3.6. Формули

Формули в курсовій роботі (проекті) (якщо їх більше одної) нумеруються порядковою нумерацією у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул проставляється в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку. При посиланні на формулу у тексті роботи наводять номер у круглих дужках, наприклад: «… у формулі (2.1)…».

Пояснення значення символів та числових коефіцієнтів формул треба подавати безпосередньо під формулою, в тій самій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Пояснення кожного символу необхідно починати з нового рядка.

Приклад:

«… Строк окупності інвестицій (PP) визначається за формулою:

PP = (2.1)

де IC – початкові інвестиції, грошові одиниці;

P_k – середні находження за роками, грошові одиниці».

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення застосовують знак «х».

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом відокремлюють комою.

3.7. Посилання

Посилання у тексті на джерела надають у квадратних дужках із значенням джерела та сторінки (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга цифра номеру сторінки, наприклад, «…у працях» [32, с. 78].

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери, наприклад, при посиланні слід писати: «… у розділі 3…», «… див. 2.1…», «…на рис.1.2 …», «… у табл. 3.2…», «… за формулою 2.3 …», «… у додатку Б».

3.8. Список використаних джерел

Перелік використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків і пропозицій. Він повинен бути оформлений відповідно до правил бібліографічного опису, викладених у ГОСТ 7.32-91. Спочатку наводяться закони України, потім укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, документи і матеріли міністерств і відомств України у хронологічній послідовності.

Після цього наводяться публікації (монографії, статті, підручники, навчальні посібники тощо) українською та російською мовами в алфавітному порядку, потім публікації іншими мовами.

Опис книг обов'язково повинен містити в собі: прізвище та ініціали авторів, назву книги, свідчення про повторність видання, місце видання, видавництво і рік видання, кількість сторінок .

При використанні статей із газет і журналів необхідно наво­дити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву та ві­домості про видання. Всі джерела нумеруються арабськими цифрами (додаток Г).

У списку можуть бути посилання на публікації у мережі Інтернет. Відповідно до стандарту ISO 690-2 бібліографічний опис таких джерел передбачає запис джерела (відповідно до вимог бібліографічного опису книги, статей періодичних видань), після якого у квадратних дужках зазначають слово Цит., дату відвідання сторінки в Інтернеті та вказують: Доступний з: і в URL адресу сторінки.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю, без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. До списку літератури включають всі використані джерела. Всі джерела нумеруються арабськими цифрами.