13. Поняття про розумовий вік і рівняння інтелекту

Ми вже говорили про те, що фактор спадковості, введений у психологічну теорію Гальтоном, збагатив її новою проблемою, реальне значення якої може заперечувати тільки той, хто вважає психіку незалежної від тіла сутністю. Те ж саме варто сказати про фактор дозрівання. Питання про його співвідношення з розвитком є одним з основних при вивченні психіки в онтогенетичному плані. Але роль обох зазначених факторів не може бути адекватно осмислена в лоні помилкової методології, при помилковому розумінні детермінації психічних явищ. Про це свідчить вся історія тестологічного руху. Нагадаємо, що первісна задача, що вирішував Провині, полягала в тому, щоб знайти об'єктивний критерій для відграничнення нормально розвиваються дітей від нездатних до навчання через дефекти розвитку. Ці дефекти в силу розуміння розвитку як дозрівання відносилися за рахунок органічних причин.

Якщо дитина справлялася з завданнями, виконуваними більшістю його однолітків, вона вважався нормальним. Але в ряді випадків ці завдання виявлялися для нього або занадто легенями, або непосильними. Це спонукало ввести поняття про розумовий вік — МА (від англ. Mental Age) на відміну від хронологічного віку — З А (від англ. Chronological Age). Їхня розбіжність вважалася показником або розумової відсталості (МА нижче З А), або обдарованості (МА вище З А], В. Штерн у 19 И г. назвав їхнє співвідношення рівнянням інтелекту (Intelligence quotient — IQ).

Це рівняння виходить від розподілу розумового віку на фізичний і множення отриманого результату на 100. Якщо, наприклад, дитина в 10 років має МА 15, то його IQ складає 1,50.

Однієї з догм тестології стало положення про константності IQ, тобто про те, що протягом всього онтогенезу істотних змін у рівні інтелекту не відбувається. Дитина відстає від інших чи перевершує їхній незалежно від зовнішніх впливів і виховання. Така догма була прямим вираженням віри в біологічну зумовленість розвитку психіки. Її дотримував, зокрема, Термен, що провів разом зі співробітниками Станфордского університету велику роботу з перевірки і стандартизації тестів. Видозмінивши шкалу Провині — Симона, він запропонував у 1916 р. новий варіант, що ввійшов в історію під ім'ям Бине-Станфордской шкали. Вона була прийнята в США протягом двох десятиліть.

14. Швидкий ріст тестології

Спрямованість тестології на оперативне рішення практичних задач обумовила її швидке і широке поширення. Процедура виміру інтелекту сприймався як засіб, що дозволяє науково, а не чисто емпірично підійти до питань навчання, профвідбору, оцінки досягнень і т.д. Низьке IQ розглядався як показник необхідності навчати дитини в спеціальній школі. У високому IQ бачили підстава, щоб направити дитини в школу для обдарованих.

М. Мюнстерберг (1863—1916) запропонував тести для профорієнтації і профвідбору, що створювалися в такий спосіб: спершу вони перевірялися на групі робітників, що досягли кращих результатів, а потім їм піддавалися знову прийняті на роботу.

Очевидно, що передумовою цієї процедури служила ідея кореляції між психічними структурами, необхідними для успішного виконання діяльності, і тими структурами, завдяки яким випробуваний справляється з тестами. Кореляція ж могла бути тільки статистично достовірної, оскільки природа самих структур залишалася загадкової.

Тести на профпридатність вимагали іспиту інших якостей, чим тести на розумовий розвиток. Поряд з чисто вербальними завданнями, заснованими на оперування словесними символами, з'являються мануальні (ручні) тести. Масовий характер тестування спонукав перейти від індивідуальних тестів до групового. Великим заходом американських психологів з'явилося тестування 1 750 000 новобранців у першу світову війну .