря. Вимірюється в г/м3.

Максимальна вологість повітря – максимальна кількість водяної пари в 1 м3 повітря в насиченому стані. Вимірюється в г/м3.

Вона залежить від температури і атмосферного тиску.

Відносна вологість – це відношення абсолютної вологості до максимальної *100%.

Wв=Wa/Wmax*100%

«Державні санітарні норми 3.3.6.042-99»

Параметри мікроклімату поділяються на оптимальні і допустимі.

Радіометр, болометр, аптемометр, термостовпці – вимірюють випромінювання.

Шкідливі речовини та їх вплив на організм людини

Шкідливими речовинами називають речовини, які знаходяться в повітрі, проникають в організм людини і негативно пливають на неї.

Чадний газ, сірководень, свинець, ртуть, ацетон, хлор.

Вміст шкідливих речовин в повітрі обмежується ГДК (гранично допустима концентрація).

ГДК – це концентрація речовини, яка за умови щоденної дії при 8-годинній роботі, але не більше, ніж 40 годин на тиждень не повинна викликати захворювання.

ГДК в ГОСТ 12.1.005-88 « Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони».

Нешкідлива концентрація Сn (мг/м3)<ГДК.

С1/ГДК1+С2/ГДК2+….+Сн/ГДКн <=1. Якщо ця умова виконується, то сумарна дія шкідливих речовин не буде впливати на здоров’я людини. Вона використовується, коли в повітрі є декілька шкідливих речовин, які впливають на здоров’я людини.

Всі шкідливі речовини поділяються на 4 класи ( в залежності від ГДК):

  1. Надзвичайно небезпечні речовини. ГДК <0.1 мг/м3.

  2. Особливо небезпечні речовини. 0.1<ГДК<1 мг/м3.

  3. Помірно небезпечні речовини. 1<ГДК<10 мг/м3.

  4. Мало небезпечні речовини. ГДК>10 мг/м3.

Шкідливі для людини гази і випари за характером токсичності поділяються на 9 груп:

  1. Припікаючі і подразнюючі шкіру і слизову поверхню.

  2. Подразнюючі, впливають на дихальні шляхи.

  3. Кров’яні. Вони взаємодіють з гемоглобіном.

  4. Нервові. Викликають розлад нервової системи.

  5. Ферментні. Порушують структуру ферментів в організмі людини.

  6. Печінкові. Викликають структурні зміни в клітинах печінки.

  7. Мутагени. Вливаються на генетичний апарат клітини.

  8. Алергени. Викликають зміни в реактивній здатності організму.

  9. Канцерогени. Можуть вплинути на появу пухлин.

Виробничий пил – це тонко дисперсні частинки, які утворюються на виробництві внаслідок певної діяльності.

Виробничий пил в повітрі робочої зони може перебувати у вигляді аерозолю і аерогелю

Аерозоль – частинки, які зависають у повітрі.

Аерогель – осідають на поверхні.

Пил (від хімічного складу):

  1. Органічний

  2. Неорганічний.

  3. Змішаний.

Пил (спосіб дії на людський організм)

  1. Токсичний – викликає отруєння людського організму.

  2. Нетоксичний

Заходи захисту від шкідливих речовин:

  1. Технічні – заміна токсичних речовин на менш токсичні; автоматизація; механізація; дистанційне управління; герметизація; вентиляція.

  2. Санітарно-гігієнічні – контроль вмісту токсичних речовин; використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), дотримання режиму праці і відпочинку, експлуатація приміщень з додержанням санітарних норм.

  3. Лікувально-профілактичні заходи – проведення медоглядів; профілактичне та санітарно-курортне лікування.

Вентиляція виробничих приміщень

Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщень повітря, забрудненого шкідливими речовинами, а також використовується для нормалізації параметрів мікроклімату виробничих приміщень. Вентиляція повинна відповідати вимогам СНіП 2.04.05-91 « Опалення, вентиляція і кодинціювання повітря»

Класифікація систем вентиляції:

  1. За способом подачі в приміщення і видалення : природна (рух повітря здійснюється під впливом природних чинників), механічна (механічні пристрої), змішана. Вентилятори – осьові і роторні.

  2. За характером охоплення приміщень: загальнообмінна( якщо виділення шкідливих речовин рівномірне) і місцева (для видалення забрудненого повітря у місцях утворення шкідливих речовин).

В приміщеннях, де при аварії можливе раптове потрапляння в повітря великої кількості шкідливих речовин передбачають аварійну вентиляцію.

Природна вентиляція:

  1. Організована – аерація. Здійснюється в наперед заданих об’ємах. (загально обмінна).

  2. Неорганізована

  3. Інфільтрація – обмін повітря, який відбувається за рахунок не ущільнення у віконних та дверних отворах.

Кратність обміну повітря (К) – це число, яке показує скільки раз за годину вентиляційна система здатна поміняти весь об’єм повітря в приміщенні.

V повітря, що проходить за одну годину / V приміщення.

Дифлектор – пристрій для покращення природньої вентиляції в приміщенні.

Механічна вентиляція

  1. Припливна

  2. Витяжна

  3. Припливно-витяжна

Розрахунок механічної вентиляції

Проводиться за:

  1. Кількістю надлишкових тепловиділень

  2. Вологовиділенням

  3. Газовиділенням

  4. Кратністю.

Освітлення виробничих приміщень

Сила світла вимірюється в канделах.

Світловий потік – люмени.

Освітленість – люкси.

Яскравість – ніти.

Класифікація виробничого освітлення:

За джерелом світла:

  1. Природне

  2. Штучне

  3. Суміщене

Природне:

  1. Бокове

  2. Верхнє

  3. Комбіноване

Бокове:

  1. Одностороннє

  2. Двохстороннє

Штучне:

  1. За функціональним призначенням: робоче; аварійне; охоронне; чергове; евакуаційне.

  2. Загальне

  3. Місцеве

  4. Комбіноване

ДБН В 2.5-28-2006 «Природнє та штучне освітлення».

Ефективність природного освітлення характеризується коефіцієнтом природнього освітлення КПО (внутрішнє освітлення/зовнішнє * 100%).

Прилад для вимірювання освітленості – люксметр.

Існує 8 розрядів зорової роботи (залежить від розміру найменшого об’єкту, з яким людина працює на робочому місці):

  1. Найвищої точності <0.15 мм

  2. Дуже висока точність 0,15-0,3 мм

  3. Висока 0,3-0,5 мм

  4. Середня 0,5 – 1 мм

  5. Мала точність 1-5 мм

  6. Груба робота >5 мм

  7. Робота з матеріалами, що світяться і виробами в гарячих цехах

  8. Загальне спостереження за ходом виконання робіт.

Штучне освітлення здійснюється за рахунок світильників в приміщенні.

Лампи: розжарювання і газорозрядні.

Розжарювання:

  1. Дешевші

  2. Менше економічні

  3. Якщо робота не пов’язана з кольорами.

  4. Включаються миттєво

Стробоскопічний ефект (газорозрядна).

Методи розрахунку штучного освітлення:

  1. Метод світлового потоку

  2. Метод питомої потужності

  3. Точковий метод

В результаті розрахунку штучного освітлення отримується кількість світильників і їх потужність. В результаті розрахунку природного освітлення отримують площу віконних отворів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]