10. Початок тестологічного руху

Незадоволений ігноруванням Вундтом проблеми індивідуальних розходжень, молодий американський психолог Кет-тіл залишив лейпцігську лабораторію і переїхав до Гальтону.

З ентузіазмом він сприйняв його прийоми визначення індивідуально-психологічних якостей і статистичної обробки результатів.

Гальтон називав іспиту, що проводилися в його антропометричній лабораторії, розумовими тестами (від англ. test — іспит). Цей термін придбав незабаром на Заході таку популярність, який не мало жодне інше психологічне поняття. Він ввійшов у широкий оборот після статті Кеттела «Розумові тести і виміри», опублікованої в 1890 р. у журналі «Mind» з післямовою Гальтона. «Психологія, — писав Кеттел, — не зможе стати міцної і точний, як фізичні науки, якщо не буде базуватися на експерименті і вимірі. Крок у цьому напрямку може бути зроблений шляхом застосування серії розумових тестів до великого числа індивідів. Результати можуть мати значну наукову цінність у відкритті сталості психічних процесів, їхньої взаємозалежності і змін у різних обставинах» (26, стор. 373). Таким чином, статистичний підхід — застосування серії тестів до великого числа індивідів — висувався як засіб перетворення психології в точну науку. Поряд з чисто науковою цінністю такого підходу Кеттел підкреслював і його можливе практичне значення у відношенні вправ, способу життя і вказівок на хворобу.

Ніяких згадувань про генетичну програму добору найбільш обдарованих, заради якої Гальтон придумував розумові тести, у статті Кеттела не містилося. Разом з тим у ній висловлювалося припущення про те, що «наукова і практична цінність таких тестів могла б значно зрости, якби була прийнята одноманітна система, для того щоб визначення, отримані в різний час і в різних місцях, можна було порівняти й об'єднати» (26, стор. 373). Практика тестологічної роботи змусила незабаром реалізувати цю думку.

Кеттел запропонував як зразок 50 тестів, що включали різного роду виміру чутливості, ВР, часу, затрачуваного на назви квітів, кількості звуків, відтворених після однократного прослуховування, і ін. Повернувши в США, він негайно почав застосовувати тести в улаштованій їм при Колумбійському університеті лабораторії (1891). Майже одночасно інші американські лабораторії також починають застосовувати метод тестів, що незабаром затьмарив всі інші. Не пройшло і декількох років, як виникла необхідність організувати спеціальні координаційні центри.

У 1895 —1896 р. у США минулому створені два національних комітети, покликаних об'єднати зусилля тестологів і додати загальний напрямок ростущим як гриби після дощу тіст-логічним роботам.

Застосування тестів одержує широке поширення. У конструюванні тестів беруть активну участь Бине, Эббингауз, Штерн, Торндайк, Мюнстерберг, Г. Мюллер, Иеркс і безліч інших психологів з різних країн. Тести використовуються для нестатків школи, клініки, виробництва. Удосконалюється техніка обробки даних про індивідуальні розходження і кореляції між ними.

Англійський психолог Спирмен, займаючись цією технікою, прийшов до висновку, що в тих випадках, коли мається позитивна кореляція між тестами на різні здібності (наприклад, математичні і літературні), зазначеними тестами виміряється деякий загальний генеральний фактор. Він позначив його буквою G (від англ, general — загальний). Крім фактора, загального для усіх видів діяльності, у кожнім з них виявляється специфічний фактор, властивий тільки даному виду (фактори Si, S2 і т.д.). Навколо цього висновку йшли тривалі дискусії. Ряд психологів відкинули існування загального фактора, припустивши, що і він може бути розкладений на кілька інших факторів.