Стратегічні форми розміщення міжнародного виробництва

1. Одиничне підприємство, яке орієнтоване на обслуговування всіх ринків.

2. Декілька невеликих підприємств, які максимально наближені до ринку.

3. Створення підприємств, які спеціалізуються на орієнтацію на ринки, які використовують дану продукцію.

4. Підприємства, які побудовані на принципі виробничого взаємодіяння, тобто використання спільних комплектуючих окремими або збірковими підприємствами (спеціалізація підприємств – одні виробляють мотори, інші корпуси).

Прогресивні форми розміщення і розвитку міжнародного виробництва

1. Офшорне виробництво (вільне) – це розміщення підприємства в країні з низькими витратами виробництва. При цьому готова продукція таким підприємствам експортується в країну місцезнаходження власника і в треті країни (нові індустрійні країни – Корея, Мексика, Таїланд).

2. Маквіладорська промисловість - це різновид офшорних зон – сировина і матеріали завозяться, а продукцію вивозять за кордон – це спосіб діяльності, в рамках якої комплектуючі без квот ввозяться в країну з низькими витратами виробництва, а готова продукція вивозиться.

Переваги маквіладорської промисловості:

• низька вартість робочої сили;

• податкові пільги;

• митні скидки;

• розширення доступу на світові ринки.

Недоліки маквіладорської промисловості:

• забруднення навколишнього середовища;

• зростання соціальних проблем, які обумовлені механічним приростом;

• виникнення господарювання іноземних фірм, перешкоджаючи місцевій промисловості;

• низький ступінь розвитку об’єктів інфраструктури.

3. Система управління запасами міжнародного виробництва

Зміст – кожному підприємству необхідно підтримувати такий рівень запасів, який дозволяє оптимально вирішувати виробничі проблеми.

Найдосконалішою системою управління запасами є японська система поставок чітко в строк .

Основний принцип реалізації системи: сировина, деталі та ін. надходять у виробничий процес тоді, коли це необхідно.

Переваги:

1. Зниження рівнів запасів міжнародного виробництва

2. Економія матеріальних і фінансових ресурсів

3. Скорочення витрат на зберігання матеріальних запасів

Умови, необхідні для введення такої системи:

1. Наявність рівномірного стабільного профілю виробництва.

2. Гарантована якість використаних напівфабрикатів і матеріалів.

3. Тісне співробітництво між робітниками і керівниками.

4. Тісний зв’язок і довіра до постачальників.

5. Географічна густина постачальників і виробників.

6. Наявність і ефективність використання інфраструктури (телефонний зв’язок, електропостачання).

2.3. Стратегія експорту

Мета розробки стратегії експорту – це визначення і постановка конкретних завдань по обслуговуванню ринків кінцевої продукції в різних країнах світу.

Причини необхідності стратегії:

1. Об’єктивна необхідність експорту сировини і матеріалів на підприємства-виробники.

2. Необхідність експорту комплектуючих на підприємства, які здійснюють збирання готових виробів.

3. Необхідність експорту готової продукції іноземними фірмами, які здійснюють оптову закупівлю і окремим споживачам.

Задачі стратегії експорту:

1. Отримання прибутку від господарської діяльності.

2. Формування джерел збереження об’ємів виробництва.

3. Пом’якшення проблеми збиткових потужностей на внутрішньому ринку.

4. Розширення можливостей рішення проблем збуту за рахунок регулювання темпів продажу товарів на різних світових ринках.

Етапи розробки стратегії експорту:

1. Оцінка експортного потенціалу фірми.

2. Отримання інформаційної допомоги, консультацій від експортної служби державних установ (про ринки, ціни).

3. Вибір ринку збуту готової продукції за допомогою виставок, рекламних ярмарок.

4. Аналіз і вивчення потенційних споживачів і конкурентів.

5. Реалізація експортної діяльності фірми здійснюється шляхом:

   • прямим продажем готової продукції;

   • непрямим продажем готової продукції (найпоширеніша діяльність).

Сучасні види посередників, які здійснюють експортні операції:

1. Комісіонери – фірми, які діють в країні реалізації товару, вони не мають права власності на товар.

2. Компанії з управління експортної діяльності (КУЕД) – здійснюють оптову закупівлю продукції на внутрішньому ринку і здійснюють їх реалізацію за кордоном. Вони здійснюють весь комплекс послуг, які пов’язані з експортом товару.

Види КУЕД:

1. КУЕД, які спеціалізуються по видам продукції (тільки машини, нафту).

2. КУЕД, які спеціалізуються по ринкам збуту (експорт в Австралії).

3. КУЕД, які спеціалізуються на окремій функції експортної діяльності (тільки реклама, міжнародні перевезення).