3. Міжнародні стратегічні альянси

Глобалізація конкуренції зумовила з початку 80-х років нові стратегічні підходи в багатьох галузях.

Світ стає все більше взаємозалежним, і фірми, навіть найкрупніші, часто не можуть досягти конкурентних переваг поодинці.

Тому в 80-і і, особливо, в 90-і роки однією з найпопулярніших організаційних стратегій стало встановлення ділових партнерських відносин і створення альянсів між фірмами різних країн.

Альянс – це “тісна асоціація, що створюється для досягнення спільних цілей і взаємної вигоди” (словник Уебстера).

Особливості міжнародних стратегічних альянсів:

1. Походження партнерів з двох і більше країн.

2. Стратегічна значимість для кожного партнера.

Міжнародні стратегічні альянси – це відносно тривалі за часом між організаційні угоди по співробітництву, які передбачають спільне використання ресурсів і (або) структур управління двох або більше самостійних організацій, розміщених в двох чи більше країнах, для спільного виконання завдань, пов’язаних з корпоративною місією кожного з них.

Портер визначає альянси як “довготермінові” угоди між фірмами, які йдуть далі звичайних торговельних операцій, але не доводять справу до злиття фірм”.

Властивості МСА:

1. Комбінація ресурсів партнерів спрямована на створення такої цінності, загальна величина якої перевищувала б цінність, створену при роздільному використанні ресурсів.

2. Дві і більше організацій, об’єднаних для реалізації узгоджених цілей, лишаються незалежними після формування альянсів.

3. Фірми-парнери спільно ділять вигоду від функціонування альянсу і здійснюють спільний контроль.

4. Організації-портнери надають постійну підтримку одному чи декільком стратегічним напрямкам діяльності альянсу.

Мотиви створення МСА:

1. Потреби проникнення на ринки (швидше за допомогою партнера, чим сам; краще, чим створити дочірні компанії, покращення експортних можливостей).

2. Потреби в фінансових ресурсах, сировині, продуктивних потужностях, будівлях, спорудах.

3. Потреби в знаннях (нових технологіях, ноу-хау і т. д.).

4. Потреба в персоналі (дешева робоча сила).

5. Потреба в задоволенні вимог державного регулювання, зменшення політичного ризику, отримання пільг.

Форми МСА:

І. Довготермінові угоди про участь в активах.

1. Без створення нової організації

а) придбання меншої частки (участия) – добровільні угоди між двома фірмами, в яких одна компанія купляє значну (але менше 50%) частку іншої компанії для ведення спільної діяльності.

б) обмін акціями між партнерами – приводить до можливості однієї фірми впливати на прийняття рішення першої.

2. Зі створенням нової організації - СП.

СП – це узгоджена діяльність двох і більше партнерів, спрямована на досягнення спільної мети як зі створенням юридичної особи, так і без нього.

Спільна риса сучасного СП – в тому, що партнери співробітничають по виробництву одного певного продукту чи в одній країні. При цьому вони можуть виступати як конкуренти на інших ринках.

ІІ. Контрактні угоди.

1. Функціональні угоди – це формальні угоди без долевої участі партнерів чи створення СП. Це проекти, в яких дві чи більше компанії вирішують співробітничати з одного чи кількох видів діяльності.

а) по спільних НДДКР;

б) по довготермінових поставках;

в) по спільному маркетингу і т. д.

2. Неформальні угоди – це асоціації по співробітництву між двома і більше організаціями, які передбачають, негласно взаємо домовленість між конкурентами в олігополії.

а) по спільному розвитку виробництва;

б) по спільному вдосконаленню продукції;

в) ліцензійні угоди альянсного типу;

г) комплексний франчайзинг.

Створюючи альянс, кожна фірма повинна переконатись, що вигоди від співробітництва будуть більшими, ніж втрати.

Вигоди від створення МСА:

3. Можливість отримувати знання і адаптуватись, розвивати компетенції чи спільно виробляти нові продукти.

4. Придбання ресурсів – часу, грошей, інформації, сировини, статусу, використання не завантажених потужностей і підприємств.

5. Спільні затрати на розробку продукції і розподіл ризиків.

6. Збільшення сфери діяльності; здатність виходити на нові, в тому числі іноземні ринки.

7. Здатність керувати невизначеністю, вирішувати невидимі і складні проблеми, здатність до спеціалізації або диверсифікації.

8. Отримання взаємної підтримки, синергії групи і гармонічних робочих відносин.

9. Швидка реакція на зміну ринкового попиту, менша затримка у використанні нових технологій.

10. Можливість утримати від уряду дозвіл діяти в даній країні.

Можливі втрати від створення МСА:

1. Втрата переваг в технології. Ризик втрати конкурентних позицій.

2. Втрата ресурсів – часу, грошей, інформації і т. д.

3. Спільні витрати, пов’язані з такими невдачами, як підрив репутації, статусу чи фінансового положення.

4. Втрата автономії і можливості в односторонньому порядку контролювати результати.

5. Конкуренція за сфери діяльності, цілі, методи їх реалізації.

6. Затримки в прийнятті рішень із-за проблем в координації.

7. Втручання уряду, регулювання і т. д. (антимонопольне законодавство)

Поява і розповсюдження МСА змінились умови і форми конкурентної боротьби.

• По-перше, виникла глобальна конкуренція – вона виникла тоді, коли фірма має глобальний погляд на свою діяльність і вирішує максимізувати прибуток, використовуючи джерела її створення по всьому світу. Глобалізація конкуренції супроводжується глобалізацією стратегій організацій. МСА є важливим засобом глобальної конкуренції і проведення глобальних стратегій.

• По-друге, виникнення глобальної конкуренції – основної рушійної сили МСА – зробило менш ефективним використання традиційних конкурентних стратегій. На сьогодні для досягнення успіху, в залежності від конкретних умов зовнішнього і внутрішнього середовища, фірми необхідно одночасно поєднувати кілька різних видів стратегії, тобто – виникають гібридні стратегії в діяльності учасників МСА.

• По-третє, сутність гібридної стратегії полягає в тому, що моделі конкурентної стратегії доповнюються стратегією співробітництва.

Стратегія співробітництва –це особливий спосіб організації бізнесу, який характеризується взаємною прив’язаністю суб’єктів за інтересами, намірами і поведінкою, і поєднаних спільною реалізацією мети.

Гібридна стратегія – це поєднання конкурентної стратегії і стратегії співробітництва, а в окремих випадках – і стратегічної опори на власні сили організації з метою оптимізації її позиції в галузі.

Фірма повинна знайти таке співвідношення різних видів стратегій, яке б відповідало б різноманітності зовнішнього і внутрішнього середовища тої галузі, в якій вона веде свою діяльність. Взаємодія стратегій повинна здійснюватись гармонійно, взаємно підсилюючи ефект кожної з них для закріплення позицій організації шляхом використання конкурентних переваг і переваг від співробітництва.

Менеджери, які розробляють гібридну стратегію, повинні приймати до уваги залежність складових – конкуренції і співробітництва – від типу альянса і відносного пріоритету його цілей.

Типи альянсів:

1. МСА горизонтального типу (САГТ) – створюються з організаціями, які виробляють однорідні товари або послуги

2. МСА вертикального типу (САВТ) – укладаються з постачальниками комплектуючих або певних послуг для фірми.

3. МСА з дистриб’ютором або замовником (САДЗ) – передбачає довготермінове співробітництво з дистриб’ютором або основними споживачами.

4. Споріднені диверсифіковані МСА – створюються з організаціями, які оперують у не пов’язаних між собою галузях, між якими потенційно можливе або вже відбувається розмивання меж.

Глобалізація поширення і підвищення ролі стратегічних альянсів, глобалізація експорту, ріст витрат на інновацію і впровадження нових технологій приводять до того, що організації, які базуються в різних країнах, створюють альянсові мережі.

Альянсові мережа – це об’єднання трьох і більше організацій, пов’язаних між собою формальними і неформальними угодами про співробітництво.

Міжнародні альянсові мережі включають в себе компанії різних країн, поєднаних високим ступенем взаємозалежності і з обов’язковою взаємною орієнтацією.