2. Дайте характеристику системи вищої освіти в Україні

Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: "Молодший спеціаліст", "Бакалавр", "Спеціаліст, магістр".

Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів "Молодший спеціаліст" і "Бакалавр", а також "Спеціаліст, магістр" як післядипломна.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

· перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

· другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

· третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - ін-ститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

· молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

· бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

· спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

3. Шляхи інтеграції України у світовий освітній простір Проблема інтеграції системи освіти України у світовий, в першу чергу Європейський, освітній простір обумовлена самим життям, стратегічною політикою України на інтеграцію в Європейське і світове співтовариство. Обмежений відносно до вимоги вітчизняної спадщини і рівня сучасних світових вимог розвиток особистості, втрата конкурентоспроможності продуктивних сил в недалекому майбутньому стануть визначальними чинниками зниження загальнокультурного рівня населення, процесів стагнації і навіть кризових явищ в економіці країни. Інтеграційні процеси в системі національної освіти виступають як складова всебічної тенденції глобалізації світових процесів розвитку, як визначальний інтелектуальний базис гармонійного розвитку національних соціально-економічних систем. Соціально-економічні потреби суспільства, що розвивається, виступають як вимоги до системи освіти і, в головному, полягають у створенні умов для забезпечення:

- гармонійного становлення і розвитку особистості як індивіда і члена суспільства, в відтворенні у підростаючому поколінні соціальної, національної і світової культури, формуванні почуттєвої сфери і цінностної системи, яка базується на загальнолюдських і загальнокультурних цінностях; - професійної освіти, яка передбачає формування у особистості відповідних властивостей, умінь і навичок соціально-корисної продуктивної діяльності, які забезпечують її конкурентноздатність на ринках праці і, таким чином, можливість її активної участі в соціально-економічній діяльності суспільства. Характер соціально-економічного розвитку сучасного світу, об’єктивні тенденції його глобалізації, зберігаючи і поглиблюючи національні коріння, базуються на загальнолюдських і загальнокультурних цінностях і включають такі визначальні складові процесу світового розвитку, як інтеграція:

знань; технологій; транспортних систем; систем безпеки; екологічних систем; систем охорони здоров`я; систем енерго і ресурсозабезпечення і збереження; економічних систем, включаючи процеси господарювання, ринки товарів, послуг і праці; інформаційних і телекомунікаційних систем, інформаційних ресурсів, включаючи системи і засоби масової інформації; політичних систем; нормативно-законодавчих систем; систем наукового пошуку, досліджень і освіти.

Інтеграційні процеси в системі освіти повинні стати провідною відрізняльною рисою сучасного етапу розвитку освіти і знайти своє відображення у таких його важливих складових, як: зміст різних рівнів загальної і професійної освіти; якісна і кількісна структура професійної освіти; форми, методи, засоби і технології освітньої діяльності, включаючи навчально-методичне забезпечення; принципи, методи і технології підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації учительських, професорсько-викладацьких кадрів, кадрів управління освітою і навчально-виховних закладів; організаційно-функціональні і структурні принципи побудови, функціонування та розвитку освіти; законодавче і нормативно-правове забезпечення освітньої діяльності; економічні механізми і процеси господарювання, включаючи інформаційно-аналітичні системи адміністративного управління; методи, засоби і технології наукової педагогіко-психологічної діяльності; освітні і освітньо-професійні стандарти, включаючи інтеграцію освітньо-професійних стандартів із відповідними стандартами міжнародних професійних асоціацій; методи і засоби оцінювання рівнів знань, умінь, навичок і професійної компетентності.

Мова йде про міжнародну освітньо-наукову діяльність. Серед форм цієї діяльності, які безумовно продуктивно сприяють і забезпечують інтеграцію системи освіти України у світовий освітній простір, слід підтвердити такі з них, які позитивно зарекомендували себе в попередні часи: взаємний обмін учнями, студентами, слухачами, викладачами і науковцями; реалізація спільних навчальних програм і наукових досліджень; спільні публікації, конференції, конкурси, змагання, інші форми і заходи спільної освітньо-виховної, спортивно-оздоровчої, культурно-просвітницької і наукової діяльності.

Необхідно забезпечити розширення масштабів і поглибити зміст цих форм діяльності. Разом з тим, слід суттєво розвинути, а в деяких навчальних закладах і розпочати, такі форми цієї роботи, які повинні осучаснити і суттєво поглибити інтеграційні процеси: взаємне ліцензування навчальних програм, курсів, викладацьких кадрів, включаючи нострифікацію сертифікатів про освіту; розробка спільних освітніх і наукових проектів;

залучення міжнародних спонсорів і фондів до забезпечення виконання програм і проектів (у тому числі міжнародних), спрямованих на розвиток освіти і науки в Україні.